Улісс - Джеймс Джойс

Деякі речі у старовинній церковній музиці — вони просто чудові. Меркаданте: Семеро останніх слів{167}. Дванадцята меса Моцарта: у ній Gloria. Папи, що посідали престол за тих давніх часів, обожнювали музику, мистецтво, збирали статуї і всілякі картини. Палестрина теж може правити за приклад. Гарно їм жилося тоді. І здорові були, бо співи, розмірений спосіб життя, і готували лікери. Бенедиктин. Зелений шартрез. Проте набирати в хор кастратів це вже занадто. А які в них голоси? Мабуть, дивно їх чути після своїх власних дужих басів. Знавці. Гадаю, потім вони нічого не відчувають. Якісь безжурні. Нічим не переймаються. Гладшають, а чом ні? Жеруть донесхочу, високі, довгоногі. Хто знає? Існує ще й такий спосіб.

Він побачив, як панотець нахилився і поцілував олтар, тоді окрутнувся і поблагословив усіх присутніх. Парафіяни перехрестилися і підвелися. Містер Блум озирнувся довкола і підвівся й собі, дивлячися понад капелюхами тих, що підвелися попереду. Підводяться, ясна річ, на знак пошани до Євангелія. Потім усі знову уклякли навколішки, а він сів собі на лавку. Панотець зійшов із олтаря, тримаючи перед собою ту штуку, і став латиною перемовлятися із служкою. По тому він уклякнув і став читати з картки:

— Господи, ти захисток наш і сила наша…

Містер Блум витягнув шию, силкуючись розчути слова. Англійською. Кидають їм кістку. Дещо я пригадую. Коли був на службі Божій востаннє? Слава у вишніх Богу і Непорочна Діва. Чоловік її Йосип. Петро і Павло. Цікавіше, коли ти розумієш, що тут діється і до чого воно. Ну просто досконало все злагоджено, іде як годинник. Сповідь. Хоче кожен. Тож я скажу вам по правді геть усе. Каяття. Прошу, покарайте мене. У їхніх руках могутня зброя. Могутніша, ніж у лікаря чи адвоката. Жінка ладна на все, аби тільки. А я тень-тень-тень. А ви бринь-бринь-бринь? Чому ж ви так? Погляньте на її перстень і зрозумієте, яка тут притичина. У ґалереї, де кожен шепіт лунає гучно, стіни мають вуха. Чоловік може несподівано довідатися. Господь пожартував для сміху. Тоді виходить на кін вона. Удавано кається. Картинно вибачається. Молиться біля олтаря. Богородице, радуйся, і дякую тобі, Свята Діво. Квіти, ладан, свічки, що спливають воском. Приховує збентеження. Спроба мавпувати Армію порятунку. На зборах виступить розкаяна повія. Як я знайшла Господа. Ці хитромудрі хлопці сидять, певно, у Римі, правують цією оборудкою і відповідно гребуть собі чималі гроші. Заповідаю нашому панотцеві тим часом на його власний розсуд. Відправи за упокій моєї душі публічно з відчиненими дверима. Чернечим обителям, чоловічим і жіночим. Священик дає свідчення у справі заповіту, оскарженого в суді графства Ферна. Його не зіб’єш із пантелику. Він ладен відповісти на будь-яке запитання. Свобода й піднесення нашої святої матері церкви. Батьки церкви: вони для цього придумали цілу теологічну систему.

Панотець молився:

— Михайле, святий наш архангеле, заступи нас у час знегоди. Будь нашим охоронцем від усього лихого і підступів диявола (покірно просимо Господа, хай упокорить лукавого) і ти, о, предводителю небесного воїнства, силою Божої помочі звергни Сатану в пекло і вкупі з ним інших нечестивих духів, які никають світами, жадаючи погибелі душ людських.

Панотець із служкою підвелися і вийшли. Службу закінчено. Жінки лишилися: подякувати Господу.

Пора забиратися звідси. Брат із довгою рукою. Підійде, простягне таріль. Плати за великодню службу.

Він підвівся. Овва. Що, невже ці два ґудзики на жилеті були розстебнені весь час? Жінки в захваті, коли трапляється щось подібне. Вони сердяться, коли ти не. Хіба не можна було сказати раніше? Ніколи тобі не скажуть. А от ми. Даруйте, міс, ось тут у вас (фф!) маленька (фф!) пушинка. Або на спідниці позаду розщебнувся гаплик. У сяйві місяця непевнім. Подобається їм, коли щось у тебе не до ладу. Добре, що тут, а не далі на південь. Він рушив до виходу, приховано защібаючи ґудзики, і вийшов з головних дверей на світло. Хвилину стояв, зажмурившись, біля холодної чаші з чорного мармуру, а перед ним і позаду дві жінки боязко вмочали пальці в мілку калюжку святої води. Трамваї: хура Прескоттової фарбарні: вдовиця в жалобі. Зауважив її, бо сам у жалобі. Він надягнув капелюха. Як там із часом? Чверть на. Ще трохи є. Встигну замовити лосьйон. А де ж саме? Ага, там, де й минулого разу. Свені на Лінкольн-плейс. Аптекарі рідко переїжджають. Їхні бутлі, зелені й золоті, такі важкі, що їх спробуй-но зрушити. Аптека Гамільтона Лонга, заснована в рік повені. Там недалеко цвинтар гугенотів. Коли-небудь треба буде зайти.

Він рушив на південь по Вестленд-роу. Але ж рецепт у інших штанях. А ще я залишив у них і ключ. Біда з цим похороном. Та ба: бідолаха покійник у цьому не винен. Коли я замовив ліки цього разу? Стривай-но. Пригадую, я розміняв соверен. Напевно, першого червня або другого. Та можна подивитися в журналі замовлень.

Аптекар гортав назад сторінку за сторінкою. Здавалося, від нього пахло чимось піщаним, засушеним. Голий череп. І сам старий. Пошуки філософського каменя. Алхімік. Ліки бадьорять вас, а потім старять. Тоді летаргія. Чому? Реакція. Ціле життя за одну ніч. Твій характер поступово змінюється. Весь день серед трав, мастей, дезінфектантів. Усі ці алебастрові горщики. Ступка і товкач. Aq. Dist. Fol. Laur. Те Virid[78]. Навіть сам запах майже виліковує, наче коли подзвониш у двері до зубного лікаря. А наш медикус. Хай би краще полікував себе. Лікувальна кашка або емульсія. Той, хто перший назбирав трави, щоб зарадити своїй болячці, був відчайдух. Лікувальне зілля. З ним треба обережно. Тут його стільки, що можна заснути, як під хлороформом. Перевірити: синій лакмусовий папірець червоніє. Завелика доза опію. Снодійне. Приворот-зілля. Болетамувальний маковий сироп, шкідливий, коли кашель. Затискає пори і не пускає мокроти. Отрута — це єдині ліки. Рятунок, якого ти ніяк не сподівався. Подарунок мудрої природи.

— Тижнів зо два тому, сер?

— Так, — підтвердив містер Блум.

Він чекав біля прилавка. В ніс йому бив різкий запах ліків, а від губок та луфи йшов сухий дух