Книга вигаданих істот - Хорхе Луїс Борхес

Джилігалу селилася на крутих бічних схилах знаменитої сорокової піраміди Пола Баньяна{246}. Вона відкладала квадратні яйця, щоб ті не скочувалися вниз і не розбивалися. Дроворуби варили їх круто й використовували як гральні кості.

Пінекл Граус (Куріпка Вершинна) мала лише одне крило й тому літала тільки в одному напрямку, безперервно кружляючи навколо вершини конічного пагорба. Колір її пір’я змінювався залежно від пори року та від місця перебування спостерігача.

Феї

Їхня назва пов’язана з латинським словом fatum (фортуна, доля). Вони дивовижним чином втручаються в людські події. Феї вважаються найбільш чисельними, вродливими та своєрідними з-поміж малих божеств. Їхнє існування не обмежене певною територією чи добою. Стародавні греки, ескімоси та червоношкірі індіанці переповідають історії героїв, яким вдалося завоювати любов цих фантастичних створінь. Такі пригоди небезпечні; вдовольнивши свою пристрасть, Фея може занапастити коханця.

В Ірландії та Шотландії вважається, що вони живуть у підземеллях, де тримають викрадених дітей і чоловіків. Люди вірять, що саме Феям належали наконечники стріл доби неоліту, які селяни викопують на полях і яким приписують лікувальні властивості.

Феї полюбляють зелений колір, співи та музику. Наприкінці XVII століття шотландський священик, превелебний Кірк{247} з Аберфойла, склав трактат під назвою «Таємна держава ельфів, фей і фавнів». Сер Вальтер Скотт 1815 року віддав цей рукопис у друк. Про самого Кірка подейкують, буцімто його унесли Феї, бо він розкрив їхні секрети. У морях Італії Фея на ім’я Фата Моргана плете міражі, щоб збивати з курсу та занапащати мореплавців.

Фенікс Китайський

Канонічні китайські книги загалом розчаровують, бо їм бракує патетики, до якої нас привчила Біблія. Аж раптом у їхньому повчальному плині ми натрапляємо на якусь зворушливу думку. Приміром, на цю, з сьомої глави «Бесід і суджень» Конфуція:

«Учитель мовив своїм учням: “Як же низько я пав! Я вже давно не бачу у своїх снах правителя Чу”».

Або цю, з дев’ятої книги:

«Учитель мовив: “Не прилітає Фенікс, жодного знака не подає річка. Горе мені”».

«Знак» (як тлумачать коментатори) — це напис на спині чарівної черепахи. Що ж до Фенікса (Feng), то це птах із яскравим пір’ям, схожий на фазана або павича. В доісторичні часи він прилітав у сади чи палаци доброчесних імператорів як свідчення прихильності Неба. Триногий самець жив на Сонці.

У першому столітті нашої ери зважливий атеїст Ван Чун{248} заперечував належність Фенікса до окремого виду. Він проголосив, що змія обертається на рибу, а щур на черепаху; олень у роки загального добробуту набуває подоби єдинорога, а гусак — Фенікса. Він пояснив таке перевтілення впливом «благословенної рідини», завдяки якій за дві тисячі триста п’ятдесят шість років до християнської ери у дворі Яо{249}, одного з досконалих імператорів, виросла червона трава. Його інформація була вочевидь неповною або радше перебільшеною.

У пеклі є примарна споруда, що зветься Баштою Фенікса.

Ханіель, Кафзіель, Азріель і Аніель

У Вавилоні Єзекіїль мав видіння: чотирьох тварин чи то ангелів, «і кожна мала чотири обличчя, і кожна з них мала чотири крила», «а подоба їхнього обличчя — обличчя людини та обличчя лева мали вони четверо з правиці, а обличчя вола мали вони четверо з лівиці, і обличчя орла мали вони четверо». «І кожна ходила просто перед себе. Туди, куди бажав дух ходити», вони «ходили в ході своїй на чотири боки», ймовірно, чарівним чином збільшуючись. Чотири колеса «високі та страшні» ходили при них, «і їхнє обіддя довкола в чотирьох їх було повне очей».

Спогади Єзекіїля викликали до життя тварин із Об'явлення святого Івана Богослова, в четвертій главі якого читаємо:

«І перед престолом — як море скляне, до кришталю подібне. А серед престолу й навколо престолу четверо тварин, повні очей спереду і ззаду.

І перша тварина подібна до лева, а друга тварина подібна до теляти, а третя тварина мала лице, як людина, а четверта тварина подібна до орла, що летить.

І ті чотири тварини — кожна з них мала навколо по шість крил, а всередині повна очей. І спокою не мають вони день і ніч, промовляючи: “Свят, свят, свят Господь, Бог Вседержитель, що Він був, і що є, і що має прийти!”».

«Зогар»{250} («Книга осяяння») додає, що чотири тварини звуться Ханіель, Кафзіель, Азріель та Аніель і що вони дивляться на схід, на північ, на південь і на захід.

Стівенсон зауважив, що коли такі дива існують на небі, то чого тільки немає в пеклі. Із наведеного уривку Апокаліпсиса Честертон запозичив свою блискучу метафору ночі: «чудовисько, повне очей».

«Hayoth» (живі істоти) — так означені чотири ангели в Книзі пророка Єзекіїля; за «Сефер Єцірою»{251}, вони — десять чисел, які разом з двадцятьма двома літерами алфавіту спричинилися до створення світу; згідно із «Зогаром», вони зійшли з Неба, короновані літерами.

Від чотирьох облич «Hayoth» походять символи євангелістів; у Матвія це ангел (часом — бородатий чоловік), у Марка — лев, у Луки — віл, а в Івана — орел. Святий Єронім у коментарі до Книги пророка Єзекіїля спробував обґрунтувати ці приписувані їм ознаки. Він стверджує, що Матвія символізує ангел (людина), бо той підніс людську природу Спасителя; Марка — лев, оскільки той сповістив про Його царську велич; Луку — віл, символ самопожертви, бо він явив свою священицьку вдачу; Івана — орел, за його ревний лет.

Німецький дослідник доктор Ріхард Хенніг{252} шукає давні витоки цих символів у чотирьох знаках зодіаку, віддалених один від одного на дев’яносто градусів. Із левом і биком труднощів немає; ангел був ототожнений з Водолієм, котрий має людське обличчя, а орел, що символізує Івана, — зі Скорпіоном, відкинутим однак як лихе передвістя. Ніколас Девор{253} у своїй «Астрологічній енциклопедії» також висуває цю гіпотезу й завважує, що всі чотири істоти поєднані у сфінксі, який має голову людини, тулуб бика, пазурі та хвіст лева і крила орла.

Хаока, бог Грому

У індіанців сіу{254} Хаока користався вітрами, мов паличками, щоби бити в барабан Грому. Його роги свідчили про те, що він був також богом