Улісс - Джеймс Джойс

ТОМ КЕРНАН: Ви заслужили на це, ваша честь.

БЛУМ: Саме цього дня двадцять років тому ми перемогли нашого віковічного ворога при Ледісміті{763}. Наші гаубиці і фальконети на верблюжих запряжках чудово поколошматили його ряди. На пів ліги вперед! Вони атакують. Усе втрачено! Невже ми не витримали? Е, ні! Це вони тікають щодуху! А ми женемося за ними. Подолавши на лівому фланзі висоти Плевни, наша легка кіннота із своїм бойовим кличем «Вперед за Саваофа!» порубала всіх сарацинських гармашів до єдиного.

БРИГАДА СКЛАДАЧІВ «ФРІМЕНА»: Слухайте! Слухайте!

ДЖОН ВАЙЗ НОЛАН: Це чоловік, що визволив із в’язниці Джеймса Стівенса.

УЧЕНЬ СИНЬОМУНДИРНОЇ ШКОЛИ: Браво!

СТАРОЖИЛ: Ви гордість нашої батьківщини, сер, маю сказати це прямо.

ЯБЛУЧНА ПЕРЕКУПКА: Саме такий чоловік і потрібен Ірландії.

БЛУМ: Любі мої підданці, над нами займається зоря нової ери. Я, Блум, істинно кажу вам, вона вже на порозі. Щодо цього даю вам слово Блума: скоро ввійдете всі у град майбутній золотий, у новий Блумусалим, у новій Гібернії майбутнього.

Тридцять два робітники з кокардами на шапках усіх тридцяти двох графств Ірландії під керівництвом підрядника Дервана, споруджують новий Блумусалим. Це велетенська споруда під кришталевим дахом і з сорока тисячами кімнат, що формою копіює здоровецьку свинячу нирку. Задля її будівництва зносять цілий ряд будинків і пам'яток. Урядові установи тим часом переводяться у пакгаузи. Силу житлових будинків зрівняли з землею, їхніх мешканців поміщають у діжках і ящиках, позначених червоними літерами L. B. Декілька злидарів падають із сходів. Частина міського муру Дубліна з сотнями прихильних до Блума глядачів повалилася.

ГЛЯДАЧІ (помираючи): Morituri te salutant[334]! (Помирають.)

З якогось люка вихоплюється чолов’яга в брунатному макінтоші. Довгий вказівний палець він спрямовує на Блума.

ЧОЛОВ’ЯГА В БРУНАТНОМУ МАКІНТОШІ: Не вірте жодному його слову. Це Леопольд Макінтош, відомий палій. Його справжнє прізвище Гіггінс.

БЛУМ: Застрелити його на місці! Християнська собака! І забудьмо про Макінтоша!

Гарматний залп. Чолов'яга в макінтоші зникає. Блум скіпетром збиває голівки маку {764} . Стає відомо про те, що багатьох могутніх ворогів — скотарів, членів парламенту, членів постійних комісій — спостигла нагла смерть. Охоронці Блума роздають милостину Великого Четверга {765} , пам’ятні медалі, хлібини й рибини, значки товариства тверезости, дорогі сиґари, безплатні супові кістки, ґумові презервативи в закритих пакуночках, перев’язаних золотою ниткою, вершкові тягучки, ананасні льодяники, любовна писулька, складена втроє, готовий одяг, котлети в тісті, пляшки дезінфектанту Джейса, товарні купони, сорокаденні індульґенції, фальшиві монети, ковбаси з молочних поросят, єдині сезонні проїзні квитки для всіх трамвайних маршрутів, білети Угорської королівської лотереї з привілеєм від влади, талони на безплатний обід, дешеві видання Дванадцяти Найгірших Книжок на Світі: «Жабники і Фріци» (політичне), «Догляд дитини» (інфантильне), «50 страв за 7 з половиною шилінгів» (кулінічне), «Чи був Ісус сонячним міфом?» (істеричне), «Геть цей біль» (медицинічне), «Все про Всесвіт для немовлят» (закличне), «Пирхнемо всі разом» (гуморильне), «Путівник рекламного агента» (жирнолистика), «Любовні листи матінки-повитухи» (еротичне), «Хто є хто в космосі» (астричне), «Копійчаний шлях до мільйонних грошей» (ощадне), «Пісні, що запали в душу» (мелодичне). Почалася, не доведи, Господи, штовханина і колотнеча. Жінки пропираються до Блума, щоб торкнутися краю його одягу. Леді Дмибіда, прорвавшися крізь тлум людський, стрибає до нього на коня і розціловує в обидві щоки під захоплені вигуки глядачів. Фотографують із спалахами магнію. Батьки високо піднімають свою малечу.

ЖІНКИ: Тато наш! Тато наш рідний!

МАЛЕЧА:

Плесь-плесь в долоньки! Хай прийде Польді

Й принесе гостинці самому собі.

Блум нахиляється над немовлям Бордменів, лоскоче йому пузце.

НЕМОВЛЯ БОРДМЕНІВ (гикає, з рота тече молочко): Ува-ува!

БЛУМ (потискає руку сліпому хлопцеві): Мій більш ніж Брат! (Обнімає за плечі престарих чоловіка з дружиною.) Любі мої давні друзі! (Грає в популярну гру «п’ятий кут» з вуличними хлопцями й дівчатами.) І раз! І вже! (Заколисує близнят у колисці.) Куй, куй, чобіток, дай, Аннето, молоток. А не даси молотка, не підкую чобітка. (Жонглює, показує фокуси, виймає з рота шовкові хустки, червоні, помаранчеві, жовті, зелені, блакитні, сині, бузкові.) Рій вбив, що летів 32 фути в секунду. (Втішає вдову.) Розлука молодить серце. (Витанцьовує вогнистий шотландський танок, блазнюючи і викаблучуючись.) Та ворушіться ж! Сто чортів вам у печінку! (Цілує пролежні ветерана, що прикутий до ліжка.) Почесні рани! (Жартома підчепив ногу гладкому полісмену.) Ку-ку! (Шепоче на вухо офіціантці, що паленіє, і сам добродушно сміється.) Шельма, ох і шельма! (З'їдає сиру ріпку, яку приніс йому фермер Моріс Баттерлі.) Смачний овоч! Чудовий! (Відмовляється взяти три шилінги, які заборгував йому Джозеф Гайнс, журналіст.) Категорично не візьму, друзяко, навіть і не думайте! (Скидає з себе пальто й віддає жебракові.) Прошу,