Нічого особистого - Настя Байдаченка

другого боку за асистентом піар-менеджера міцно закріпилася слава склочного, мстивого та злісного стерва. Сюжет звичайно переробили з іншою знімальною групою та навіть надіслали офіційне вибачення. Не те, щоб Єва полюбляла сваритися, просто питання про те, скільки років дівчинці та чи є в неї вища освіта, вивели її з рівноваги. Пристойних каналів було небагато, тому, коли Єва планувала зйомку інших піар-сюжетів, співробітники комерційних служб почали ставитися до неї із певною пересторогою. А чи не влаштує вона часом ще якого тотального шкандалю на весь медійний ринок? Так Єва вивчила другий піар-урок: навіть якщо ти стовідсотково права, у ТВ-каналу набагато більше можливостей розповісти світу про зворотне.

Наступного тижня Єві довелося відвозити на той самий канал свого генерального директора і власника фірми, аби він переговорив із продюсером проекту «Тебе звільнено». Це був куплений в Америці формат, реаліті-шоу, в якому реальний успішний бізнесмен обирає собі асистента, даючи пошукачам нереальні завдання протягом дванадцяти епізодів. Оскільки ім'я цієї акули бізнесу та назва її фірми буде згадуватися протягом кожного епізоду не менш ніж 5 разів, піар-відділ вирішив, що участь генерального у такому шоу буде цікавим піар-ходом. А зважаючи на прайм-тайм ефір, очікувалися високі рейтинги.

Горілчані барони зазвичай приїжджали на будь-які зустрічі так, наче брали Смольний штурмом. Спочатку на швидкості 150 км/г офіс каналу оточувало із десяток чорних джипів, із них вискакувало кільканадцять двометрових і страшенно гарних хлопчиків типу Беркут з автоматами та раціями. Після того, як роботу та будь-який рух в офісі було повністю паралізовано, до кабінету продюсера «Тебе звільнено» вкотився генеральний. Про що там йшлося, Єва не знала. Вона чемненько пила каву та роздивлялася фотографії у передпокої. Та коли генеральний вийшов, він єдиним порухом відпустив Єву, бо їхав у «Анабель» їсти щось у стилі креативний фьюжн. Тим часом до Єви підійшла директор із кастингу:

— Ви дуже кіногенічні, вам потрібно спробувати себе на кастингах. Ви випадково потрапили на плівку. Дуже природно виглядаєте, і у вас такий гарненький маленький носик… — посміхнулася вона, зникаючи у ліфті.

Так Єва засвоїла третій піар-урок: ніколи не завадить посміхатися просто так. Можливо, тебе знімають.

У четвер зазвичай приходили звіти за спонсорськими проектами. Єві доручали перераховувати кількість та тривалість виходів та перевіряти, чи це відповідає контракту. Зазвичай проблеми були лише з Назаром Бельведером та його каналом.

— Назаре, я вам написала листа. Уже втретє. У нас не вийшло вісім спонсорських роликів та не було шести логотипів. По-перше, мені потрібен від вас лист — пояснення причин. На офіційному бланку каналу, його хоче бачити наш генеральний директор. По-друге, я хочу отримати графік відпрацювання того, що не вийшло. А по-третє, я хочу бачити компенсацію за зрив плану виходів.

— Я передав ваш план у монтажну, далі не моя відповідальність.

— Тобто ваша відповідальність отримати відсоток від мого бюджету, а далі голова болить у мене, а не у вас? Правильно?

— Ну…

— Назаре, ну що за дитсадок? Я чекаю від вас письмової відповіді: пояснення, графік відпрацювань, компенсація.

Марно Єва сипала Назара гнівними листами, відповіді не було ані наступного дня, ані наступного тижня. Бельведер засів у підпілля. Телефон мовчав, як дохла риба. Підтверджуючи свою репутацію невиправної скандалістки, Єва, зітхнувши, набрала комерційного директора каналу. Уже за півгодини Єві принесли наступний факс, який увів асистента піар-менеджера спочатку у тихий транс, а потім у стан нервової ейфорії:

Даним листом повідомляємо вас, що через технічні неполадки 14, 15, 18 вересня в серіалі «Вовки» не виходили логотипи та спонсорські ролики ТМ «Ой, горілка».

Дякуємо, що пильно стежите за виконанням телеканалом його обов’язків згідно угоди та весь час нам нагадуєте про пропущені виходи. До речі, згідно з угодою, технічні неполадки прирівнюються до форс-мажорів, тому відпрацювань та компенсацій в даному випадку не передбачено.

Віримо, що така ваша постійна увага проявиться найближчим часом у гігантських бюджетах, виділених під проекти каналу NUN. tv.

Завжди відкриті до співпраці. В очікуванні нових бюджетів та нових замовлень

Фахівець із маркетингу, Назар Бельведер.

Нє ту страну назвали Гондурасом. Або застав дурня Богу молитися…

Так Єва засвоїла четвертий і головний піар-урок: Назар Бельведер лікуванню не підлягає. У жодному випадку.

Якби того дня пані Герт міцно та детально не отримала по голові від своєї солоденької керівнички та від її не такого солоденького начальника за зіпсовані спонсорські прояви, мабуть, вона б ніколи не звільнилася з цієї горілчаної контори. Тоді б це була геть інша історія…

Вирішивши, що така капітальна головомийка через невиліковну безвідповідальність Назара Бельведера це вже занадто, Єва поклала до столу свого керівника заяву про звільнення за власним бажанням. Оскільки текучка в горілчаній промисловості завжди була нереально високою, заяву було підписано без найменшої спроби зупинити Єву або принаймні з'ясувати причину звільнення.

У перший же свій вільний день, Єва почала переглядати сайти каналів у розділі вакансії та шукати оголошення про проведення кастингів. Вона трохи підмалювала резюме та відібрала кілька фотографій, де її фактурність, фотогенічність та маленький гарненький носик були представлені найкращим чином.

Перший кастинг проводив не найменший канал. Усе б нічого, тільки студія знаходилася в промзоні, доїхати туди можна було лише на таксі, а ходити по території тільки з електрошокером чи газовим балончиком Терен-88. Сама місцина сприяла розмноженню популяції бездомних собак та волохатоногих ексгібіціоністів.

Хоча кастинг мав розпочатися о третій, о пів на п'яту, як завше, все ще було глухо. Єва подякувала собі за пунктуальність, тому що їй, одній із небагатьох, вдалося зайняти крісло.

Контингент кастингу чітко ділився на три групи. Перша — це студентки та випускниці Карпенка-Карого. Із томливим виглядом вони припадали до стін, закочували мигдалевидні очка та пристрасно зітхали театрально поставленим голосом: «Боже мій, що я роблю на цій гноярці? Що Я тут роблю? Я…».

Друга група, це студентки «кулька», вони обціловувалися в щоки та переповідали одна одній останні новини з деканатів.

Третя когорта вирізнялася низьким індексом маси тіла