Українська література » Сучасна проза » Таємничий острів - Жюль Верн

Таємничий острів - Жюль Верн

Читаємо онлайн Таємничий острів - Жюль Верн
і найученішим мужам на Землі ніколи не пощастить будь-що змінити у влаштуванні Всесвіту, створеного Всевишнім.

– А все ж таки дивно, – додав Пенкроф, якому вочевидь важко було змиритися із неминучістю. – Людство накопичило стільки звань! Якби, пане Сайресе, все записати, ото груба була б книга!

– А ще грубшу книгу можна було б написати про те, чого люди досі не знають, – відповів Сайрес Сміт.

Хай там як, а в червні настала уже звична сувора зима і колоністи нерідко навіть по кілька днів не виходили з Гранітного Палацу.

Яким тяжким було для них усіх оте мимовільне зимове ув’язнення, а надто для Гедеона Спілета!

– Знаєш, – сказав він якось Набові, – я залюбки передав би тобі нотаріальним актом усі свої статки, що їх я колись успадкую, коли б ти, як славний хлопчина, передплатив для мене хоч поганеньку газету. Для повного щастя мені бракує лише одного: щоранку знати, що сталося напередодні за межами нашого острова!

Наб розсміявся:

– Ти ба, а для мене щоденна робота цікавіша, ніж учорашні новини!

Та й не дивно, роботи не бракувало ні в Гранітному Палаці, ні на самому острові.

Після трьох років щоденної наполегливої праці острівна колонія процвітала, як ніколи досі. Прихід піратського корабля ще більше примножив її багатства. Не кажучи вже про повну корабельну оснастку, яку колоністи мали намір використати для спорудження нового морського судна, їхні комори ломилися від інструментів, реманенту, начиння, зброї, пороху, куль, одягу й харчових припасів. Колоністи вже не мали навіть потреби виготовляти повстяні тканини. Першої зими вони таки мерзли, зате тепер мали стільки одягу, що їх не лякали ніякі морози. Білизни в них також стало багато, і тримали вони її в дуже доброму стані. З морської солі, до якої входить хлористий натрій, Сайрес Сміт легко добув натрій і хлор. Натрій потім ішов на виготовлення соди, а хлор – хлорного вапна; і те й те вживалося в Гранітному Палаці для господарських потреб і, зокрема, для прання білизни. А втім, велике прання влаштовували тільки чотири рази на рік, як це робилося за давніх часів у багатих родинах, і тут варто додати, що Пенкроф та Гедеон Спілет, котрий мріяв щодня бачити листоношу із свіжими газетами та журналами, виявились чудовими прачками.

Так минули зимові місяці – червень, липень і серпень. Стояли морози – середня температура не перевищувала восьми градусів за Фаренгейтом (–13,33 за Цельсієм). Отож зима того року випала ще суворіша, ніж попередня. Зате як добре топилися груби в Гранітному Палаці! У них безперервно палахкотів вогонь, і кіптява довгими смугами розписала їхні кам’яні стінки. Палива не шкодували – воно було поруч. На дрова йшли і зайві колоди, заготовлені для спорудження судна; це давало змогу заощаджувати кам’яне вугілля, яке важче було перевозити з місця його видобутку.

І люди, й худоба були здорові, щоправда, дядечко Юп вродився мерзлякуватим – то була чи не єдина вада орангутанга – і йому довелося пошити теплий халат на ваті. Зате який з нього став чудовий служник – спритний, уважний, старанний, невтомний та ще й… не язикатий. Він міг цілком заслужено стати зразком для всіх своїх двоногих братів у Старому й Новому Світі.

– Що ж тут дивного? – якось сказав Пенкроф. – Не кожен служник має чотири руки!

І справді, кмітливе чотирируке створіння працювало на славу!

Усі сім місяців, відтоді як закінчилася їхня остання острівна експедиція й дослідження гори Франкліна, а також увесь вересень, коли повернулися теплі дні, таємничий заступник острова й колоністів нічим не виказував своєї присутності. Щоправда, за весь той час жодного разу не сталося ніяких лихих пригод, і колоністи не потребували його допомоги.

Сайрес Сміт навіть звернув увагу на те, що більше ніж півроку не помічалося нічого схожого на таємничий зв’язок, який нібито встановився крізь гранітний кряж між мешканцями Гранітного Палацу і їхнім заступником. Ні Топ, ні Юп не підходили до колодязя, не гарчали й не виявляли незбагненного неспокою. Обидва приятелі уже не снували навколо прикритого лядою колишнього водостоку, не гавкали й не скавуліли з якоюсь особливою стривоженістю, що відразу привертала увагу Сайреса Сміта. Проте хіба міг інженер переконано сказати, що цій таємниці покладено край і про неї треба забути? Хіба міг він твердити, що вже ніколи не виникнуть якісь обставини, коли їхній невідомий заступник знову муситиме вийти на сцену? Хто знав, що їм готує майбутнє?

Нарешті минула і ця зима, і ось у перші весняні дні сталась подія, яка могла спричинитися до вельми поважних наслідків.

Сьомого вересня Сайрес Сміт, глянувши на вершину гори Франкліна, помітив, що над кратером вулкана в’ється димок і зависла легенька хмарина пари.


Розділ XV


Пробудження вулкана. Літня пора. Відновлення робіт. Вечір 15 жовтня. Телеграма. Запрошення. Відповідь. Від’їзд до загону дляхудоби. Записка. Новий дріт. Приморські базальтові скелі. Під час припливу. Під час відпливу. Печера. Сліпуче світло.


Почувши від інженера страшну новину, колоністи покинули роботу і звели очі на гору Франкліна.

Вулкан прокинувся, і перші струмені пари, піднявшися з надр, прорвалися крізь шар твердих порід на дні кратера. Та чи викличе підземний вогонь виверження вулкана? Ніхто не міг ні відповісти на це питання, ні запобігти лиху.

Та навіть якщо припустити, що виверження вулкана неминуче, зоставалася надія, що від нього постраждає не весь острів. Розплавлені породи не завжди несуть загибель усьому живому. Острів уже зазнавав такого випробування, про це свідчили потоки застиглої лави на північних схилах гори. Крім того, сама форма кратера й глибока тріщина в його верхньому краю мали спрямовувати лаву в бік, протилежний родючій частині острова.

Проте минуле не гарантувало, що так буде і в майбутньому. Трапляється, у вулкана відкриваються не давні, а нові кратери. Такі випадки знані і в Старому, і в Новому Світі – на Етні, на Попокатепетлі, на Орізабі, а напередодні виверження вулкана всього можна чекати. Іноді досить сильного землетрусу – а це явище нерідко супроводить вулканічні виверження, – щоб внутрішня будова гори змінилася і розплавлена лава потекла новим шляхом.

Сайрес Сміт, не згущуючи барв і нічого не приховуючи, пояснив усе це друзям.

Зрештою, тепер від них нічого не залежало. Гранітному Палацу ніби ніщо не загрожувало, крім можливого землетрусу. Зате, якби новий кратер відкрився на південному схилі гори Франкліна, загін для худоби було б стерто з лиця землі.

Відтоді вершину гори дедалі більше огортали пара й дим; вони здіймалися щораз вище, але відблиски

Відгуки про книгу Таємничий острів - Жюль Верн (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: