Вислови, Конфуцій
Важко служити, коли править мала людина, але догодити їй легко. їй можна догодити, якщо навіть догоджати, не йдучи по Путі. А коли вона керує людьми, то вкрай до них вимоглива.
26
Учитель казав:
— У чеснотливому мужі скромність поєднується із розкутістю, у малій людині за відсутності розкутості багато пихи.
27
Учитель сказав:
— Хто твердий, рішучий, нехитрий і говорить насилу, той близький до людяності.
28
Цзилу спитав:
— Яким треба бути, щоб могли назвати ученим мужем?
Учитель відповів:
— Ученим може називатись людина, здатна напучувати й бути доброзичливою. Вона напучує друга й ставиться доброзичливо до брата.
29
Учитель сказав:
— Якщо хороша людина навчала людей сім років, їх можна посилати в бій.
30
Учитель сказав:
— Вести воювати ненавчених людей значить їх залишати напризволяще.
Глава 14. Сянь спитав
1
Сянь спитав про те, що значить «соромно».
Учитель відповів:
— Соромно діставати платню, і коли в країні є Путь, і коли її там нема.
— А чи можна вважати людяністю позбавлення від марнославства, зверхності, заздрощів і зажерливості?
— Можна вважати, що цього важко досягнути. А щодо людяності, то я не знаю, — відповів Учитель.
2
Учитель сказав:
— Не гідний бути вченим той, хто думає про сите й спокійне життя.
3
Учитель казав:
— Коли в країні є путь,
Будь щирий у вчинках і речах;
Коли в ній немає путі,
Будь щирий у вчинках, у розмовах обережний.
4
Учитель сказав:
— У доброчинних людей завжди є що сказати, але в кого є що сказати, той не завжди буває доброчинним.
Хто повний людяності, той неодмінно хоробрий, але хоробрий не завжди повен людяності.
5
Наньгун спитав Конфуція:
— І майстерно стріляв з лука, Ао міг пересувати по суходолу човни, але це їм не допомогло й обидва зле скінчили. а Юй і Цзи самі орали землю й здобули всю Піднебесну!
Учитель нічого на це не відповів, але, коли Наньгун Ко вийшов, сказав:
— Який він справді чеснотливий муж!
Як він шанує чесноту!
6
Учитель казав:
— На жаль, буває, чеснотливий муж — і нема в нім людяності, але не буває, щоб мала людина — і була вона людяна!
7
Учитель сказав:
— Як можна бути невибагливим до того, кого ти любиш?
Як можна залишати без поради того, кому ти відданий?
8
Учитель сказав:
— Складаючи формулювання, Бі Чень спочатку створював його начорно, Ши Шу висловлював про це свою думку, відповідальний за зовнішні зносини Цзиюй вносив правки, а Цзичань зі Східного селища вигострював.
9
Хтось попросив Учителя висловитися про Цзичаня, і він відповів:
— Це милостива людина.
Коли попросили висловитися про Цзисі, відповів:
— Це ж він, це він!
Коли попросили висловитися про Гуань Чжуна, відповів:
— Це була людина! він відібрав у Бо селище Пянь із трьома сотнями родин, але Бо, хоч і був вимушений харчуватися грубою їжею, жодного разу до своєї смерті на нього не нарікав.
10
Учитель казав:
— важко біднякові злоби не мати,
І легко багатому не бути чванливим.
11
Учитель сказав:
— У Мен Гунчо цілком вистачало б здібностей для того, щоб бути управителем у великих кланах на кшталт Чжао чи вей, але він не міг би бути сановником у таких невеликих князівствах, як Тен чи Сюйо.
12
Цзилу спитав про те, яка вона, довершена людина.
Учитель відповів:
— Довершеною можна вважати людину з розумом Цзана Войовничого Другого, безкорисливістю Гунчо, хоробрістю Чжуанцзи з Бяня, вправністю Жань Цю, облагородженими обрядами й музикою.
Потім продовжив:
— Але навіщо ж довершеним людям бути обов’язково такими в наш час? Адже довершеним також можна вважати того, хто ставить справедливість вище за особисту вигоду, жертвує собою в момент небезпеки й ніколи, навіть перебуваючи довгий час у скруті, не забуває своїх обіцянок.
13
Учитель спитав у Гунмін Цзя про Гуншу Освіченого:
— Чи правда, що він не говорить, не усміхається й не має власності?
Гунмін Цзя відповів:
— Той, хто це вам сказав, перебільшував. він говорить вчасно — і ніхто не втомлюється від його слів; сміється, коли весело, — і нікому не докучає його сміх; привласнює, якщо це справедливо, — і нікого не обтяжує його привласнення.
— Це так. Але хіба він так і чинить? — спитав Учитель.
14
Учитель сказав:
— Цзан войовничий Другий, покладаю-чись на свою землю Фан, прохав у володаря лу про те, щоб його нащадки були залишені там правити. Якщо скажуть, що він не чинив тиску на володаря, я в це не повірю.
15
Учитель сказав:
— Князь Освічений з уділу Цзинь був віроломний і нечесний, князь Стовп із Ци був чесний і невіроломний.
16
Цзилу сказав:
— Князь Стовп убив свого брата, принца Цзю, і Шао Ху, що служив принцу, вкоротив собі віку, а Гуань Чжун із собою не покінчив.
І потім спитав:
— Гуань Чжун не був людяним?
Учитель відповів:
— Князь Стовп завдяки зусиллям Гуань Чжуна, а не за допомогою зброї, дев’ять разів об’єднував правителів уділів. Чи зрівняється з ним за людяністю? Чи зрівняється з ним за людяністю?
17
Цзигун спитав:
— Гуань Чжун не був людяний? Коли князь Стовп убив свого брата Цзю, Гуань Чжун не тільки не зміг умерти, але став у нього першим радником.
Учитель відповів:
— Коли Гуань Чжун став першим радником у князя Стовпа, він зробив його гегемоном у правителів уділів, об’єднав, виправив Піднебесну. Народ донині користується його милостями. Якби не було Гуан Чжуна, ми всі ходили б із розпущеним волоссям і загортались наліво. Хіба він міг дозволити собі бути таким само педантичним, як ті прості люди, що вкорочують собі віку в ямах та яругах, залишаючись невідомими?
18
Сановник Чжуань був управителем у Гун-шу Освіченого і разом із Освіченим, за його рекомендацією, піднісся при дворі князя. Учитель, почавши про це, сказав:
— Заслуговую на ім’я Освіченого.
19
Коли Учитель заговорив про безпутство князя Чудотворного з Вей, вельможа Доброчинний спитав:
— Якщо це так, то чому ж він не гине?
Конфуцій відповів:
— У нього Чжуншу Юй відає прийомом чужоземців, жрець То організує жертвопринесення, а Вансунь Цзя керує військами. Як може він загинути
