Ольвія - Валентин Лукіч Чемеріс

повторив він і відчув, як тупий біль полосонув серце. – Ти не гнівайся, що покидаю тебе. Як мені не тяжко, але мушу йти. І я йду… – Проте він не йшов, а стояв і все дивився на неї, дивився. – Ось ще трохи подивлюся на тебе і піду. І зачиню двері. Вони заскриплять тужно і потім все життя скрипітимуть в моїй душі. Я зачиню двері, Ольвіє, навіки. Їх завалять камінням, щоб ніхто не міг потривожити твого вічного сну. А потім… Потім мої люди всю ніч палитимуть багаття і співатимуть прощальних пісень. А вранці до твоєї гробниці потягнуться повозки із скіфською землею. Їх буде багато, багато… І всі вони везтимуть землю… На твою могилу. День возитимуть землю, два, три, десять днів… Багато-багато днів возитимуть вони землю і зсипатимуть її на твою домівку. І доти зсипатимуть, доки не виросте над тобою найвища могила. Така висока, що її видно буде усій Скіфії… А ще потім… Що ж буде потім?.. – Він задумався і довго мовчав, звісивши голову. – А потім будуть віки… Багато-багато віків пропливе над твоєю могилою. І виросте на ній ковила чи гіркий полин… Дощі шумітимуть над тобою, і грози гримітимуть, і сонце сяятиме… І може, коли прилетить від твого Гостинного моря біла чайка на твою могилу і нагадає тобі про твій край…

Прощай, Ольвіє!

Тільки частіше приходь у мої сни. Я буду чекати тебе цієї ночі, приходь у мій сон. Я так тебе чекатиму у сні… Живою приходь і радісною… Я так тебе чекатиму вві сні. Так чекатиму…

Тапур повернувся і вийшов, з пронизливим скрипом зачинив за собою важкі дубові двері Ольвіїної могили. Зачинив навіки…

Примечания

1

Колаксай – цар-сонце (скіф.).

2

Арпоксай – владика, повелитель вод (скіф.).

3

Наприкінці II – на початку І тисячоліття до н. є. Північне Причорномор'я населяли найдавніші з відомих під власною назвою племен – кіммерійці. За Геродотом скіфи жили в Середній Азії, їх потіснили массагети – одне з найсильніших скіфських племен, і вони, прибувши в Північне Причорномор'я, захопили кіммерійські землі. Сталося те, якщо вірити письмовим джерелам, у VII ст. до н. є.

4

Саями називали себе царські скіфи (давньопер.).

5

Як свідчить історик Страбон, скіфи називали себе сколотами. Слово ж «скіф» означає «блукач», «вічний мандрівник».

6

Гіппемологи – букв, ті, що доять кобил, назва одного із скіфських племен.

7

Кожний скіфський рід чи плем'я мали бойові кличі, по яких воїни впізнавали своїх.

8

Горгона – жіноче чудовисько, погляд якого всіх, хто дивився на неї, перетворювала в камінь (грец.).

9

Мегера – уособлення гніву і мстивості, зображувалась жахливою жінкою із зміями замість волосся (грец.).

10

Ламія – фантастичне чудовисько, що пожирає дітей і живиться їхньою кров'ю. Ламією лякали дітей (грец.).

11

Понтус Еуксінос, Понт Евксінський, тобто Гостинне море (грец.) – Чорне море.

12

Сауран – швидкий, невтомний світло-рудий кінь із темною смугою вздовж хребта, котрий, як гадали кочовики, походить від дикого коня.

13

Земля Герр (як і річка Герр) – як гадають деякі вчені, нинішня р. Молочна, над правим берегом якої і нині височать стародавні кургани.

14

Хоча ритуал очищення і мав релігійний відтінок, але це була швидше всього своєрідна скіфська лазня, адже з водою в степах завжди було скрутно.

15

Ахат – супутник і товариш Енея, в переносному значенні Ахат – вірний товариш і супутник.

16

Лімос – голод

17

Доблос – раб (грец.).

18

Ананке (Ананка) – необхідність. Богиня, що уособлює неминучість (грец.).

19

Село Парутине, котре виникло на території північної частини ольвійського некрополя.

20

«Велике вухо» – так скіфи образно називали чутки.

21

Tipас – Дністер.

22

Іліфія – богиня дітонародження, зображувалася молодою жінкою із закутаною в плащ головою, але з оголеними руками, з факелом у руці – символ початку нового життя, немовляти, яке щойно народилося (грец.).

23

Ріки Скіфії: Борисфен – Дніпро, Істр – Дунай, Гіпаніс – Південний Буг, Пантікап, Гіпокіріс (місце знаходження цих двох річок не встановлено), Герр – Молочна, Танаїс – Дон.

24

Ахурамазда (Ахура Мазда, по-грецьки Ормузд – Мудрий Господь, букв. Велика Мудрість) – верховний богу давньоіранських релігіях.

25

Спітамен кшатра – осяйний хоробрістю і мужністю цар (давньопер.).

26

Як гадають вчені, міст на Дунаї (Істрі) було споруджено, очевидно, десь на ділянці між сучасними містами Тулча і Рені, ширина ріки там 1 км, глибина до 7 м. Найбільш ймовірним місцем будівництва мосту є місцевість біля сіл Ісакчі (на правому березі ріки) та Орловка (на лівому). Шлях від тогочасної столиці Персії Суз до Дунаю (Істра) радянський вчений Б. А. Рибаков визначив у 2300 км.

27

Дар'явауш – староперська форма імені Дарія.

28

Парсастахра – давня назва столиці Ахеменідів, що означає «сила персів». У грецькій передачі – Персеполь.

29

Ноуруз – Новий рік за іранським солярним (сонячним) календарем.

30

Дарій про перську державу, Дарій про самого себе – наскальний напис із Накші Рустема, неподалік Персеполя.

31

«Своє військо вони розділили на два загони», так подає Геродот. За Історією Української РСР (том І) скіфи розділили свої сили на три загони, відповідно до племінного поділу. Це більше відповідає істині.

32

Давньоперський календар: адукапіш – березень-квітень, туравахара – квітень-травень, тайграчіш – травень-червень, гарманада – червень-липень, дрнабаджіш – липень-серпень, харапашія – серпень-вересень, багаядіш – вересень-жовтень, вркаджан – жовтень-листопад, ассіядія – листопад-грудень, анамака – грудень-січень, тваяхва – січень-лютий, віяхна – лютий-березень.

33

Озеро Меотіда – Азовське море.

34

Ріка Оар, як вважають історики, знаходилась на захід від нинішнього Бердянська, приблизно біля р. Корсак.

35

Дайви – божки злого світу.

36

Філемон та Бавкіда – щаслива подружня пара, яку боги нагородили довголіттям і надали їм можливість померти одночасно.