Розкоші і злидні куртизанок - Оноре де Бальзак

— Навіщо? — боязко спитав він.

Відважний Дурисмерть став кволим, як дитина.

Начальник показав це видовище панові де Шаржбефу, і той, пройнявшись пошаною до такого горя і вірячи, що Жак Коллен — батько, пояснив йому наказ пана де Гранвіля щодо відправи і похорону Люсьєна, якого неодмінно треба було перенести до його квартири на набережну Малаке, де його вже чекало духовенство, щоб молитися цілу ніч.

— Я пізнаю великодушність цього судді, — скрикнув каторжник смутним голосом. — Скажіть йому, пане, що він може покластись на мою вдячність... Так, я маю змогу зробити йому великі послуги. Не забудьте цієї фрази, вона для нього надзвичайно важлива. Ах, пане! Дивні зміни відбуваються в серці людини, яка сім годин плакала над такою дитиною... Адже я не побачу його більше!

Кинувши на Люсьєна довгий погляд матері, в якої виривають тіло її сина, Жак Коллен зів’яв усім тілом. Побачивши, як беруть труп Люсьєна, він застогнав так, що носії поспішили вийти.

Секретар генерального прокурора і начальник тюрми вже залишили це видовище.

Що сталося з цією бронзовою натурою, чия рішучість була швидка, як погляд, в якої думка і дія вихоплювались, неначе єдина блискавка, в якої нерви, загартовані трьома втечами й трьома каторгами, набули металевої байдужості дикуна? Залізо не витримує надмірного клепання або повторного тиску; його непроникливі молекули, очищені людиною, ставши одноцільними, роз’єднуються, і метал, хоч і не розплавлений, вже не має попередньої властивості опору. Ковалі, слюсарі й інструментальники, всі робітники, що постійно працюють з цим металом, змальовують тоді його стан технічним словом: “мочене залізо” — кажуть вони, вживаючи слово, яко спеціально застосовується до конопель, що розпадаються через вимочування. Так ось, людська душа, або, якщо хочете, потрійна енергія тіла, серця і розуму, перебуває в стані, аналогічному станові заліза після певних повторних ударів. З людьми тоді буває те, що буває із залізом та з коноплями, — вони “мочені”. Наука, правосуддя і публіка шукають тисячі причин жахливих катастроф, спричинених на залізницях зламанням якогось залізного бруса, — найжахливіший приклад — це катастрофа в Бельвю; — проте, ніхто не спитав поради у справжніх знавців цієї справи, ковалів, які всі скажуть — залізо було мочене! Цієї небезпеки не передбачити. Метал, що став ламким, і метал ще міцний — однакові на вигляд.

Саме в такому стані духівники і судові слідчі часто викривають великих злочинців. Жахливі переживання в суді присяжних і під час “туалету” майже завжди спричиняються навіть у найміцніших натур до подібного розладу нервового апарату. Тоді з найміцніше замкнених уст злітають признання, найтвердіші серця ламаються; і це, — дивна річ, — саме в ту хвилину, коли призвання марні, коли ця передсмертна слабість зриває з людини ту маску невинності, яка завжди непокоїть правосуддя; адже правосуддя непокоїться, коли засуджений вмирає, не зізнавшись у злочині.

Наполеон пережив такий розлад усіх людських сил на полі бою при Ватерлоо.

О восьмій годині ранку, коли наглядач “пістолей” увійшов до камери, де був Жак Коллен, то побачив що він був блідий, але спокійний, наче людина, що знову стала сильною внаслідок свого непохитного вирішення.

— Час іти на двір, — сказав ключар, — ви вже три дні під замком, можете, якщо хочете, подихати свіжим повітрям і пройтись.

Жак Коллен, що поринув у думки, зовсім не цікавлячись собою, дивлячись на себе, як на одяг без тіла, як на дрантя, — не підозрював ні про пастку, яку розставляв йому Бібі-Люпен, ні про важливість своєї прогулянки. Нещасний вийшов машинально, попростував коридором, що тягнеться вздовж камер, зроблених у карнизах розкішних аркад палацу французьких королів; вони підпирають так звану галерею Людовика Святого, крізь яку тепер проходять до різних відділів касаційного суду. Цей коридор сполучається з коридором “пістолей”, і, — обставина гідна уваги, — камера, в якій був ув’язнений Лувель, один із найуславленіших царевбивців, розташована в правому кутку, утвореному коліном обох коридорів. Під гарненьким кабінетом в башті Бонбек ідуть кручені сходи, до яких виходить цей темний коридор; підслідні, ув’язнені в пістолях або в інших камерах, сходять цим коридором у двір.

Всі арештанти — ті підсудні, що мають стати перед судом присяжних, і ті, що вже ставали перед ним, підслідні, які вже перебувають не в секретній, нарешті всі в’язні Консьєржері прогулюються в цьому тісному забрукованому просторі протягом кількох годин, зокрема влітку, вранці. Цей дворик — передпокій ешафоту або каторги, — одним кінцем упирається в них, а другим зв’язаний з суспільством через жандарма, кабінет слідчого або суд присяжних. Отже, вигляд його ще більше заморожує душу, ніж ешафот. Ешафот може стати п’єдесталом для переходу на небо; але дворик — це нагромадження всіх мерзот земних, з яких не вийти.

Хай це буде дворик у Ла Форс або Пуассі, в Мелені або Сент-Пелажі, — дворик всюди є двориком. Все тут повторюється з абсолютною тотожністю, аж до кольору стін, — височини і простору. Тому “Етюди звичаїв” не виправдали б своєї назви, якби тут не було подано найточнішого опису цього паризького пандемоніуму.

Під могутнім склепінням, що підтримує залу засідань касаційного суду, в четвертій аркаді є камінь; на ньому, як кажуть, Людовик Святий розподіляв колись милостиню, а в наші часи він править за стіл для продажу їжі і напоїв підслідним. Отже, як тільки дворик відчиняється для в’язнів, усі скупчуються навколо цього каменя з арештантськими ласощами — горілкою, ромом та іншим.

Дві перші аркади з боку дворика, розташованого навпроти розкішної візантійської галереї, єдиного залишка від краси палацу Людовика Святого, зайняті приймальнею, де радяться між собою адвокати й обвинувачеві і куди в’язні дістаються крізь жахливий подвійний ґратчастий прохід між величезними залізними прутами, що міститься в просвіті третьої аркади. Цей подвійний прохід скидається на ті проходи, які нашвидку влаштовують за допомогою рогачок біля театру, щоб стримувати “хвіст” у дні великого успіху вистави. Приймальня, розміщена в кінці величезної зали біля теперішнього ґратчастого входу до Консьєржері, колись освітлювалась душниками, але тепер проробили вікна з шибками з боку входу, і таким чином є змога наглядати за адвокатами, що радяться зі своїми клієнтами. Це нововведення було викликане