Рент. Усна біографія Бастера Кейсі - Чак Паланік

Рент витягає яйце і тримає, напівзелене й напівжовте. Білі лінії воску ділять його, наче паралелі й меридіани — шкільний глобус.

«Який гарний ананас», — каже місіс Кейсі.

«І зовсім не ананас», — каже Рент.

Частково зелене, частково жовте яйце, розкреслене на маленькі квадратики білими лініями воску. Рент підіймає жовто-зелене яйце, взявши його двома пальцями за низ і верхівку, та каже: «Це осколкова граната МК-2».

Наповнена гранульованим тринітротолуолом, каже він. Дальність кидання — до 100 футів. З вибуховим радіусом до 33 футів та чавунним стаканом для шрапнелі. Радіус смертельного ураження — сім футів.

Рент кладе ручну гранату на рушничок, де вже сохнуть червоне яйце його мами та блакитне моє. І Рент, він каже: «Давайте наробимо їх побільше».

Ехо Лоуренс (ζ руйнувальниця): Якщо вірити Ренту, сад був володінням його мами. Газон — територією тата. Айрін визначала час за цвітінням рослин. Спершу крокуси, потім тюльпани, незабудки, нагідки, ротики, троянди, лілійники, рудбекії та соняхи. Шпинат, потім редиска, латук і рання морква. Для Честера Кейсі один тиждень — це був час, за який треба підстригати газон. Година — час, за який треба пересунути поливалку. Усі ми живемо за різними годинниками та календарями.

Одного Великодня, розповідав Рент, мама сховала яйця серед тюльпанів та трояндових кущів. Вона дала йому кошик і сказала: «Щасливого полювання, Бадді».

У Рента й досі є шрам на руці, там, де його вкусив павук.

Боді Карлайл: Великодній ранок, Рент сягає рукою під квітку чи кущ — і відсмикується назад. Рентові очі стають — шмяк! — великі та вирячені, втупившись у павука, що повис на тильній стороні Рентової долоні. Він струшує мерзоту геть, але під ним уже почали червоніти й набрякати крапочки укусу. Темно-червоні жилки зміїлися вгору, розгалужуючись від болючих, пекучих відмітин.

Рент у сльозах біжить назад до кухні, відставивши вкушену руку, пальці на ній вже роздулися й стали великими й негнучкими, мов рукавичка кетчера.

Містер Кейсі кидає погляд на сина, одна рука якого розбухла та почервоніла, в другій метляється рожевий великодній кошик із фарбованими яйцями, по Рентових щічках течуть сльози, і містер Кейсі каже: «Ану закрий рота».

Шот Даньюн (ζ руйнувальник): Ця сцена з церквою, коли його бабуся Естер падає мертвою, — все це досі свіже в Рентовій пам’яті. Як вона прикусила язика своїми вставними щелепами.

Боді Карлайл: Місіс Кейсі, вона у ванній кімнаті, підправляє макіяж перед походом до церкви.

Містер Кейсі ляпає Рента по святкових штанях понижче спини й каже не заходити назад у дім, поки не знайде всіх яєць.

Рент усе ще простягає набряклу руку та квилить про те, що це була «чорна вдова», про те, що він скоро помре. Про те, як сильно болить.

Тато розвертає його за плечі та виштовхує надвір зі словами: «Як тільки принесеш усі яйця, ми надамо тобі допомогу». Замикаючи на засув сітчасті двері, щоб Рент не зайшов, містер Кейсі каже: «Якщо ти не будеш марудитися, можливо, не втратиш руки».

Шериф Бейкон Карлайл: Рент завжди розводився про те, що піде з дому, втече та вибере собі іншу родину, та, на мій погляд, цього б ніколи не сталося. Якщо ти не можеш сприйняти рідню з усіма її найгіршими заскоками, то жоден чужий тобі тим більше не підійде. Усе, чого навчився Рент, — це кидати близьких людей.

Боді Карлайл: Рент, одягнений в білу сорочку й метелик, в лакованих туфлях та паску, на звичному нехитрому великодньому полюванні на яйця — тепер це все перетворилося на Перегони зі Смертю. Його маленькі рученята колотять по квітах, згинаючи їх, ламаючи стебла. Його ноги топчуть петунію. Чавлять вершечки моркви. З кожним ударом серця Рент відчуває, як отрута з його руки підбирається ближче до його мозку. Пекучий біль укусу згасає, поступаючись місцем онімінню — спершу терпне долоня, потім і вся рука.

Його мама виходить надвір і знаходить його: він лежить долілиць на тій купі компосту, що лишилася від її садочка, тяжко дихає, земля прилипла до вологої павутинки сліз, яка розбіглася довкола обох його зелених очей.

Ехо Лоуренс: Отож вони залишили його там. Сіли в машину й поїхали на ранкову Великодню службу.

І це знову той момент, кінець того, що нам хотілося б розтягти на віки.

Боді Карлайл: Рент так і не знайшов жодного яйця, окрім тих трьох. Вони повернулися додому, і це було все, чим він міг похвалитися за цілий день полювання. Три яйця та павучий укус на руці, що вже майже зменшилася знов до дитячих розмірів.

Цей павук, саме ця «чорна вдова» присадила Рента на отруту.

Навіть після того, як місіс Кейсі обнишпорила свій сад, усі ці потовчені та видерті рослини, вона не змогла знайти жодного яйця, яке там сховала. Решту літа її сад простояв у руїнах. За тиждень і газон містера Кейсі став таким самим.

Ехо Лоуренс: Слухай. Мені Рент казав, що він знайшов усі яйця, а тоді поклав їх до коробки, яку сховав у якомусь сараї чи то халупі. Щотижня він витягав два-три яйця й розтикував їх у найгустішій траві, саме перед тим, як батько мав стригти газон. До того часу яйця стали смердючими й чорними, такими зогнилими, що далі нікуди.

Щоразу, як Рентів тато наїжджав на одне з них своєю електричною газонокосаркою, лунав сморідний вибух, який охоплював усе. Лезо газонокосарки, траву, татові черевики та холоші його штанів. Рентові ручні гранати з ручним розписом перетворилися на фугаси. Газон та сад стали зонами стихійного лиха. Рент казав, що за сітчастим парканом починалися джунглі. Чорна смердота обляпала кожен бік будинку. Усе так сильно заросло, що навіть ґанку не було видно. Проїжджаючи машиною повз, ви б вирішили, що в домі ніхто не живе.

Боді Карлайл: Він фарбував яйця насіро, із червоною смугою, — як гранати АВС-М7А2 зі сльозогінним газом.