Гуляйполе - Степан Дмитрович Ревякін

Ті ж повезли Галю курними шляхами, Курними ярами, темними лісами. Розтинали Галю масними руками. Прив'язали бідну до сосни косами, Попід ноги Галі накидали хмизу, Запалили сосну із верху до низу. Сосна догоряє, Галя промовляє: "Ой хто мене чує, нехай порятує". Козаки почули, до лісу майнули — Хозар порубали, Галю врятували. Ой хто дочок має, нехай научає, З хтивими жидами шляхом не пускає. Ой ти, Галю, Галю молодая!..

Закінчили співати, Негребецький розкланявся, Григор'єв зааплодував.

ГРИГОР'ЄВ. Який талант! Другий Тарас Григорович Шевченко.

МАХНО. Хай не каже "гоп", доки не перескочить. Йому ще до Шевченка, як нам до Києва. А щодо цієї пісні про Галю, то я замінив би у ній слово "жиди” якимось іншим. Не гоже у нашій повстанській армії співати цю пісню... У мене ж є окремий єврейський загін, який, до речі, завжди мужньо воює... І грецький загін є. Дуже героїчні греки і євреї! Як вони громили оце недавно кінноту Шкура під Великим Токмаком! Ні, я проти того, щоб у моїй повстанській армії тикали пальцями українці на євреїв, а ті — на греків чи ще на когось. Тоді це вже буде не армія, а гармидер.

НЕГРЕБЕЦЬКИЙ(виправдовується). Я ж, "батьку", не про євреїв тут кажу, а про хозар, які приїхали на Дон. А за те, що хозари підманули Галю, я їх називаю жидами... Не євреями ж, ні. Ну, як українців прозивають хохлами, москалів — кацапами, а я хозарів — жидами.

МАХНО. Зовсім не переконливо, або як у нас кажуть: "Не вмер Данило — його болячка задушила".

ГРИГОР'ЄВ(захищає Негребецького). І врешті-решт, "батьку", тут ідеться про жидів, які дійсно обманюють український народ, жирують на нашому тілі, як ті воші у сорочці.

МАХНО(різко підняв руку, і Григор'єв замовкає). Матвію, ти можеш зрозуміти, що на приниженні гідності малих народів свого щастя Україна не здобуде, а хоч і здобуде, то воно буде не довговічним?

ГРИГОР'ЄВ. Я це усвідомлюю, "батьку". Але я усвідомлюю й бачу ще й інше: як нашу прабатьківську землю заполонили нині москалі, як ми, українці, втрачаємо самобутність, свою мову й культуру, як наші діти все частіше називаються Сидоровими, Івановими. Та що там діти! Навіть мене у царській армії перехрестили з українця Матвія Григоріїва на москаля Миколу Григор'єва. "Батьку", я впевнений, що зараз від гніву на нас у домовинах перевертаються гетьмани нашої славної України.

МАХНО. Ми також маємо право їх проклинати і не з меншим гнівом. Чому, скажи, Богдан Хмельницький пішов на зловісний військовий союз з Москвою? Теж мені ще гетьман-ясновидець і національний герой!

ЗАДОВ(піднявся). Братушки! Ми куди прийшли? На сімейне свято чи на черговий мітинг?

МАХНО. Вибачте, я лише хотів...

ЗАДОВ(перебиває його). Альоша, ша! Ваня Негребецький до нинішнього святдня встругнув ще одну пісеньку. Ми її також вивчили і хочемо проспівати.

МАХНО(похмуро). Тільки не чергове "Яблучко".

ЗАДОВ. Про що ти, "батьку", шепчеш? Сьогоднішня пісня — цимус! (цілує в повітрі три свої товсті пальці, складені в пучку). Лише перед цим наллємо ще одну чарочку.

НЮСЯ (співає):

Ой щось в горлі деренчить, деренчить. Мабуть, треба промочить, промочить.

Випивають.

НЕГРЕБЕЦЬКИЙ(підводиться, вибачливо). На жаль, пісня московською мовою. Так у мене вийшло, то вже пробачте.

МАХНО. Поки не забули російську — поганяй!

ПРИСУТНІ (крім Махна, Григор'єва і Галини, співають):

Среди зноя и пыли Из Махном мы ходили На рысях, на большие дела.