Українська література » Сучасна проза » Гуляйполе - Степан Дмитрович Ревякін

Гуляйполе - Степан Дмитрович Ревякін

Читаємо онлайн Гуляйполе - Степан Дмитрович Ревякін
так схожі! Дві краплі води та й годі! За це й вип'ю: за спорідненість ваших душ, за їхнє довічне єднання! (випиває, сідає за стіл. Махно наливає Япончику другу чарку, і той піднімається, проголошує черговий тост). У нас, в Одесі, кажуть: "Якщо народжуватися, то Япончиком: у його нації велике і щасливе майбутнє, а він сам — завжди при золотих грошах; а якщо брати — то банк Лейби, що на Дерибасівській. Я вже його тричі брав... Лейба — мій рідний дядько, то він мені ще й піддає мішки з грошима; а якщо одружуватися — то на королеві Англії, вона, мовляв, найбагатша у світі і жодна революція її не торкнеться. То я на це останнє "якщо" усім кажу: "Дурні ви, люди. Не знаєте ви нашої української королеви, яка зросла на Єлизаветградщині, набиралася дівочої краси на Одещині, політичної мудрості — на Київщині, а тепер літає сизою горлицею у степах Гуляйпілля. І ймення цій неперевершеній красою цариці Галина Андріївна Кузьменко. За нашу царицю, за нашу українську королеву, за "матінку" Галину я піднімаю цю другу чарку."

ЗАДОВ. А ми завжди п'ємо за бабів не другу, а третю чарку.

ЯПОНЧИК(жартома). Третю, Льово, я завжди випиваю сам за себе. Бо вважаю себе неперевершеним бабієм.

Усі сміються.

ЗАДОВ. Тоді й ми з тобою за матінку-царицю! Негребецький бере гармошку, грає мелодію "Яблучка". Япончик пішов у танець.

ЯПОНЧИК (танцює, приспівуючи):

Ех, яблучко, Кособочиться. Суне банда москалів — Жрать їм хочеться.

ЗАДОВ(теж пішов танцювати, співає):

Ех, яблучко, Покотилося. Щоб тобою у Кремлі Та вдавилися.

ГРИГОР'ЄВ (танцює і співає):

Ех, яблучко, З танцю флотського... Здерли з дядька штани — Вдягли Троцького.

САШКО (танцює і співає свої  "Штани"):

Штани мої шаровари, Штани мої сині. Чого липнуть до вас дівки, Як до браги свині?

НЮСЯ (пішла у танок і співає, її підтримали присутні):

Ой заграйте, музики, В мене нові черевики. Починайте скоріш грать, Бо хочеться танцювать.

Негребецький перестає грати. Всі зупинилися. Підходять до столу. Чаркуються. Гомонять.

МАХНО(до Нюсі). Нюсю, приготуй нам свіженької закуски. А то, бачу, поменшало її на столі (Нюся виходить).

ЯПОНЧИК. Ох, братці, прошу вибачення. Ви мені так затуркали баки, що я забув молодому подружжю піднести невеличкі одеські подаруночки (виймає з кишені піджака золоту статуетку). Це — золотий Дюк, символ нашої Одеси-мами. Він, звісно, для "батька" Нестора Івановича (до Махна). Це, "батьку", своєрідний ключ до всієї Одеси (дарує Махнові, той роздивляється статуетку). Можеш, "батьку", не сумніватися — золото

Відгуки про книгу Гуляйполе - Степан Дмитрович Ревякін (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: