Гуляйполе - Степан Дмитрович Ревякін
— Махновщина — це колосальне явище нашої революції, — розпочав учитель анархізму. — За глибиною і різновидністю ідей вона перевершує всі відомі нам самобутні рухи трудящих...
Закінчив Петро Андрійович свою промову заздоровницею на честь молодих — Нестора Івановича та Галини Андріївни. І тут же всі вигукнули: "Гірко!" "Гірко! Гірко!" Звичайно, молоді підкорилися волі гостей. А потім Олексій Чубенко, вже не начальник штабу, а в ранзі дипломата повстанців, зачитав вітання, одержані по телеграфу, від організацій, установ, окремих визначних осіб, у тому числі від командуючого Укрфронтом Антонова-Овсієнка, командира Задніпровської дивізії Дибенка, начальника політвідділу Задніпровської дивізії Олександри Коллонтай (дружини Дибенка), члена ревкому Бердянська й особисто товариша Нестора відомого анархіста Степана Дибеця, командира першої бригади Задніпровської дивізії Матвія Григор'єва і навіть від одного з вождів більшовицького перевороту в Росії у жовтні 1917 року Льва Каменєва та ще багатьох-багатьох інших...
Вирувало "батькове" весілля у Гуляйполі три дні і три ночі. А потім ще три дні всі відпочивали. І лише через тиждень Махно, як і обіцяв Галині, вивіз її на Одещину, де на той час уже кругом панувала зелена весна. Зупинилися на невеличкій залізничній станції Березівка. У селі Малинівці, у великому поміщицькому маєтку, що стояв над степовою річкою Тилигул, "батько" вирішив продовжити останнє у своєму житті весілля, а насправді хотів по-людськи прийняти свого бойового товариша Матвія Григор'єва. У великій світлиці йшли останні приготування. За цією роботою: Галина Кузьменко (вона так і не змінила свого прізвища на Махно), кухарка Нюся, приватний охоронець "батька" Сашко Нетреба, "придворний" поет Іван Негребецький і відомий контррозвідник Льова Задов.
КУЗЬМЕНКО(до кухарки). Нюсю, ти вже все виставила? Нічого не забула?
НЮСЯ(біля неї, як завжди, ласо ходить Сашко). Матінко Галино, та Бог з тобою! Такого багатого стола я ніколи і в пана Кернера не накривала! Ти лише поглянь, що тут є: риба в'ялена, смажена, варена і в соусі, притрушена зеленню і цибулькою; м'ясо — варене, смажене й тушковане в соусі; ковбаси — домашні, духмяні, тільки-но спечені — з дикої молодої свинки... Словом, твоє весілля в Малинівці буде не гіршим, ніж було в Гуляйполі.
САШКО (хапає Нюсю за її огрядну сідницю).
А мені б одну домашню кізоньку в ліжко звабити й обласкати її.
НЮСЯ(до Сашка грайливо). То ласкай вже її, ласкай, коли до вподоби (крутить сідницею біля Сашкових штанів, а хлопець ще дужче стискує руками Нюсину сідницю, пригортає її до себе) Та не тут же, при людях!
КУЗЬМЕНКО. Ви, безсоромні! Ану, Сашку, геть від Нюсі (пауза). А то ходиш біля неї, як той кіт біля спійманої миші (до чоловіків). Ставте, мужики, на стіл вино, горілку, квас. Бо вже й Нестор ось-ось з'явиться.
ЗАДОВ. Хлопці, за мною і "Альоша, ша!"
Сашко Негребецький і Задов виходять із світлиці по черзі, один за одним, заносять пляшки з горілкою, вином. Кожний з них, заходячи до кімнати, співає пісню "Яблучко".
НЕГРЕБЕЦЬКИЙ (співає):
Ех, яблучко, в діжі киснуло. Хліб забрали комісари — Тільки свиснуло.САШКО (співає):
Ех, яблучко, Покотилося. Щоб тобою у Кремлі Та вдавилися!ЗАДОВ (співає):
Ех, яблучко, Ти медовеє. А синочки у Махна