Людина без властивостей. Том I - Роберт Музіль

Annotation

У літературі ім’я австрійця Роберта Музіля (1880-1942) стоїть в одному ряду з іменами француза Марселя Пруста, ірландця Джеймса Джойса, американця Вільяма Фолкнера й інших таких вершин світової класики й новаторів прози. Роман «Людина без властивостей», який автор писав усе своє життя і який тепер перекладено понад тридцятьма мовами світу, дає широку панораму життя Австрії й усієї Європи напередодні першої світової війни, малює картину – нерідко гротесково-сатиричну – суспільних розчарувань і моральних пошуків у тогочасних реаліях.

Роберт Музіль

Розділи 1-80

Роберт Музіль. Життя і творчість

Книга перша

Частина перша

1. Звідки, що цікаво, нічого не випливає

2. Будинок і оселя людини без властивостей

3. Навіть людина без властивостей має батька з властивостями

4. Якщо є відчуття реальности,

5. Ульріх

6. Леона, або Зміщення перспективи

7. Ульріх у кволому стані заводить собі нову коханку

8. Каканія

9. Перша із трьох спроб стати знаменитістю

10. Спроба друга.

11. Спроба найважливіша

12. Жінка, кохання якої Ульріх домігся

13. Завдяки Геніальному скакуну

14. Друзі юности

15. Духовний переворот

16. Загадкова хвороба часу

17. Вплив людини без властивостей

18. Моосбруґер

19. Лист із настановами й нагода надбати властивості.

Частина друга

20. Зіткнення з дійсністю.

21. Справжній винахід графа Ляйнсдорфа:

22. Паралельна акція в подобі впливової жінки

23. Перше втручання великого чоловіка

24. Власність і освіченість; Діотимина дружба

25. Недуга заміжньої душі

26. Поєднання душі й економіки. Чоловік, який здатний зробити це,

27. Суть і зміст великої ідеї

28. Розділ, що його може пропустити кожен, хто

29. Порушення й пояснення нормального стану свідомости

30. Ульріх чує голоси

31. На чиєму ти боці?

32. Забута, але надзвичайно важлива історія

33. Розрив із Бонадеєю

34. Гарячий промінь і захололі стіни

35. Директор Лео Фішель і принцип недостатніх підстав

36. Завдяки згаданому принципу паралельна акція

37. Один публіцист придумує «австрійський рік»

38. Клариса і її демони

39. Людина без властивостей складається з властивостей без людини

40. Чоловік з усіма властивостями, хоч йому до них і байдуже.

41. Рахель і Діотима

42. Велике засідання

43. Перша зустріч Ульріха з великим чоловіком.

44. Продовження й завершення великого засідання.

45. Мовчазна зустріч двох гірських вершин

46. Ідеали й мораль — найкращий засіб,

47. Те, що розпорошено на всіх,

48. Три причини слави Арнгайма й таємниця цілого

49. Зародження суперечностей

50.Подальші події. Начальник відділу Туцці надумує

51. У домі Фішеля

52.Начальник відділу Туцці виявляє прогалину

53. Моосбруґера переводять до іншої в’язниці

54. У розмові з Вальтером і Кларисою Ульріх показує

55. Солиман і Арнгайм

56. У комітетах паралельної акції кипить робота.

57. Велике піднесення. Діотима робить

58. Паралельна акція викликає сумніви. Але історія

59. Моосбруґер міркує

60. Мандрівка до царства логіки й моралі

61. Ідеал трьох статей або Утопія точного життя

62. Земля також, але Ульріх насамперед, схиляється перед утопією есеїзму

63. У Бонадеї видіння

64. Генерал Штум фон Бордвер навідує Діотиму

65. Із розмов Арнгайма й Діотими

66. Між Ульріхом та Арнгаймом не все гаразд

67. Діотима й Ульріх

68. Відступ від теми:

69. Діотима й Ульріх. Продовження

70. Клариса приходить до Ульріха, щоб розповісти йому про одну історію

71. Комітет з підготовки настанов

72. Наука всміхається в бороду,

73. Донька Лео Фішеля Ґерда

74. Четверте сторіччя до н. Х. проти 1797 року.

75. Для Генерала Штума фон Бордвера

76. Граф Ляйнсдорф виявляє стриманість

77. Арнгайм як друг журналістів

78. Діотимині перевтілення

79. Солиман кохає

80. Нагода ближче познайомитися з генералом

notes

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

Роберт Музіль

ЛЮДИНА БЕЗ ВЛАСТИВОСТЕЙ

I. 

Розділи 1-80

Роберт Музіль. Життя і творчість 

1942 року за труною Роберта Музіля йшло дев’ять осіб, включно з удовою і протестантським пастором (він же один із друзів небіжчика). Сьогодні книжки письменника — важкі для читання, далеко не «бестселери» — перекладено понад тридцятьма мовами; існує Міжнародне товариство Музіля з президентом, членами, штатом працівників; в Австрії спеціальна робоча група вивчає його багатосторінкову рукописну спадщину; при університетах Англії та Франції створено дослідницькі центри, які займаються його творчістю; про нього вже написано сотні книжок, дисертацій, статей… Музіль помер у розпал війни, в швейцарській еміґрації. Спливаючій кров’ю Європі, звісно, було не до майбутньої знаменитости… У Відні чи Берліні, та ще у сприятливіший час, біля могили автора роману «Людина без властивостей» зібралось би більше людей. Але не набагато: коли зоря посмертної музілівської слави тільки сходила, «Літературний додаток до «Таймс» назвав його «найменш відомим з великих письменників нашої доби». З іншими подібне теж траплялося. Але для австрійців, які творили в минулому столітті й у першій половині століття нашого, — це доля. І причиною того, як уже знаємо, була не лише байдужість, духовна інертність батьківщини, а й поведінка самих австрійських письменників. Аж ніяк не позбавлений славолюбности, зовсім не байдужий до успіху, Музіль, начеб на зло іншим і собі, все чинив так, аби популярність його оминала.

* * *

Він народився 6 листопада 1880 року в Клаґенфурті. Про своїх предків говорив так: «Староавстрійська родина, яка давала чиновників, учених, інженерів та офіцерів». Типово австрійським у цій родині було навіть те, що походила вона з Моравії і в жилах музілівських предків плинула чеська кров. Дід — військовий лікар, після виходу у відставку придбав маєток і зайнявся сільським господарством; батько — інженер-машинобудівник, професор вищої технічної школи, на схилі віку вписаний до дворянства, одержав чин гофрата. Та цікаво: Музіль вважав, що поталанило не