Макуха - Дмитро Чобіт

бізнес, а й суттєво збільшують свої капітали. Інші питання цікавлять бізнесменів менше всього. Тому список БЮТ нагадує своєрідний бізнес-проект, який для маскування затулили ширмою із двох десятків справді достойних постатей. Але все-таки переважна більшість списку БЮТ — це маловідомі в Україні особи та ще й із не найкращими характеристиками і далеко не бездоганним минулим, навіть із числа людей великого бізнесу. На серйозну законотворчу роботу більшість бютівських депутатів просто не здатна. Це видно з усієї їхньої діяльності і в стінах парламенту, і за його межами. Навіть обравши новий склад депутатів від БЮТ на позачергових виборах 2007 року, виборці побачили, що абсолютно жодних якісних змін не відбулося, навпаки — стало гірше. Але хіба можна сподіватися чогось доброго від такої різношерстої публіки, яка переслідує примітивні своєкорисливі цілі? Вожді охоплені незбагненною жадобою влади, а їхні підлеглі — власними меркантильними справами. Як тут не згадати відомого прораба перебудови Олександра Яковлева, який на початку 90-х років попереджав про небезпеку перебування при владі політичної шпани — безвідповідальних, безсоромних і примітивних кар’єристів та нахабних пристосуванців. Саме таких осіб у Верховній Раді України найбільше у списку «Блоку Юлії Тимошенко». А що тут дивного? БЮТ уже давно перетворився на інкубатор політичної шпани на усіх рівнях.

Підсумовуючи, можна констатувати: Ю. Тимошенко та її оточення своєю брутальною колополітичною діяльністю скомпрометували в Україні пропорційну виборчу систему. Приймаючи її у 1997 p., український законодавець рівнявся на кращий європейський виборчий досвід, але він тоді не міг передбачити, що вже через 8 років цілком демократичну справу обрання парламенту жінка з косою перетворить на банальну інкубацію політичної шпани та ще й у рамках грандіозного бізнес-проекту. Недаремно ж у ЗМІ почали розшифровувати абревіатуру «БЮТ» як «Бізнес Юлії Тимошенко». А й справді дуже влучне, а головне — цілком достовірне найменування організації, яку колишній заступник голови ВО «Батьківщина», Герой України Степан Хмара назвав «напівприватною і напівмафіозною антиукраїнською структурою».

Книга четверта
Особлива гвардія БЮТ
I. Камертон

Як камертон чесності в українській політиці, Олександр Зінченко незамінний у команді БЮТ

З передвиборної агітації БЮТ 2008 р [126].

У першій п'ятірці Блоку Юлії Тимошенко на виборах депутатів Київської міської ради у травні 2008 р. четвертим значився Олександр Олексійович Зінченко, якого у передвиборних агітках партійні соратники називали «камертоном чесності».

Камертон — це прилад, який використовується як еталон чистоти звуку при настроюванні музичних інструментів. Тобто камертон є еталоном. Виходить, що у БЮТ Олександр Зінченко є еталоном чесності і порядності в політиці, на нього рівняються, беруть приклад, пишуть про це в агітках. Але називати О. Зінченка «камертоном чесності» — це все одно, що пробувати підпалити воду; така характеристика діяча, який до таких чеснот не має жодного відношення, мене шокувала. Про надзвичайно підлу, підступну, скандальну, наклепницьку, брехливу і шкідницьку діяльність цього політика я досить докладно написав у книгах «Монолітне болото або ЗАТ БЮТ» та «Фарисеї, або неоголошена війна Україні». Невже вожді БЮТ та їхні політтехнологи думали, що все забулося, і нахабно кинули черговий виклик суспільству, називаючи О. Зінченка «камертоном чесності»? Якщо так, то я вимушений ще раз пояснити народу, що являє собою цей «камертон».

Пригадую, як тішилися народні депутати, читаючи у газетах поздоровлення першого заступника В. Медведчука в СДПУ (о) О. Зінченка з нагоди якогось ювілею. Тодішні його однопартійні називали Олександра Олексійовича «видатним державним і політичним діячем України». А я запитаю: «Хто в Україні знає про «видатні» досягнення цього діяча в політиці і державному будівництві? У чому вони полягають?» До грандіозного скандалу, влаштованого О. Зінченком у вересні 2005 р., ми ще повернемося, але спочатку дамо про нього коротеньку інформацію.

Народився «видатний політичний і державний діяч СДПУ (о)» і «камертон чесності БЮТ» 0.0. Зінченко у 1957 р. у сім'ї відповідального працівника КГБ. Закінчив Чернівецький державний університет і Академію суспільних наук при ЦК КПРС. У 1989–1991 рр. працював завідуючим відділом пропаганди та агітації ЦК ЛКСМ України. Нагадаю, що основне завдання цього відділу тоді полягало у боротьбі з Народним Рухом України та незалежними молодіжними організаціями, у протидії самостійницьким прагненням українців. Відділ захищав непорушність СРСР, пропагував серед української молоді комуністичні ідеї, науковий атеїзм та подібний марксистсько-ленінський маразм.

У своїй роботі комсомольські вожді робили те саме, що й старші товариші з ЦК КПУ, і не зупинялися ні перед чим: брехнею, провокаціями та наклепами. Кому цікаво, як це робилося, може почитати у газетах тих років. Так що на ниві комуністичної агітації і пропаганди О. Зінченко мусив набути чималий досвід.

Після проголошення Україною незалежності у 1991 р. та заборони діяльності КПУ і ЛКСМУ О. Зінченко мав трохи клопоту, але вже у жовтні 1991 р. прилаштувався на роботу у ЦК ВЛКСМ у Москві, де цю організацію тоді зберегли. Ленінський комсомол дав О. Зінченку комуністичну путівку у великий капіталістичний бізнес — він став засновником кількох комерційних структур, а з 1995 р. очолив український телеканал «Інтер», звідки подався в СДПУ (о), де був членом політбюро (як в КПРС!) і першим заступником голови партії В. Медведчука. При підтримці цієї політичної сили, яка тоді (як БЮТ тепер) намагалася встановити політичну гегемонію в Україні, у 1998 і 2002 рр. обирався народним депутатом України — № 3 у списку СДПУ (о). За квотою цієї партії був обраний заступником Голови Верховної Ради України. За видатні досягнення (невідомо, у чому і перед ким) Президент України Л. Кучма у серпні 2001 р нагородив О. Зінченка орденом «За заслуги» III ступеня, а ще раніше — у жовтні 1998 р. — присвоїв йому високе звання «Заслужений журналіст України». Правда, ніхто з журналістів, з ким я розмовляв, не пригадує жодної публікації чи передачі О. Зінченка, тому за що саме Л. Кучма присвоїв йому таке