Нам воно святе! Пісні січових стрільців - Михайло М. Маслій
Вірш Степана Чарнецького. Музика народна Ой у лузі червона калина похилилася, Чогось наша славна Україна зажурилася. А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну розвеселимо! Марширують наші добровольці у кривавий тан Визволяти наших добровольців з ворожих кайдан. А ми наших братів українців визволимо, А ми нашу славну Україну гей, гей розвеселимо! Ой у лузі ярої пшенички золотистий лан, Розпочали стрільці українські з ворогами тан! А ми тую ярую пшеничку ізберемо, А ми нашу славну Україну гей, гей розвеселимо! Як повіє буйнесенький вітер з широких степів, Та й прославить по всій Україні січових стрільців. А ми тую стрілецькую славу збережемо, А ми нашу славну Україну гей, гей розвеселимо! Юрій Шкрумеляк
Український журналіст, поет, перекладач і дитячий письменник (псевдоніми: Іван Сорокатий, Юра Ігорків, Ю. Підгірський, Смик, Гнотик, Олекса Залужний, Максим Цимбала), січовий стрілець Юрій Шкрумеляк (18 квітня 1895, с. Ланчин, нині смт Надвірнянського району Івано-Франківської області —20 листопада 1965, Львів) народився в селянській сім’ї. 1901–1907 рр. навчався у сільській школі, 1907–1914 – у Коломийській гімназії, 1922–1924 – у Львівському університеті і на філософському факультеті Празького університету. Пішов у світ широкий, знаючи кілька європейських мов. Згодом вільно перекладав з німецької, англійської, чеської, російської та польської мов.
Під час Першої світової війни воював у складі Українських Січових Стрільців, був підхорунжим. Належав до найвідоміших поетів-усусів і найвідоміших активістів «Пресової Квартири УСС».
Після кривавих боїв на Маківці М.Гайворонський на слова Ю.Шкрумеляка написав пісню «Питається вітер смерті». «Стрілець і пісня, – зауважував Шкрумеляк, – то брат і сестра, то любчик і любка; в одинокій пісні знаходить стрілець розраду та хвилеве забуття». Учасник визвольної війни. Працював із М.Євшаном у архівах Начальної Команди УГА.
1920–1930 рр. – співробітник і редактор часописів «Дзвіночок» і «Світ дитини», до співпраці з якими запрошував відому дитячу поетесу М.Підгірянку.
1928–1939 – співробітник видавничого концерну І.Тиктора, головний редактор і фейлетоніст (псевдонім Іван Сорокатий) газети «Народна справа» та журналу для дітей «Дзвіночок».
1945 р. був засуджений на 10 років ув’язнення в радянському концтаборі. Покарання відбував у Печорських таборах. Після повернення з ув’язнення (1956 р.) реабілітований.
Помер у Львові, похований у на Личаківському цвинтарі.
Ой у мого кониченька золота підковаВірш і музика Юрія Шкрумеляка Ой у мого кониченька золота підкова — А як сяду, то поїду до самого Львова.