Нам воно святе! Пісні січових стрільців - Михайло М. Маслій

Гей, Січ іде, Топірцями брень! Кому люба чорна пітьма, А нам ясний день! Гей, Січ іде, Мов пчола гуде… Разом руки, разом серця, І гаразд буде. Гей, Січ іде, Підківками брязь; В нашій хаті наша воля, А всім зайдам зась! Степан Чарнецький

Найвідоміша пісня Степана Чарнецького (21.01.1881, с. Шманьківці, нині Чортківський район Тернопільської області – 02.10.1944, м. Львів) народилася в період зародження січового стрілецького руху. У вдячній народній пам’яті Чарнецький залишився як автор пісні «Ой у лузі червона калина…», що досі є другим, неофіційним гімном українців. Усе почалося 1914 року, коли Степан, як режисер львівського театру «Руська бесіда», оновив виставу свого товариша і однодумця Василя Пачовського «Сонце руїни». Ось тоді для військового хору Чарнецький замість пісні «Гей не дивуйтесь, добрії люди» пише оригінальний текст «Ой у лузі червона калина…» Сам же Чарнецький як мелодію використав мотив пісні «Розлилися бережечки». Уже тоді своїм найближчим сказав: «Це буде сильна пісня!»

І він не помилився. Виставу з успіхом показали в Самборі, Дрогобичі, Стрию, Чернівцях, Станіславові (тепер Івано-Франківськ). Її полюбили і визнали за свою на окружному з’їзді січових стрільців у червні 1914 року. За словами самого Чарнецького «Ой у лузі…» облетіла ціле Поділля. Як поетичний символ визвольної боротьби твір заслужено став гімном.

Січові стрільці, для яких вона була своєрідним національним гімном, разом з іншими піснями понесли її дорогами визвольної війни. Де були вони, там була й «Ой у лузі…» На крилах революційно-патріотичних устремлінь січового стрілецтва під час Першої світової війни ця пісня розлетілася Україною, ввійшла в духовне життя широких кіл громадськості, стала народною, відомою всьому світові. Воскресаючи нині із забуття, пісня полонить серця людей своєю щемливою любов’ю до рідної Вітчизни, її вірних синів, наснажуючи нас незламною вірою в те, що, об’єднавшись, відродимо славну Україну. Для радянського режиму «Ой у лузі червона калина…» була небезпечнішою навіть від пам’яті про січових стрільців. Для стрілецьких пісень характерні також образність і ліризм. Образ червоної калини підсилює патріотичне звучання пісні. Золотистий лан пшениці символізує багатство України. Для січових стрільців бажання розвеселити Україну означає вибороти для неї волю і незалежність. Січові стрільці вірили в те, що про них пам’ятатимуть нащадки.

Воєнна ідилія
Вірш Степана Чарнецького. Музика Михайла Гайворонського Погоріла наша стріха, погоріла, І стодола з вітром, з димом полетіла. Осталися на подвір’ю стіни голі. Вітер ходить по світлиці й по стодолі, Осталися на подвір’ю стіни голі. Вітер ходить по світлиці й по стодолі. А мамуню положили на дно ями, А татуньо поїхали з москалями, А ми ходим цілу днину коло хати, А смерком йдем до сусіда ночувати, А ми ходим цілу днину коло хати, А смерком йдем до сусіда ночувати. Погоріла наша стріха, погоріла, І стодола з вітром, з димом полетіла.