Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР - Вахтанг Теймуразович Кіпіані

В листі Сверстюк пише, що в Києві зараз він не хоче бути навіть у гостях, бо, за його словами, Магадан «легший» за Київ. Далі твердить: «…боюсь, що на нашому віку не буде тієї форми режиму, яка підтримуватиме той мир».

5. Поштова листівка з зображенням міста Франкфурта-на-Майні, на зворотньому боці якої іноземною та українською мовами написана адреса отримувача: «Стусові Василеві, Київ-179, вул. Чорнобильська, 13-а, кв. 94, Укр. РСР» і рукописний текст, що починається зі слів: «Дорогий пане Василю. Варшава, 16.V.І980…» та закінчуються словами: «Ще раз щирі вітання». Під текстом нерозбірливий підпис.

В тексті сповіщається, що його автор на кілька днів приїхав до Варшави «поробити записи лексики», а «Галя перекладає» на німецьку «історію літератури Возняка III том, щоб хоть якось трішки спопуляризувати нашу культуру в світі».

6. Поштовий авіаконверт № 941 з адресою отримувача: «USSR 252179 Ukrajinska SSR g. Kiew-179 ul. Tschornobil, 13-а, кв. 94 Stus Wassyl» та адресою відправника «Christa Bremer Fulton str. 12 2800 Bremen 33 т. 0421/270465».

В конверті знаходиться дві поштові відкритки і рукописний лист, виконаний на двох аркушах тонкого паперу стандартного формату, що починається зі слів: «№ 3 30.3.1980 Mein lieben Pobratym» і закінчується словами: «…Peiner Posestra Kpuctuhka».

Автор листа цікавиться здоров’ям і роботою Стуса, сповіщає, що 25.2 направила йому листа, а сьогодні висилає дві поштові відкритки.

7. Поштовий конверт № 330452 (376), на якому віддруковано адресу отримувача: «Mr. Vasyl S. Stus Kiev 179 252179 Chornobylska Street 13a, 94 U.S.S.R» та адресу відправника «JOSEPH H. PREVITY MEMBER BOARD OF EDUCATION PARKWAY AT TWENTY-FIRST STREET PHILADELPHIA, PA».

В конверті знаходиться аркуш білого паперу з машинописним текстом, що починається зі слів: «THE SCHOOL DISTRICT…» і закінчується словами: «Joseph H. Previty 299—7420 JHD/mls CC: dr. DiMarcо».

В тексті доктор Доменіко ДіМарко висловлює надію зустрітись зі Стусом у Філадельфії.

Огляд проводився в приміщенні Слідвідділу КДБ УРСР від 9 год. 30 хв. до 12 год. 30 хв.

Заяв та зауважень від понятих з приводу огляду не надійшло. Протокол нами прочитано, записано правильно, поправок та доповнень до протоколу немає.

(підпис) Покотило

(підпис) Черв’якова

Старший слідчий Слідвідділу КДБ УРСР

майор А. В. Селюк

місто Київ

5 серпня 1980 року

Старший слідчий Слідчого відділу КДБ Української РСР майор Селюк у присутності понятих: Покотило Марії Іванівни, що мешкає в місті Києві, вул. Вишгородська, буд. 90-а, кв. 185, та Черв’якової Міри Дмитрівни, що проживає за адресою: місто Київ, вул. Курнатовського, буд. 22, кв. 55, керуючись ст. ст. 85, 190, 191 та 195 Кримінально-процесуального кодексу УРСР, в зв’язку з розслідуванням кримінальної справи відносно Стуса Василя Семеновича провів огляд «Відкритого листа В. Стуса до І. Дзюби», надрукованого в зарубіжному журналі українських націоналістів «Визвольний шлях», «Заяву Василя Стуса в обороні Миколи Горбаля», яка поміщена в газеті «Українське слово», що видається у Франції, та текст передачі зарубіжної радіостанції «Радіо Свобода» від 27 лютого 1980 року, які надійшли в розпорядження слідства 29 липня 1980 року, відповідно, з Центральної Наукової бібліотеки АН Української РСР та Державного комітету Української РСР по телебаченню і радіомовленню.

У відповідності зі ст. 127 КПК УРСР понятим роз’яснено їх право бути присутніми при всіх діях слідчого під час огляду, робити зауваження з приводу тих чи інших його дій, а також їх обов’язок засвідчити своїми підписами відповідність записів у протоколі виконаним діям.

(підпис) Покотило

(підпис) Черв’якова

ОГЛЯДОМ ВСТАНОВЛЕНО:

1. Антирадянський журнал-місячник організації українських націоналістів за рубежем «Визвольний шлях», книга 12/345/ за грудень 1976 року, виданий у Лондоні видавництвом «Українська видавнича спілка». В ньому, в рубриці «Документи з поневоленої України», на сторінках 1367–1369 вміщено «Відкритий лист В. Стуса до І. Дзюби». Текст так званого «листа» починається зі слів: «Уже давно я чув потребу…» і закінчується словами: «…і в очах мені стоять сльози. Василь Стус».

В листі містяться наклепницькі вигадки, що порочать національну політику нашої держави, радянський державний і суспільний лад.

Так, в ньому наклепницьки стверджується, що на Україні в 1972–1973 роках нібито відбувся «антиукраїнський погром», де «нас розпинали на хресті не за якусь радикальну громадську позицію, а за самі наші бажання мати почуття самоповаги, людської і національної гідності». Нападаючи на Дзюбу за те, що він відмовився від своїх антирадянських, націоналістичних поглядів, Стус вороже твердить, що начебто наша країна — це «гетто». Він пише про це так: «…тепер ти дійшов до того, що почав книти з того гетто, в яке тебе було вкинено від народження. Цього гетто не може не відчувати жодна чесна людина, що живе в цій країні…»

Далі йдеться про те, що в Радянському Союзі кожен український літератор нібито «поневолений до пожиттевої самотности, як народ — до вікового безголосся», що український народ «існує ніби в якомусь вакуумі, наче переставши бути живою реальністю», а духовне існування українського народу «сьогодні поставлено під загрозу». (До протоколу додаються ксерокопії лицевої обкладинки та сторінка зі змістом вгаданого журналу, а також текст т. зв. «Відкритого листа В. Стуса до І. Дзюби», надрукований в ньому).

2. Щотижнева газета «Українське слово» № 2002–2003 від 6 квітня 1980 року, яку видала «Перша українська друкарня у Франції». На другій сторінці названої газети під рубрикою «Провокація КГБ» поміщена стаття під заголовком «Заява Василя Стуса в обороні Миколи Горбаля», що починається зі слів: «Нью-Йорк (Пресова Служба ЗП УГВР) Василь Стус, який…» і закінчується словами: «Василь Стус учасник Українського правозахисного руху. Київ-179 Чорнобильська 13-а, кв. 94. 19 листопада 1979».

На початку статті повідомляється, що «Василь Стус, який останньо закінчив свій строк 5-річного ув’язнення і 3-річного заслання, 19 листопада 1979 року вислав