Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича - Данило Борисович Яневський
Кравчук Роман («Максим», «Петро», «Степовий», та ін.) (1910–1951), нар. в м. Кам’янка Струмилова (сучасна Кам’янка Бузька, Львівської обл.) у сім’ї вчителя (за іншими даними — банківського службовця). Закінчив Золочівську гімназію. 1929 р. вступив до Львівської Політехніки.
1930 p. — член Золочівського екзеку-тиви ОУН. 1934 р. його було засуджено за націоналістичну діяльність, звільнений радянськими окупантами. Наприкінці 1939 р. (за іншими даними — на початку 1940 р.) перейшов на територію Генеральної Губернії, пройшов навчання у школі Абвера.
Навесні 1940 р. разом з І. Климовим («Легендою») нелегально повернувся до УРСР. У вересні 1941 р. заарештований німцями. У червні 1942 р. за нез’ясованих обставин його звільнено з ув’язнення. 1942 р. — член Проводу та заступник організаційного референта, у 1943 р. — організаційний референт Проводу, провідник ОУН(с-д) на «Західноукраїнських землях» (сучасні Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська області та «Закерзоння» — територія сучасної Польщі). Загинув у бою.
Кук Василь («Василь Коваль», «Юрко Леміш», «Ле», «Медвідь») (1913–2007), нар. в с. Красне (сучасна Тернопільська обл.). Закінчив Золочівську гімназію, навчався на юридичному відділенні Люблінського католицького університету. Член ОУН із 1932 р. 1934 р. засуджений за націоналістичну діяльність до 2 років ув’язнення. З травня 1937 р. — у підпіллі, співпрацював із Р. Шухевичем. 1940 р. призначений Бандерою організаційним референтом ОУН(с-д). 31 серпня заарештований німцями у Василькові Київської обл. За нез’ясованих обставин утік із-під варти та перебрався до Львова. З 1942 р. — «урядуючий провідник» ОУН(с-д). Після загибелі Р. Шухевича — голова Проводу ОУН(б), Головний командир УПА, Голова Генерального Секретаріату УГВР. Захоплений у полон 23 травня 1954 р. Звільнений 1960 р. Похований у с. Красне Львівської обл.
Лебідь Микола («Максим Рубан», «Чорт», «Марко», «Олег», «Ігор») (1909 або 1910–1998), нар. в с. Стрілища (сучасна Львівська обл.). Закінчив Львівську гімназію. Член УВО з 1925 р., член ОУН із 1929 р. 1936 р. засуджений до смертної кари (замінено на довічне ув’язнення) за участь у вбивстві міністра Б. Пєрацького. 1939 рр. звільнений німцями (за іншими даними — втік за нез’ясованих обставин). Учасник Краківського збору, на якому був обраний заступником Бандери. Єдиний із провідників ОУН(б), який уникнув арештувлітку 1941 р. Після арешту Бандери та Стецька — «урядуючий провідник» ОУН(б). У липні 1944 р. виїхав на Захід, член 34 ОУН. Із 1949 р. — в еміграції в США.
Ленкавський Степан («Залужний») (1904–1977), нар. в с. Уторники (сучасна Івано-Франківська обл.). Учився на філософському факультеті Львівського ун-ту. З 1929 р. — член ОУН. Автор «Декалогу» («Десять заповідей українського націоналіста»). 1932 р. засуджений за націоналістичну діяльність до 4-х років ув’язнення.
1939 р. жив у Кракові, учасник Краківськго збору. У липні 1941 р. заарештований німцями, до 1944 р. утримувся в ба-раці «Z». Після 1945 р. жив у Німеччині. В 1950–1951 та 1959–1968 рр. — голова проводу ОУН(б).
Литвинчук Іван («Дубовий», «Максим» та ін.) (1917–1951 або 1952), нар. в с. Дермань (сучасна Рівненськаобл.); за ін. даними — в с. Бискупичі Руські (сучасна Волинської обл.), в сім’ї священика. Навчався в Кременецькій семінарії. У 1937–1939 рр. жив у Варшаві (за іншими даними, був ув’язнений).
Звільнений німцями. 1941 р. — керівник Сарненської округи ОУН(с-д), 1943–1944 рр. — командир БО «Заграва». 1944 р. — крайовий провідник Північно-Західного краю («Хмельницький», «Москва»). 1945 р., можливо, був командиром УПА-Північ. Загинув у бою під час спроби захоплення його в полон.
Логуш Омелян («Євген», «Іванів» та ін.) (1912–1982). Відомості про місце народження та соціальне походження відсутні. Навчався на агрономічному фак-ті Львівської Політехніки. У1937— 1939 рр. — голова Студентської Репрезентації Союзу українських студентських організацій Польщі (СУСОП). Заарештований за націоналістичну діяльність у березні 1939 р., звільнений під час радянської/німецької окупації. У 1942–1943 рр. — референт пропаганди крайового проводу ОУН ПСУЗ (Південно-Східних українських земель) у Дніпропетровську, політреферент ЦП ОУН. 1994 р. — головний редактор часопису «Ідея і чин». Після 1945 р. емігрував до ФРН, згодом до США. Помер ум. Сент-Луїс (штат Міссурі, США).
Луцький Олександр («Андрієнко», «Богун» та ін.) (1910–1946), на-родився в с. Боднарів (сучасна Івано-W Франківська обл.) у селянській сім’ї. 1930 р. — член ОУН. 1932 р. — закінчив гімназію в Станіславові. У 1933—1937 рр. — його заарештовано та засуджено за націоналістичну діяльносіть. У 1937—1939рр. — провідник у ОУН у Станіславові. Окр. провідник ОУН у Станіславові (1937–1939). У 1941–1942 рр. — військовослужбовець батальйону «Нахтігль» та 201-го батальйону охоронної поліції. Розстріляний 1946 р.
Маївський Дмитро («Сонар», «Тарас» та ін.) (1914–1945), народився в с. Реклинець (сучасна Львівська обл.) у сім’ї вчителя. Навчався в Стані-славівській гімназії. З 1933 р. — член ОУН. 1934 р. засуджений за націоналістичну діяльність, 1939 р. звільнений німцями. У 1939–1940 рр. — обласний провідник ОУН наХолмщині. У 1941–1942 рр. — заступник Крайового Провідника ОУН(с-д) СД у Києві.
У 1942, 1944–1945 рр. — головний редактор часописів «Ідея і чин», «За самостійність України», «Молода Україна». 1945 р. застрелився при спробі захоплення його в полон на території Чехословаччини.
Матла Зиновій (Зенон) («Дніпровий», «Чорний» таін.). (1910–1993), народився в с. Містки (сучасна Львівська обл.). 1930 р. — закінчив Львівську Академічну гімназію, навчався на математичному факультеті Львівського університету. 1934 р. засуджений до смертної кари (із заміною на довічне ув’язнення) за вбивство поліцейського. 1939 р. звільнений німцями. 1941 р. — крайовий провідник ОУН «Південно-Східних українських земель» (ПСУЗ) у Дніпропетровську. У 1943–1944 р. перебував у німецькому концтаборі.
1952 р. емігрував до США. Помер у Філадельфії.
Мудрий Василь (1893–1966), нар. в с. Вікно (сучасна Львівська обл.). Навчався на філософському фак-ті Львівського ун-ту. 1921р. — співза-сновник Львівського таємного ун-ту. 1926 р. — співзасновник, автор програми Українського Національно-Демократичного об’єднання, в 1935–1936 рр — головаУНДО, з1935 р— депутат, віце-маршал Сейму, голова Української парламентської репрезентації, один із ініціаторів й розробників програми нормалізації ук-раїно-польських стосунків. У 1941–1944 рр. — секретар Українського народного комітету у Львові. У 1944–1949 рр. — проживав у Німеччині, де відновив діяльність УНДО. 1949 р.
