Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича - Данило Борисович Яневський

Габрусевич Іван («Гребелька», «Джон», «Зубр», «Іртен», «Северко») (1902–1944). Нар. в с. Вільховець (сучасна Тернопільська обл.). Із 1929 р. — член ОУН. 1931 р. закінчив філологічний факультет Львівського університету. З 1934 р. — у еміграції в Німеччині. 15 вересня 1941 р. заарештований німцями. За нез’ясованих обставин помер у бараці «Z».

Галаса Василь («Орлан» та ін.) (1920–2002). Нар. в с. Білокриниця (сучасна Тернопільська обл.) у робітничій сім’ї. Освіта — 4-річна школа. Член ОУН із 1937 р. Був ув’язнений за націоналістичну діяльність у травні 1939 р. та під час радянської окупації. Звільнений із тюрми за невідомих обставин у червні 1940 р. 1942–1947 рр. — послідовно провідник ОУН Тернопільської, згодом Бережанської та Чорт-ківської округ і Перемишльської області, заступник крайового провідника Закерзонського краю. 1948 р. — керівник ОУН(с-д) у Волинській, Житомирській та Рівненській областях, а також в Білорусі. З січня 1951 р. — командир УПА-Північ. 11 липня 1953 р. захоплений у полон.

Похований на цвинтарі «Берківці» у Києві.

Гасин Олекса («Лицар», «Дор», «Чорнота») (1907–1949 рр.), нар. в с. Конюхів (сучасна Львівська обл.). Навчався в Стрийській гімназії та у Львівській Політехніці. Неодноразово його заарештовували за націоналістичну діяльність. Підхорунжий польської армії. У вересні 1938 р. емігрує до Австрії, потім до Німеччини. Учасник Краківського збору ОУН.

У березні—травні 1941 р. — викладач вищих старшинських (офіцерських) курсів ОУН(б) у Кракові. 1942 р. його заарештовано німцями. За нез’ясованих обставин звільнено з тюрми. 31 травня 1949 р. застрелився у Львові при спробі затримання його НКВС.

Гриньох Іван (1907–1994), народився в с. Павлів (сучасна Львівська обл.). Закінчив Українську академічну гімназію. У 1926–1930 рр. навчався у Львівській богословській академії, семінаріях Інсбрука та Мюнхена. Доктор богослов’я, доктор психології. 1930 р. — рукоположений Митрополитом Шептицьким. Був заарештований польською владою, звільнено під час радянської окупації. За благословенням Митрополита Андрія був капеланом батальйону «Нахтігаль».

У 1950–1980 рр. — голова Закордонного представництва УГВР. Помер у Мюнхені, похований у родинному склепі м. Оліфант (штат Пенсільванія, США).

Грицай Дмитро («Перебийніс») (1907–1945 рр), нар. в с. Дорожів (сучасна Львівська обл.) Закінчив Дрогобицьку гімназію. 1928 р. вступив на фізико-математичний факультет Львівського університету. Офіцер польської армії. 1933 р. — член ОУН. У 1934–1936 рр., 1939 рр. перебував в ув’язненні за націоналістичну діяльність. Звільнений німцями. Учасник Краківського збору. Навесні 1943 р. заарештований німцями. Звільнений за нез’ясованих обставин. Восени 1945 р. потрапив у полон і після тортур був розстріляний у празькій тюрмі.

Горбовий Ярослав («Буй»), нар. в м. Долина (сучасна Івано-Франківська обл.). Навчався в Стрийській гімназії. 1938 р. засуджений на 8 років ув’язнення за націоналістичну діяльність. Звільнений німцями. 1940 р. заарештований на території УРСР. Співпрацював із НКВС. Як агент-«двійник» був перекинутий до Італії та Німеччини. Разом із М. Арсени-чем вув заарештований німцями. Подальша доля невідома, за деякими даними загинув у Аушвіці.

Дуда Михайло («Громенко») (1921–1950). Нар. на Тернопільщині. Сотенний і заступник курінного 26 ТВ УПА «Лемко», командир «Залізної сотні» (У-3) куреня «Ударники-2». 1947 р. разом із сотнею перейшов через територію Польщі та Чехословаччини до американської зони окупації Німеччини. 1950 р. був десантований на територію УРСР. Відомостей про подальшу долю виявити не вдалося.

Дяченко Михайло («Боєслав») (1910–1952), нар. в с. Боднарів (сучасний Калуський р-н Івано-Франківської обл.) у селянській сім’ї. 1930 закінчив Станіславівську гімназію, вступив на юридичний факультет Львівського ун-ту. Член ОУН. 1934–1939 рр. його було засуджено за націоналістичну діяльність. 1939 р. — звільнений німцями. У1941—1944 рр. жив із сім’єю в рідному селі. У1945—1950 рр. редактор часопису ОУН(с-д) «Шлях перемоги». Застрелився при спробі захоплення його в полон.

Івахів Василь («Сонар», «Сом») (1908–1943), нар. в с. Підусільна (сучасна Львівська обл.). Даних про сім’ю виявити не вдалося. Випускник гімназії (ймовірно, польської) та польської військової офіцерської школи. 1930 р. засуджений на 6 років за націоналістичну діяльність. Звільнений 1936 р. 1938 р. заарештований повторно. Звільнений німцями. Після початку німецько-радянської війни — член Тернопільського обласного проводу ОУН(б) та військовий референт на «Північно-Західних землях», співорганізатор підпільної старшинської школи в Поморянах (сучасний Золочівський р-н Львівської обл.). 1942 р. створив на Волині перший затон місцевої самооборони, згодом — «організатор та перший керівник» УПА. Загинув у бою біля с. Чорниж (Маневиць-кий р-н Волинської обл.); за іншими даними — в с. Колки (села з такою назвою є у Волинській, Рівненській і Хмельницькій областях).

Качинський Сергій («Остап») (1917–1943), нар. в с. Острожець (сучасна Рівненська обл.) у сім’ї священика. З 1931 р. — член ОУН. Офіцер польської армії. У 1939–1941 рр. — перебував на нелегальному становищі. У 1941–1943 рр. — військовий референт ОУН на «Північно-Західних українських землях» (ПЗУЗ). Загинув у бою.

Климишин Микола (1909–2003), нар. в с. Мостище (сучасна Івано-Франківська обл.). Навчався у Станіславівській гімназії. Член УВО, з 1929 р. — член ОУН. Навчався у Краківському університеті. 1934 р. заарештований за участь у вбивстві міністра Б. Пєрацького, засуджений на довічне ув’язнення. Звільнений німцями. Учасник Краківського збору. Восени 1941 р. заарештований німцями. Звільнений у грудні 1941 р. З 1949 р. — в еміграції в США.

Клячківський Дмитро («Клим Савур», «Охрім», «Панас Монсур» таін.) (1911–1945), нар. у м. Збараж (сучасна Тернопільська обл.), в сім’ї банківського службовця (за іншими даними — в селянській сім’ї). Закінчив Станіславівську гімназію, вступив на юридичний факультет Львівського університету. Член ОУН. Служив у польській армії. 1937–1938 рр. перебував в ув’язненні за націоналістичну діяльність. 1941 р. був засуджений радянським «судом» до смертної кари (із заміною на 10 років ув’язнення). У липні 1941 р. був звільнений німцями із Бердичівської тюрми (за іншими даними — втік). У вересні 1941 р. був заарештований німцями, звільнений за нез’ясованих обставин. Із січня 1942 р. — провідник ОУН(с-д) Львова, крайовий провідник «Північно-Західних земель». Загинув у бою.

Козак Микола («Смок», «Кучма» та ін.) (1914–1949), нар. в с. Рахиня (сучасна Івано-Франківська обл.). 1933 р. закінчив