Похід Болбочана на Крим - Борис Монкевич

Чубенко Олександр, сот., пізн. пполк. Кін. — гор. гарм. див.

Чорненко-Чорний, значк. осаул 1 Запорож. ім. Гет. Дорошенка п.

Черниш Омелько, сот. 2 Зап. п., пізн. Кін. п. Чорних Запорож.

Чуб, сот. 2 Запорож. п.

Чолій Матвій, хор. 1 Зап. див.

Шаповал Олександр. полк. К-р 4 Запорож. ім. Гет. Б. Хмельницького п. Один з основоположників 1 Козацького ім. Гет. Б. Хмельницького п.

Шаповал Федір, хор. 4 Зап. п.

Шаповал Ілько, пор., культ. — освіт. референт 1 Запор, стр. дивізії.

Шульц Петро, значк. 2 Зап п.

Шепель, полк., пізн. ген. — хор. 2 Запорож. п. Горячий приклонник св. п. Полк. Болбочана, глибоко перенятий Ідеєю новітних Зап.

Шелест Роман, сот. 2 Зап. п.

Шерстюк Ілько хор. 2 Зап. п.

Шевченко, сот. 2 Запор, п.

Шевченко Борис, хор. Кін. п. Чорних Запорожців.

Шатковський, Мічман, мор. старш. служив у 2 Запорожському полку.

Шрам Борис, інженер-хоруж. Запорож. інж полк. Технічний кур.

Шундрик Павло, хор., ком. сотні кінної Запорож. ім. Гет. Мазепи п.

Шульков, сот. Комкінєотні 1 Зап. ім. Гет. Дорошенка п.

Шпилинський, значк. Запорож. панц. дивіз. і 2 Зап. п.

Шльонський Ів., хор. Тяжкий гарм. дивіз.

Щуровський В„ хор. 4 Богу-

нівський полк.

Щербина, хор., Кін. п. Чорних Запорожців.

Яворський Микола, хор., пізн. пполк., Кін. — гор. гарм. див.

Якимаха, полк. 2 Запор, п.

Яценко Микола, хор. 1 Зап. п.

Яиіниченко, ген. — хор., поміш. Комдив.

Ярмоленко, хор. 2 Запорож. п. Поляг в січні 1919 р. біля Кременчуга.

Ярина Андрій, хор., пізн. сот., Телєгр. сотня Корп. звяз.

Ярцев, пполк., Тяжкий гарм. дивізіон.

Ярмолюк, хор. 4 Запорож. ім. Гет. Б. Хмельн. п. В грудні 1919 р. підчас Зимового Походу, хворий на тиф, замерз на возі біля Умані.

ПРИМІТКА:

Т-во Запорожців ім. Полк. Болбочана в Америці оголошення цього короткого списку старшин завдячує побр. сот. Степанові Цапові, сот. Б. Монкевичові доповнення сот. П. Содоль-Зілинського, пполк. С. Самійленка, Значковий-Поручник; Військовий Старшина-Підполковник. Ранги подані переважно з часів Гетьманщини, коли була строга контроля й не можна було присвоювати собі невідповідні ранги.

Сот. Петро Содоль-Зілинський

голова Тов. Запорожців в Америці

ТОВАРИСТВО ЗАПОРОЖЦІВ ім. ПОЛК. ПЕТРА БОЛБОЧАНА в АМЕРИЦІ

Щоб зберегти світлу сторінку наших збройних змагань за державну Україну, треба накреслювати події об'єктивно, вистерігаючись соціяльного, або політичного "передрішення".

Військо Запорожське у свойому корені та масі було прикладом ідейности, посвяти й аполітичности; новітнім Запорожцям належиться чільне місце у минувшині, бо ж вони найбільше зложили жертв на вівтар Батьківщини, а їхня молода гаряча кров зросила цілу Україну. Правда, були моменти відчаю, глибокого жалю й жадоби помсти за обтинання крил орлам-козакам, за нанесені кривди й замучення творця новітнього Запорожжя. Але Запорожці — ядро Української Армії, не вгнулись і не пішли за спокусливими гаслами ані соціяльними ані теж відплатними, бо це губило Україну.

Стяг жовто-блакитний з тризубом і хрестом, а на малиновому тлі з Охтирською Божою Матерею, був дороговказом козацтва.

Розділ української історіїї про Запорожців прихований мовчанкою, а останні з Могікан гіоволи сходять з цього світу. Отже з'явилась потреба організації живучих Запорожців, щоб заховати пам'ять про величезний їхній вклад у діло визволення України. В тій цілі в 1926 р. постає за ініціятивою сот. А. Тарнавського й полк. І. Дубового на терені Франції Т-во Запорожців — одна з найстарших комбатантських організацій на чужині. Св. п. генерал М. Омелянович-Пав-ленко до кінця свого життя був почесним головою, а генерал Сварико почесним членом Т-ва.

Друга світова війна зруйнувала весь дорібок Запорожців-зигнанців, замовк журнал "Запорожець", а багатий архів вивезли німці; де-що врятувалось у поодиноких діячів і все те пересилається американським Запорожцям. Недавно ми дістали оригінальний спис "Лицарів ордену Залізного Хреста", учасників Зимового Походу Укр. Армії й очікуємо на найбільшу козацьку реліквію — Стяг Війська Запорожського, отриманий 2-м пішим Запорожським полком від населення Слобожанщини, в подяці за звільнення від більшовиків у 1918 році.

Сьогодні внаслідок політичних подій центр Запорожської ідеї, береження старої козацької традиції та оборони пам'яти найбільше шляхетних, а проте промовчуваних — жертвенних чинів нашого народу й полководців, перенісся на гостинну землю Вашингтона. І сумно стає, коли Запорожцям приходиться боронити навіть назви "Українська Армія", котра постала, жила й боролась завдяки запорожським міцним підвалинам.

В Америці малим гуртком Запорожців засновано в 1951 році Т-во Запорожців ім. Полк. Петра Болбочана; з ініціятивної ґрупи Запорожці розростаються в неповну сотню міцно спаяної козацької сім'ї, з ціллю продовження праці побратимів з Франції та з інших частин світу. Трьохрічна праця принесла гарні наслідки, бо Т-во поминає політику, стоїть осторонь від сварок і демагогії, співпрацює з усіми організаціями, де є щирість в загально-українських справах, а головне шанує погляди усіх чесних, ідейних українців і признає їхні заслуги відповідного вкладу в державницько-творче життя. Запорожці, передаючи велику любов і обов'язки до Матері-України, запалюючи той огонь, яким вони горіли й тепер горять, рівночасно відчувають вдячність до Великої Америки за її гуманність і свободолюбіє.

У висліді дотеперішньої тихої, скромної праці Запорожці власними оплаканими середниками, без помочі загалу, допомогли своїм братам в грошах, одежі й продуктах на суму 1000дол.

Крім цього приготована до друку праця літописця новітніх Запорожців, сот. Б. Монкевича: "Похід Болбочана на Крим". Книжка буде дуже цінною, особливо для молоді, бо до цього часу вона не знає про важливість Кримського походу, тісно