Наркономіка. Як працює економіка картелів - Том Вейнрайт
Мюррей спостерігала за динамікою бізнесу вирощування марихуани.
– Чотири роки тому все робилося дуже просто: потрібний був ґрунт, вода і світло. Ще раніше там якийсь парубок вирощував рослину нелегально в підвалі. Сьогодні ж нам потрібні фахівці з рослинництва. Плантації сьогодні варто трактувати як фармацевтичний ресурс, – каже вона.
За 80 доларів Cannlabs протестує партію марихуани, розрахує дев’ять різних канабіноїдів (речовин, які впливають на все – від настрою до апетиту споживача). Блискучий срібний ґаджет – Меррей гордо називає його «бентлі нашого інструментарію» – перевіряє проби на пестициди. Серед інших важливих забруднень – важкі метали, сліди бутану й пропану, що їх деякі виробники використовують для виробництва концентратів, а перед продажем забувають видалити.
Завдяки таким складним тестам споживачі легальної марихуани докладно знають, що вони палять і як це на них вплине. Пункти видачі марихуани в Денвері пропонують для купівлі «меню» з переліком різних сортів продукту. Кожна пропозиція супроводжується невеликим, але пишномовним описом, що нагадує мені рекламу на кольоретках на пляшках вина. «Гострий, їдкий лимон з присмаком амоніаку… потужне й запаморочливе піднесення», – читаємо в описі сорту Заверниголова на сайті The Clinic, однієї з найбільших денверських мереж. «Лакриця з цитрусовим і м’ятним присмаком… дуже чиста і гарний стимул для розумової діяльності», – це про Дурбанську Трутизну, ще одну пропозицію. Поруч із описом подається інформація про вміст канабіноїдів, на підставі чого, наприклад, зрозуміло, що Дурбанська Трутизна трохи сильніша за Заверниголову. Деякі виробники навіть додають графік, який показує, через який час вас зачепить і скільки триватиме ефект, – що зручно для тих, кому наступного ранку треба сідати за кермо.
Кримінальні дилери і в цьому не пасуть задніх: нелегальні онлайнові ринки, як-от «Шовковий шлях», рекламують продукцію такими ж кучерявими словами, що й легальні амбулаторії. Однак лабораторна інформація про потужність ефекту й забрудники дає легальним продавцям перевагу над пушерами, особливо коли йдеться про новачків, які нервують, вибираючи невідомий сорт для паління.
Щодо новачків, то легальний ринок розробив багато нових способів зацікавити людей можливістю підбадьоритись. У центрі Денвера я зустрівся з главою фірми «Зелені тури до Колорадо» Пітером Джонсоном, який усіляко просував цікавий новий продукт – «марихуановий туризм». Джонсон у темних окулярах, шкірянці, з прилизаним лискучим волоссям зустрів мене у вестибюлі готелю Warwick, який, попри позірну заборону споживання марихуани у своїх стінах, приваблює туристів – любителів марихуани, бо в ньому кожний номер має затишний балкончик, де можна курнути. Попри те що в Колорадо канабіс уже більш-менш легалізований, Джонсон наполіг, щоб ми сіли за столик у кутку, аби спокійно поговорити.
Джонсон називає себе «серійним підприємцем», який займався питаннями технологій під час буму доткомів. А коли до Колорадо прийшла лихоманка сигарет із марихуаною, він спробував узятись і за цей бізнес. Він каже, буцім у нього понад 30 проектів у роботі, включно з Cannabeds.com (що в царині марихуани буде конкурентом Airbnb, який бронює житло онлайн) і ще не сформованою службою таксі, яку він уявляє як варіант Uber, що викликається через застосунок у смартфоні, але з наголосом на канабісі. У нього в розробці готель із темою канабісу і ще казна-скільки задумів.
А попит на все це є?
– Звичайно! – вигукує Джонсон. – Це нагадує мені епоху доткомів у 1990-х. Тоді все розвивалося дуже швидко. А ця справа, – він по-змовницькому озирнувся, щоб переконатися, що ніхто не вкраде його ідею, – стрімко розвивається.
Порівняння з булькою доткомів не вельми мене переконує. І справді, ринок марихуани в Колорадо нагадує мильну бульку: на кінець 2014 року штат видав ліцензію 833 аптечним пунктам рекреаційної марихуани, які розраховані на задоволення попиту близько півмільйона осіб щомісяця109. Навіть якщо всі потенційні споживачі будуть затоварюватися раз на місяць, то на одну аптеку припадатиме лише 20 відвідувачів на день, а для успішного ритейлу цього недостатньо. Тому на обрії бовваніє консолідація.
Частина попиту припадає на гостей штату. За даними служби бронювання готелів Priceline.com, у 2014 році Денвер опинився на третьому місці серед популярних місць проведення весняних канікул поміж американських студентів. За перші дев’ять місяців продажів рекреаційної марихуани 44 % реалізації в денверській метрополії припало на приїжджих до Колорадо. У туристичних районах, як-от округ Саміт, Сан-Мігель і Клір-Крік, ця цифра досягла 90 %. Джонсон розповів, що більшість учасників його турів – американці, але траплялись і чужинці з усього світу: особливо багато європейців, а також приїздять австралійці, японці, канадці та чимало бразильців. На відміну від ринку канікул, в інший час основні клієнти – люди 35—65 років. Багато хто з них давно не курив і тепер «хоче трохи розслабитися», каже Джонсон. Дехто супроводжує партнерів, які їдуть до Денвера у справах, і їм треба провести дозвілля до вечора. Ще одна ніша – люди, які перебувають по кілька годин у Денверському аеропорту, одному з найбільш завантажених у США. Тож ті, хто має час, можуть набрати 1-855-WEED-TOUR, і Джонсон надішле за ними лімузин, який покатає клієнтів по місту, доки ті куритимуть на задньому сидінні. Усі ці послуги націлені на людей дозвільних і новачків, які почуваються невпевнено й не мають контактів у штаті, – нелегальний ринок так просто на них не вийде.
Блукаючи Денвером і зустрічаючи ділових людей, які заходять і виходять з готелів і конференц-центру, я мимоволі уявляю, як їхні чоловіки й дружини нервово прикурюють косячок на задньому сидінні зеленого лімузина від «Зелених турів до Колорадо». Спочатку це здається трохи неймовірним. Проте легальні фірми придумують найрізноманітніші способи пакувати канабіс для покупців із різними смаками. У кожній аптеці з марихуаною на додачу до полиць зі склянками, де бруньки канабісу, і шафок із готовими самокрутками для новачків є холодильники, де яскраві, барвисті пляшечки з напоями, і полички, заставлені пластиковими пачками шоколаду. Любителі канабісу вже тривалий час експериментують із різними способами приймання наркотику – від шоколадного кексу з марихуаною до йогурту з нею ж таки. Легалізація дозволила тямущим гравцям вийти на ринок. На сьогодні в Колорадо ліцензовано понад 250 «виробників продуктів для натхнення», тобто компаній, що роблять спокусливі вироби
