Наркономіка. Як працює економіка картелів - Том Вейнрайт
Садибу амбулаторії мені показав головний фахівець компанії з рослинництва Нік Гайс. Він одягнув білий лабораторний халат і розкрив двостулкові двері до першої кімнати, де під стінами близько сотні дорослих рослин – він їх «мамками» називає, – а посеред кімнати, на столах, – десь 350 менших. Дрібні саджанці спочатку ростуть у горщичках з мінеральної вати протягом двох тижнів, перш ніж їх перенесуть на столи. Тут їх вирощують уже в землі, підживлюють імпортованими європейськими добривами й освітлюють галогеновими лампами. Там є тестери для вимірювання рН ґрунту та фотометри для визначення освітленості. Постійно моніторяться вологість і температура. Уся інформація надходить до комп’ютерної системи, і якщо з якоюсь рослинкою виникають проблеми, компанія може простежити погодинну динаміку протягом кількох місяців і зрозуміти, що відбувається.
У батьків Гайса більш традиційні грядки в Огайо, а про своє господарство він скромно каже, що культивування канабісу «схоже нині на вирощування помідорів». Він пишається своєю досконалою плантацією.
– Існує чимало книжок для вирощувачів-аматорів. Але сьогодні ми маємо змогу визначати оптимальні параметри: кількість світла, температуру, вологість, рівень азоту й фосфатів, – захоплено пояснює він.
Через кілька тижнів «памолодь» акуратно перенесуть до наступної кімнати, а потім – до третьої. Урожай можна збирати через приблизно 140 днів, – тоді набубнявілі горішки матірки виділяють клейкий сік, який вкриває листя біля верхівки рослини. Горішки зривають, висушують і продають, а нижнє листя розтирають, виготовляють суміш і фільтрують у концентрований розчин, який можна додавати до харчів або курити.
Для картелів, які досі повністю контролювали ринок канабісу, наркоферма Денверської амбулаторії і ще десяток таких самих закладів, що повиникали в Колорадо, є поважними конкурентами. Упродовж багатьох років нелегальний статус улюбленого американського наркотику означав, що кримінальні організації мали виключне право на ринок. І то який ринок: попри заборону, кожні четверо з десятьох американців визнали, що пробували марихуану. Вартість річного споживання канабісу в США становить 40 млрд доларів,– приблизно такий самий обіг має індустрія звукозапису. Але 2014 року в штатах Колорадо і Вашингтон уперше в США і в світі законослухняним платникам податків Сібу й Гайсу дозволили вийти на ринок. Пізніше того ж року за те саме проголосували Аляска й Орегон. Багато інших штатів планують піти слідом. У згаданих місцях ліцензовані підприємства можуть вирощувати, обробляти й продавати марихуану громадянам віком понад 21 рік, включно з прибульцями з інших штатів і країн. На кінець першого ж року торгівлі лише постачальники з Колорадо заробили на канабісі 700 млн доларів107, – ці гроші могли б мати картелі.
• • •
Легальні компанії в Колорадо мають низку важливих переваг, яких нема в учасників чорного ринку. Погляньмо спочатку на проблему вирощування. Вирощування канабісу, як і інших сільськогосподарських культур, помітно виграє від ефекту масштабу. В одному великому сховищі можна з більшим успіхом вирощувати культури, ніж у кількох дрібних. У нелегальній економіці небезпека викриття утворює природну стелю для масштабів виробництва. У Мексиці деяким нарковиробникам вдавалося уникати відповідальності за приховувані величезні плантації, але хіба що у віддалених місцевостях, де схема культивації анітрохи не схожа на досягнення Денверської амбулаторії. У Колорадо є приміщення для вирощування площею понад 9 000 кв. м – завбільшки з великий супермаркет. Кожна рослина дає близько 75 г готової марихуани, що вроздріб коштує трохи понад 1000 доларів Це означає, що навіть невелика плантація на 1000 рослин може давати за один урожай по кількасот тисяч доларів. Імовірно, саме тому на сховищі Денверської амбулаторії немає зовні жодних вивісок. Для нелегального бізнесу експлуатація великих площ – справа набагато ризиковніша, бо нема страховки й не можна звернутися до поліції в разі пограбування.
Незаконні плантації не бувають великими ще й з причини електрики. Вирощування канабісу в приміщенні – найкращий спосіб одержати сильні й вартісні рослини, але для цього протягом доби їх треба інтенсивно освітлювати енергоємним освітленням. За електрику тоді виписуються підозріло великі рахунки. Тому на онлайнових форумах аматорів канабісу повнісінько питань про те, скільки можна спожити енергії, перш ніж постачальник електрики звернеться до поліції.
– Підручники для вирощувачів пишуть, що, як правило, потужний телевізор споживає близько 1000 Вт. Тож, якщо вирощувати канабіс, скажімо, в помешканні з п’ятьма відпочивальнями, витрата 5000 Вт особливих підозр не викличе, – вважає Гайс.
Але це зовсім небагато – Денверська амбулаторія споживає 150 000 Вт на освітлення плюс іще 100 000 Вт на кондиціонери та інше приладдя. Остаточний рахунок – 800 доларів за добу.
З освітленням у нелегальних виробників виникає ще одна проблема: виділяється багато тепла. Поліція врахувала цей фактор і використовує інфрачервоні камери для виявлення підозріло теплих будинків і приміщень. На тепловізорах поліційних вертольотів будинки вирощувачів канабісу яскраво сяють на тлі темної вулиці. Але копи – не єдині, хто так полює на ферми канабісу: у Бірмінгемі (Англія) затримували злочинців, які за допомогою дронів з тепловізорами шукали нелегальні ділянки для грабунків і вимагань.
– Це чесна гра, – сказав один здирник, що використовував дрон, в інтерв’ю місцевій газеті Halesowen News. – Я ж не вишуковую домівки з гарними теликами. Я хочу вкрасти й продати наркотики. Ви привертаєте мою увагу і мій дрон лише тоді, коли порушуєте закон108.
Перешкоди на шляху масштабного нелегального вирощування канабісу означають, що нелегальні вирощувачі значно програють в обсягах продукту конкурентним приміщенням у Колорадо. А щодо якості? Я не вельми знаюся на цих справах і тому звернувся по допомогу до експерта. Дженніфер Мюррей зустріла мене на рецепції компанії Cannlabs, яку вона заснувала і яка, читаємо в яскравій рекламній брошурі для інвесторів, є «лідером у новаторському культивуванні канабісу». У Мюррей намисто з діамантовою
