Наркономіка. Як працює економіка картелів - Том Вейнрайт
Настільки високою є динаміка бізнесу, що багато великих інвесторів автоматично вкладають гроші в канабіс. Воррен Баффет (медіа називали його «мудрецем з Омахи») зробив потужні інвестиції в цю галузь і став одним із найбагатших людей у світі; індустрію марихуани він фінансував через компанію Cubic Designs, що спеціалізується на оренді мезонінів під склади. Cubic Designs розкидала по 1000 аптек з марихуаною флаєри, заохочуючи «подвоювати свої грядки» та зображуючи канабіс, що росте й на підлозі з металевим покриттям. Сам «мудрець» ніяк цього не прокоментував.
До кампанії легалізації пристає дедалі більше штатів, і тому дуже дивно, що федеральна влада ігнорує цю проблему. Сем Кемін, викладач права з Університету Денвера, який брав участь у підготовці проекту колорадського закону, вважає, що легалізація буде ухвалена на федеральному рівні через десять років після початку експерименту в Колорадо – 2024 року. На його думку, легалізація в Каліфорнії, Іллінойсі та Нью-Йорку зробить федеральну реформу неуникною. Якщо так станеться, зрадіють ті, хто нині веде легальний бізнес із канабісом. Компанії марихуани обмежені сьогодні тим, що на федеральному рівні цей наркотик нелегальний: для них це стримує всю діяльність – від банкінгу до роботи в інших штатах. Зняття заборони розв’яже їм руки; Сміт каже, що хоче, аби «Еліксири Діксі» стали «PepsiCo індустрії канабісу».
Але є й інша можливість: федеральна легалізація означатиме, що великі компанії, які дмухають на воду, коли йдеться про марихуану, і тут наважаться. Дивно, але факт: досі жодна поважна фірма не приєдналася до золотої лихоманки в індустрії марихуани. Колорадо має найбільш розвинений ринок рекреаційної марихуани у світі, але в штаті нема жодної великої мережі збуту: станом на 2014 рік жодна амбулаторія не мала понад десять філій. Більшість стартапів канабісу в штаті належать людям, які насамперед є любителями травки і тільки потім підприємцями. Важко уявити, як вони виживатимуть у боротьбі з великими й добре фінансованими брендами. Характер роботи індустрії показує, що переваги – на боці великих компаній: вони краще дають собі раду зі складними правилами, використовують важливий для сільського господарства ефект масштабу, переконливіші в стосунках із нервовими новими клієнтами, користуючись своїм відомим у країні брендом, що викликає довіру. Як конкуруватимуть напої «Діксі» з насиченим ТГК пивом «Будвайзер»? Чи купуватимуть люди й далі їстівні вироби з марихуаною «Діксі», якщо можна буде купити морозиво з марихуаною «Бен і Джеррі»? Чи виживуть мережі дрібних аптек, якщо в «7-11» можна буде придбати пачку Lucky Strikes із канабісом?
Відомим брендам ще дещо слід зробити, перш ніж братися за канабіс. Доки він залишатиметься під забороною в більшості штатів США, не кажучи вже про інші країни світу (крім Уругваю), ця індустрія залишатиметься ризиковною з погляду закону і стосунків із громадськістю. Навіть такий завзятий прихильник легалізації, як Ричард Бренсон, не ризикнув своїм брендом Virgin задля непевного експерименту (я звертався до його офісу по інтерв’ю, але попри те, що він зазвичай виступає за публічність, Бренсон відмовився коментувати). Натомість інвестори вже на порозі: група дослідників тютюнового ринку інвестбанку RBS Capital Markets доводить: «Це тільки питання часу, коли інвестори порушать питання, як [легалізація марихуани] вбудується в ширшу картину економіки… І ми вважаємо, що повна федеральна легалізація марихуани в США змусить тютюнові компанії переглянути свою роль у новому просторі»115.
Публічно вся п’ятірка провідних виробників тютюну відхрестилася від марихуани. А насправді вони десятиріччями плекали мрію про випуск сигарет із канабісом. Троє вчених поринули в архіви провідних виробників сигарет і зробили неймовірні відкриття116. Серед 80 млн сторінок раніше засекречених документів знайшлися докази того, що Велика тютюнова п’ятірка розмірковувала над тим, щоб стати «Великою конопляною п’ятіркою». Дослідники з’ясували, що вже з 1970-х років тютюнові компанії впритул цікавилися марихуаною і як конкурентом тютюну, і як потенційною лінійкою нових продуктів. Перша згадка про це є в доповідній Альфреда Бурґера, викладача Університету Вірджинії, який відповідав за науково-дослідну роботу з хімії, спонсоровану одним із найбільших у світі виробників тютюнової продукції – компанією Philip Morris. Опитування 1969 року виявили, що 12 % американців у віці 20 років пробували марихуану, а ще 10 % відповіли, що хотіли б спробувати. У листі директору лабораторії хімічних досліджень Philip Morris Бурґер писав: «Я дозволю собі спрогнозувати, що куріння марихуани в найближчі десять років нечувано пошириться, і її, мабуть, легалізують. Компанія, яка першою випустить на ринок засоби для куріння марихуани – сигарети чи ще щось, – захопить ринок і матиме кращі позиції в задоволенні легального попиту, ніж конкуренти. Тому я раджу негайно розпочати програму всебічного дослідження марихуани».
Пізніше того ж року Philip Morris звернулася до Міністерства юстиції з проханням надати зразки канабісу для дослідів. Подавалося це як допомога уряду в глибшому розумінні наркотику, і тому Мін’юст радо відгукнувся й пообіцяв надати «якісні зразки» травки. Незабаром президент Philip Morris у США Росс Міллгайзер у службовому листі відписав: «Хоч я й проти марихуани, але розумію, що в найближчому майбутньому її можуть легалізувати і дозволити обмежений продаж, щоб принаймні очистити її обіг від криміналу. З огляду на такі передбачення, нам слід: 1) вивчити можливу конкуренцію, 2) розглянути ймовірні вироби, 3) розпочати співпрацю з урядом».
На іншому боці Атлантики зацікавленість теж зростала. У1970 році сер Гаррі Ґрінфілд був президентом Міжнародної ради з контролю за наркотиками – незалежної організації, відповідальної за моніторинг і виконання міжнародних конвенцій ООН про наркотики. Одночасно він був консультантом British American Tobacco (BAT). Того ж року він написав керівництву BAT про «можливість використання результатів глибокого вивчення тютюновою промисловістю паління тютюну для дослідження марихуани». Він пояснив, що вже обговорив це питання з видатним фізиком сером Чарльзом Еллісом, який обіймав посаду головного технічного радника BAT. За його словами, сер Чарльз «відгукнувся на це». Пізніше того ж року в службовому листі сер Чарльз писав керівництву BAT, що «куріння сигарет із марихуаною стане природним продовженням нинішньої звички куріння, яке можна порівняти з переходом на сигари, якщо до нового продукту поставляться більш толерантно». Щодо програми BAT з марихуани, то він пропонував «почати з вивчення способів масового виробництва сигарет зі стандартним наповнювачем з меленого або різаного канабісу». Ефекти канабісу він же пропонував вивчати на мишах.
Протягом багатьох років тютюнові компанії накидали оком на ринок
