Її ім’я було Татьяна - Віктор Суворов

штабу інтернаціональної бригади, воював у складі диверсійного корпусу, яким командував такий собі Ксанті, тобто полковник радянської військової розвідки Хаджі-Умар Джіорович Мамсуров. У цій розповіді ми його вже зустрічали на Тоцькому полігоні, де він під час навчань виконував обов’язки начальника розвідки фронту «східних».

1939 року товариш Сталін призначив запеклого радянського шпигуна й диверсанта товариша Лехена Міністром внутрішніх справ Фінляндської демократичної республіки.

Міністром оборони та командиром 1-го корпусу ФДР став генерал-лейтенант Народної армії Фінляндії (одночасно — комдив Червоної Армії) Аксель Мойсейович Анттіла.

У що ж нарядити бійців армії ФДР?

Проблем не виникло. Червона Армія захопила багату здобич у Польщі. У тому числі мобілізаційні склади Війська Польського. Бійців ФДР одягли в польські шинелі, споровши знаки розрізнення та замінивши їх на щойно вигадані.

Тільки-но товариш Сталін таємно сформував уряд ФДР на чолі з товаришами Куусіненом, Лехеном і Анттілою, тільки-но товариш Ворошилов сформував корпус для звільнення Фінляндії, тут-таки з фінської території, як на замовлення, прилетів снаряд і вибухнув на нашій землі!

— От ви як! — сказав товариш Сталін. — На Радянський Союз напасти вирішили! Так отримуйте ж удар у відповідь!

Умить було оголошено, що народи Фінляндії повстали, що повсталі сформували свій уряд і армію, що вони ведуть боротьбу за звільнення Фінляндії від ярма капіталістів.

Голова уряду ФДР товариш Куусінен звернувся до уряду Радянського Союзу за допомогою. Було підписано договір про взаємодопомогу. Причому глава ФДР товариш Куусінен, забувши, що тепер він не номенклатурний працівник ЦК ВКП(б), а голова вільної суверенної держави, розписався на договорі літерами російського алфавіту.

Голова уряду ФДР Куусінен (за столом) і Голова Ради Народних Комісарів СРСР Молотов (перший ліворуч) підписують договір про взаємодопомогу

Червона Армія простягнула руку дружби повсталому народові Фінляндії...

У Фінляндії вийшла запинка. Звільнення зірвалося.

Але цікаво подивитися на те, що робили герої цієї історії 22 червня 1941 року.

Колишній міністр оборони ФДР генерал-майор Анттіла став заступником командира 34-го стрілецького корпусу 19-ї армії.

Це був найпотужніший стрілецький корпус Червоної Армії — п’ять дивізій, включно з однією гірськострілецькою. Командував корпусом генерал-лейтенант Р. П. Хмельницький генерал для особливих доручень Маршала Радянського Союзу Ворошилова. Корпус у складі 19-ї армії таємно висувалися на найвиграшніший напрямок прийдешньої визвольної війни — румунський. 19-ю армією командував генерал-лейтенант І. С. Конєв.

Колишній міністр внутрішніх справ ФДР товариш Туурі Лехен у травні 1941 року очолив диверсійно-розвідувальну мережу НКВС у Карелії та на Балтиці.

Колишній глава уряду та міністр закордонних справ ФДР товариш Отто Куусінен 940 року був призначений заступником голови Верховної Ради СРСР, у лютому 1941 року отримав звання члена ЦК ВКП(б). 16 жовтня 1952 року він став членом Президії ЦК КПРС. Одразу ж після смерті Сталіна звідти його вигнали. Але 29 червня 1957 року він отримав посаду секретаря ЦК КПРС і члена Президії ЦК КПРС. Куусінен помер на бойовому посту у віці 82 роки.

Проте як усе це стосується Варшавського договору, укладеного 14 травня 1955 року?

Безпосередньо.

3

Навесні 1940 року цвіт польського офіцерства було винищено. Керував винищенням комісар державної безпеки 3-го рангу Іван Олександрович Сєров.

Останніми роками в Росії вийшло декілька статей і навіть книг, у яких висловлено боязкий сумнів: чи насправді злочин учинили наші доблесні чекісти? Вони ж такі добрі й лагідні. А може, це все-таки німці?

Розвіємо сумніви.

22 травня 2008 року Головна військова прокуратура Росії відмовилася передавати Польщі справи про масові розстріли польських офіцерів. Причина відмови — більшість томів має гриф «Таємно» або «Цілком таємно».

Зі 187 томів справи польській стороні було передано 67 томів, тому що інші «містять державну таємницю».

26 січня 2011 року Верховний Суд Росії визнав законним засекречування матеріалів справи.

От і все. Сперечатися більше немає про що.

Поміркуймо: чому документи засекречені? Чию таємницю, немов тюремний пес, охороняє Верховний Суд Росії? Сліди чиїх злочинів замітає Головна військова прокуратура?

Якщо злочин учинили гітлерівці, то слід було ще у 1946 року всі ці томи вивалити у Нюрнберзі на стіл міжнародного трибуналу.

Але ці томи чомусь не вивалили. Їх чомусь засекретили ще у квітні 1940 року.

Якщо злочин учинили гітлерівці, то навіщо Радянському Союзу тоді, а Росії зараз ховати сліди нацистських злочинів? У чому особистий інтерес Головного військового прокурора та Голови Верховного Суду Росії?

Устаньмо на позицію тих, хто провину за згаданий злочин валить на гітлерівців, і побачимо, що з цього вийде.

Отже, жахливий військовий злочин учинили нацисти. Головний військовий прокурор і Голова Верховного Суду РФ приховують документи, які викривають гітлерівських катів, чим перешкоджають правосуддю над нацистами. Із цього випливає, що Головний військовий прокурор і Голова Верховного Суду РФ є ворогами нашої Батьківщини, пособниками гітлерівських катів.

Відразу після війни гітлерівських посіпак публічно вішали на майданах радянських міст.

Якщо російські судді та прокурори приховують сліди злочинів СС, значить, усі вони посіпаки нацизму, значить, усіх їх має спіткати сувора кара наших найсправедливіших законів. Навіщо Росії зрадники Батьківщини й гітлерівські прихвостні у Верховному Суді та Головній військовій прокуратурі?

Я зовсім не наполягаю на тому, щоб весь склад Верховного Суду Росії та Головної військової прокуратури засудити до ув’язнення без права листування. На мій погляд, вистачило б довічних термінів у Солікамську.

Без жартів: документи про розстріл польських офіцерів засекречено керівництвом Радянського Союзу, і залишаються вони таємними і цілком таємними за розпорядженням керівництва Росії.

Це визнання провини.

Пробачте, ми захопилися. Отже, навесні 1940 року радянська таємна поліція винищила цвіт польського офіцерства.

2 листопада 1940 року товариш Сталін дав вказівку товаришеві Берії почати підготовку до формування на території Радянського Союзу польської дивізії, комплектуючи її полоненими польськими солдатами й уцілілими офіцерами.

У листопаді 1939 року в складі Червоної Армії було створено фінську дивізію, яку тут-таки розгорнули до корпусу. Дивізію, а згодом і корпус, створювали заради звільнення Фінляндії.

Ніяк не збагну, а навіщо товаришеві Сталіну польська дивізія в складі Червоної Армії? Проти кого воювати? Польщу Сталін розділив із Гітлером. Гітлер був вірним другом, нападу з боку Німеччини товариш Сталін не чекав. Навіщо йому польська дивізія?

4

Підготовка до створення польської дивізії почалася негайно. Головне: таємно перевірити благонадійність кожного. А офіційного рішення поки не ухвалювати.

Багато польських солдатів й уцілілих офіцерів уважали, що Гітлер і Сталін однаковою мірою винні у розподілі Польщі. Таких слід було виявити і до новостворюваних польських частин не