Речі і люди. Есей про споживання - Вольфґанґ Шивельбуш

The Newcomer Society. Transactions, vol. 35, 1962/63, p. 7. Винахід і технічне вдосконалення руху поршня – тобто швидкого і надійного вверх-вниз руху поршня в циліндрі через постійну інверсію – заслуговує на розгляд не тільки в історії техніки. Історія культури й цивілізації його досі ігнорували. Стільки говориться про машинний ритм модерну, проте ніхто не цікавиться його походженням від руху поршня.

200

Karl Marx: Das Kapital, Bd. 1 (MEW Bd. 23), S. 408. Іще за 15 років перед тим Лоренц фон Штайн, учень Гегеля, говорив про залучення природних сил «у виробничу діяльність людини» (Lorenz von Stein, System der Staatswissenschaft, ibid., S. 141).

201

Важливий виняток становить локомотив. Це була єдина машина ХІХ ст., в якій вогонь лишався присутнім як потужне джерело сили. Його перетворення на символ технічно-індустріального прогресу пов’язане не тільки з його технічною складністю та безмежним швидкісним потенціалом, а й з тим, що тільки в ньому знайшла свій останній притулок магія вогню.

202

Як показовий приклад із маси реалістичних описів важкої промисловості можна взяти опис залізного прокатного цеху, зроб­лений у 1797 р. французьким геологом (і вулканологом!) Бартельмі Фожа де Сен-Фоном. Уже перші слова про те, що «людині, не попередженій і не підготовленій заздалегідь, важко буде уникнути відчуття жаху», ніби нагадують опис Берком одного з природних явищ, позначених ним як піднесене. І далі: «Ніч геть сяє вогнем і світлом, так що видно з певної відстані маси палаючого вугілля, з одного боку, та снопи вогню, що здіймаються над високими печами, – з другого. Чутно гуркіт важких молотів, що б’ють по ковадлах, разом з шипінням повітряних насосів, так що здається, наче ти знаходишся біля підніжжя діючого вулкану або навіть опинився біля входу до печери, де Вулкан зі своїми циклопами кують блискавки» (цит. за: Jacques Noiray: Le romancier et la machine, vol. 1. Paris 1981, p. 20 f.). Щодо німецького «вулканічного» живопису, то слід згадати зображення прокатного цеху Адольфом Менцелем. У жанрі «нічного пейзажу» німецьких описів подорожей видовище індустріальних вогнів порівнюється то з майстернею Вулкана, то з пеклом (Tilman Fischer: Reiseziel England. Ein Beitrag zur Poetik der Reisebeschreibung und zur Topik der Moderne. 1830–1870. Berlin 2004). Ось декілька прикладів. Князь Пюклер-Мускау про Бірмінгем: «Останнім романтичним видовищем для мене були вогні, що в сутінках освітлювали місто, вириваючись із ковальських горнів» (Tilman Fischer, ibid., S. 517). Корнеліус Віктор: «Нехай Англія не має вогнедишних гір, однак вона може похвалитися вогнедишними печами для випалювання цеглин… Де ще поет може отримати краще уявлення про диявола та його житло, ніж поблизу Бірмінгема; і де ще, крім Бірмінгема, можна побачити палаючі надра землі. З узвишшя в місті видно палаючий горизонт, і здається, що перед тобою палаюче море» (S. 525). Гайльброннер: «Онімілий від подиву, дивишся на це пекельне видовище» (S. 529). Георг Веерт про нічний Бірмінгем, що лежить у долині: «Усе вкриває густий, чорно-сірий туман; зловісно світять ліхтарі та яскраві палаючі вогні… Приголомшені, ми дивилися вниз на цю похмуру долину; здавалося, що це і є справжнє царство диявола» (S. 529). Адольф Бланкі говорить про цей ландшафт (також про Бірмінгем), що він вдень сповнений диму, а вночі – вогню (torrents de flammes), «une apparance volcanique» (вулканічне видовище) (Adolphe Blanqui: Voyage d’un jeune Francais en Angleterre et en Ecosse. Paris 1824, S. 83).

203

«Новий зміст» і «формула» суть поняття, які Дерріда вживає у своєму коментарі до Марксової тези про історичне костюмування Великої французької революції.

204

Thomas Keenan: «The Point Is To (Ex)Change It», in: Fetishism as Cultural Discourse, ed. Emily Apter/William Pietz. Ithaca/London 1993, p. 157.

205

Усі цитати наводяться з розділу 4 «Капіталу» Карла Маркса («Машини і велика промисловість»), ibid.

206

Henry Morley: «Ground in the Mill», in: Household Words, Nr. 213, 22. 4. 1854. Цит. за: Elaine Freedgood (ed.): Factory Production in 19th Century Britain. New York/Oxford 2003, p. 261.

207

Charles Dickens: Dombey & Sohn, Bd. 2. Berlin/DDR 1962, S. 479.

208

Тваринна ненажерливість (фр.). – Прим. пер.

209

Jacques Noiray, ibid., p. 107. З французької літератури ХІХ ст. Нуаре підібрав численні метафори, що стосуються ненажерливості машин. Так, з роману Камілла Лемоньє «Happe-chaire» («У лещатах», або інший переклад: «Кровожер». Переклад німецькою: «Залізний Молох». – Прим. пер.) він наводить такі образи, як «terrifiantes cisailles mécaniques» (страхітливі механічні ножиці), «colossales màchoires» (гігантські щелепи), «enorme gueule» (величезна паща), «mordant les métaux» (кусати метали) (р. 117). Чудові приклади поширення метафори пожирання стосовно машин на виробництво в цілому Нуаре знаходить у Золя. Про вугільні копальні в романі «Жерміналь» ідеться: «Les cages… engouffraient toujours des hommes, que la gueule du trou semblait boire» (Кліті… все поглинали людей, і паща шахти їх наче проковтувала) (р. 354). Навіть машина крамниці у романі «Дамське щастя» зображується як чудовисько, що всмоктує товари і людей.

210

Великий орган травлення або великий шлунок (англ.). – Прим. пер.

211

Цит. за: Richard L. Hills: Power From Steam. Cambridge/New York 1989, S. 120.

212

Готтфрід Земпер «Як сир і хліб», звіт про Лондонську все­світню виставку 1851 р. Див.: Gottfried Semper, Wissenschaft, Industrie und Kunst. Mainz/Berlin 1966, S. 36 f. Земпер говорить про «знецінення матерії через її обробку машинами» (ibid.). – «Паровий молот» та «Лускання горіхів»: Hippolyte Taine: Notes on England. London 1957, р. 222. – У романі Золя «Праця» стосовно машини, що ріже сталь, говориться, що вона обробляла свій матеріал «avec une tranquille aisance, comme si elle eùt coupé du beurre» (з безтурботною легкістю, наче вона різала масло) (цит. за: Noiray, ibid., p. 355). Математик Чарльз Беббідж, чий винахід лічильної машини був інспірований теорією поділу праці Адама Сміта, характеризував у своїй впливовій книжці «Економіка машин і мануфактури» робочу машину як таку, що здатна «виявляти сили, які набагато перевищують людські, і виконувати операції, надто делікатні для людської руки… Та сама “гігантська рука” скручує “величезний кабель” і намотує “найтоншу нитку”» (Charles Babbage: The Economy of Machinery and Manufacture, 1833, in: The Works of Charles Babbage, vol. 8, ed. Martin Campbell-Kelly. New York 1989, p. 35).

213

Своєрідна механічна розмінна монета (фр.). – Прим. пер.

214

Claude Louis Navier, цит. за François Vatin: Le travail: économie et physique. Paris 1993, р. 60.

215

Руссо в романі «Еміль»: «Що більш майстерними стають наші інструменти, то грубішими і незграбнішими стають наші руки; зібравши довкола