Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича - Данило Борисович Яневський
Констатуймо.
Перше. Другий за числом Наказ УПА датовано 18 грудня. Зрозуміло, що мав бути і наказ № 1, але про нього ми нічого не знаємо. Отже, на цей момент можна вважати крайньою «нижньою» датою створення Української Повстанської Армії якийсь день перед 18 грудня 1943 р.
Констатація друга. Це, між іншим, перша і єдина згадка про наявність у Проводі ОУН Головного військового Штабу. Ані дату його створення, ані персональний склад наразі не встановлено. Ймовірно, мався на увазі Головний Військовий Штаб УПА — але про нього трохи згодом.
Наступні документи ГК та ГВШ не мають порядкових номерів і датовані 24 грудня 1943 р. («Тактична інструкція»). Наступні — від 23 січня 1944 р. (про організацію військових штабів), від цієї дати їх підписував Дмитро Грицай («Перебийніс») як начальник ГВШ, від 26 січня (про присвоєння військових ступенів), від 27 січня (про встановлення відзнак за бойові заслуги), від 10 квітня (про заборону будь-яких переговорів із представниками німецького військового командування), від 3 червня (про присвоєння військових ступенів старшинам УПА-Північ), від 7 липня 1944 р. (про затвердження «Бойового правильника піхоти» та інструкції з партизанської боротьби) Усього за цей рік — 6, за два роки, відповідно, — 8.
Висновок: діяльність УНС під керівництвом спільників ОУН(с-д) у той час закінчилася, фактично не розпочавшись. Якісь невеличкі, поодинокі осередки «народної самооборони» — якщо вони існували — були фактично відразу включені до складу УПА.
Плануванням військових операцій від рівня батальйону і вище під час II Світової війни займалися командир підрозділу та його штаб. Усі вони були забезпечені телефонним і радіозв’язком, належними засобами розвідки — як своєї, так і вищих штабів. Командир і його штаб — завжди один біля одного, завжди поруч. Командир і його штаб — це поняття нерозривні. Один без одного вони існувати не можуть. Тобто можуть, але воювати — ні в якому разі.
Як командував Шухевич, як він взаємодіяв із начальниками свого штабу? А ось як. Але до того, як прочитати наступний документ, візьмемо до уваги, що впродовж трьох місяців (грудень 1948 р. — лютий 1949 р.) МДБ ліквідувало півтора десятки утримувачів бункерів зв’язку та зв’язкових УПА/ ОУН(с-д), в т. ч. останню лінію зв’язку між Гасином та членами ЦП ОУН, значить, і Шухевичем.
Тепер читаємо довідку МДБ УРСР від 16 листопада 1949 р. про переміщення та схованки Шухевича:
— на початку 1943 р. переховувався на конспіративних квартирах у Львові, а також в с. Сороки-Львівські Брюхо-вицького району в квартирі далекого родича Дуліби;
— потім, до жовтня, переховувався в лісах біля сс. Вільхо-вець, Лопушка, що прилягали до Ілівського лісу (Бібрський р-н, це місто за 20 км. від Перемишля); час від часу переходив до с. Теребіжжя та Спас Старо-Самбірського р-ну;
— у жовтні 1944 р. перейшов до Козівського р-ну Тернопільської області, тимчасово переховувався в с. Августівка, потім повернувся і до січня 1945 р. переховувався в сс. Седліски (Селиська), Вільховець, Лопушна та навколишніх лісах;
— 1945 р. перебував у селах Десятники (Дев’ятники), Голдовичі, Биків Ново-Стреліщанського р-ну Дрогобицької обл.;
— у січні—жовтні 1945 р. — головним чином на території Тернопільської обл., в лютому — березні — в сс. Конюхи, Августівка і Бишки Козівського району і в с. Улашківка Чортківського р-ну, в квітні — в с. Бишки, в липні — в селах Заболотівка Ягольницького і Теляче Зборівського р-ну;
— серпень — жовтень: с. Рай, Бережанського р-ну (тут «мав спеціально обладнаний бункер») та с. Озеряни, Зборівського р-ну. За цей час двічі «відлучався» до Бібрського р-ну та до Львова (на зустріч із дружиною);
— грудень 1945 — травень 1946 рр.: жив у Львові, вул. Сулимирська, б. 4, у квартирі родича Михайла (Матвія) Лотовича, заарештованого НКВС;
— травень — жовтень 1946 р.: Рогатинський ліс, район сіл Руда, Клещівна, «після чого передислокувався в с. Кня-гиничі Букачівського р-ну Станіславської обл.», де жив до вересня 1947 р. Впродовж цього часу «декілька разів» перебував у с. Конюхи Стрийського р-ну (у «Лицаря»), а в липні — в гірсько-лісовому масиві біля с. Корчин, Сколівського р-ну Дрогобицької обл.;
— після вересня 1947 р. (тобто після арешту зв’язкової Ганни Дідик) перейшов до Рогатинського лісу, потім — до Ілівського лісу (де перебував упродовж усього січня);
— жовтень 1947 — березень 1948 рр.: с. Гримне, Ко-марнівського р-ну Дрогобицької обл. в хаті священика Міфіренка;
— квітень 1948 — осінь 1948 рр.: переміщувався в трикутнику Ілівський ліс — Перегінський ліс Станіславської обл. — Львів (зима, явочні квартири МДБ не «вирахувало»)-,
— станом на 16 листопада 1949 р. за відомостями МДБ переховувався в Ілівському лісі «та в населених пунктах, розташованих в зоні цього лісу»[116].
У розпорядженні дослідників є й інший варіант історії без-зупинних переміщень Шухевича територією Івано-Франківської та Львівської областей. Цей варіант описав ніхто інший, як наступник «Тура»/«Чупринки» Василь Кук. Його перелік «штаб-квартир головного комадира УПА» такий:
— 1943 р. — десь на «Бібереччині» (це — сучасний Жи-дачівський р-н Львівської обл. — Д. Я.);
— у серпні 1944 р. «перебував з відділом кіннотників у селі Улашківці під рікою Серет на півдні м. Чорткова»;
— «літом і восени цього ж року» та зимою 1944–1945 рр. «проживав у Бережанському та Козівському районах, в околицях сіл Бишки — Потік — Конюхи — Августівка — Жуків — Рай»-,
— «літом 1945 р… мав хату з криївкою у с. Августівці на Бережанщині» (це — Пустомитівський р-н Львівської обл. — Д. Я.) у хаті брата командира своєї охорони Івана Когута («Бродича»). Розміри — 4 на 3 метри, «висотою у зріст людини»;
— зима 1945/1946 рр.: «с. Пуків на Рогатинщині» (селянська хата);
— весна 1946 р.: лісова криївка біля с. Кліщівна Рога-тинського району (розмір 2 на 3 метри);
— жовтень 1946 р. — 25 вересня 1947 р.: хата в с. Княгинині Рогатинського району;
— зима
