Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський - Бруно Шульц

Чи Чарський[254] щось відписав на нашого листа? Як ні, то це дуже на нього схоже. Може б, Ви написали до Вінклера[255] на адресу Pionu — Warsz. Chmielna, 33[256].

Я би втішився, якби Ви щось колись написали. Дуже сердечно вітаю й обіймаю.

Бруно Шульц

Дрогобич, 2 IX 1938

Флоріянська 8

75

Monsier

Ludwik Lille

Paris 14 e

51 Bd. St. Jacques 51 [sic!]

Дорогий Пане Людвику!

В числі «Tygodn. Ilustr.» за 4 IX з'явилася Ваша стаття про китайське малярство, підписана «Юніус». Вона займає цілу сторінку й містить близько 200 рядків, тож Ви повинні отримати із розрахунку по 15 гр. за рядок — 30 зл. Однак Ви поки що не зголошуйтеся й надішліть наступні статті, може, інтерв'ю з різними знаменитостями, навіть вигаданими (хто це перевірить?). Тоді Вам доведеться мати когось у Варшаві, хто б ті гроші отримав від Чарського. Нагадую адресу:

Ред. Вацлав Чарський, В-ва, Згода, 12, «Tyg. Ilustr.»

Зичу Вам усього найкращого і передаю серд. поклони.

Бруно Шульц

[5 IX 1938]

76

Monsier

Luis Lille

Paris IV

51, Bd. St. Jacques 51 [sic!]

Франція

Дорогий Пане Людвику! Спасибі Вам за милого та посутнього листа, і прошу мені дарувати, що я не відповідаю однаково посутнім, але тимчасово я на це не здатний. Хочу лише Вам повідомити, що Чарський написав мені, наче звернеться до Вас у питанні про подальші статті, що мене д. втішило. Це свідчить про те, що стаття йому сподобалася. Тож надішліть йому без церемоній усе, що маєте. Чому б то не мала щотижня з'являтися Ваша стаття?

За поради стосовно літографії д. дякую. Баслер[257] також радив мені взятися за літографію. За подальші клопотання у справі перекладу моїх речей також дякую. Постараюся щось перекласти.

Як Ваше здоров'я? Що поробляєте? Як іде робота? Я був кілька днів тому у Варшаві, але з Чарським не бачився.

Вітаю Вас дуже тепло.

Бруно Шульц

[18 IX 1938]

До Романи Гальперн[258]

77

Я сповнений щодо Вас докорів сумління, хоча міг би виправдати перед самим собою мою провину розшарпаністю й дезорганізованістю мого варшавського часу. Я не намагаюся виправдовуватися, є мотивації, котрі, коли прагнеш якомога точніше переповісти справжній стан речей, тим більше видаються штучними й притягнутими за вуха. Добре, що Ви мені нагадали про Рільке[259]. Коли людина перебуває у розпачі від власних поразок (про які ніхто не відає) у творчості, — від згадки про його ім'я стає легше. Існування його книжок є гарантією, що поплутані, глухі маси несформованого в нас можуть іще видобутися на поверхню чудово дистильованими. Точність і чистота дистиляції Рільке є для нас утіхою. Я дуже мучуся моїми спробами писання. Письменник (принаймні такого ґатунку, як я), — то найубогіше створіння на землі. Він безугавно мусить брехати, мусить переконливо представляти як утілене й реальне те, що насправді перебуває у ньому в ницості розпаду й хаосу. Те, що я можу комусь репрезентувати те саме, що Рільке мені, видається мені зворушливим і засоромлює, а водночас бачиться незаслуженим. Я також не сприймаю цього цілком серйозно.

Контакт із Вами буде мені дуже привабливим. Цікаво мені, яким буде контекст того контакту.

Пересилаю Вам примірник Цин. крамниць із цією ж поштою та додаю вирази поваги й симпатії.

Бруно Шульц

Дрогобич, 16 VIII 1936

78

Прошу мені вибачити, що так пізно відписую і що відписую в цілковито змінених обставинах, за яких проблеми, започатковані в нашому листуванні, дивовижно застаріли. Абстрактні справи, в які я завжди був внутрішньо заглиблений, подаленіли. Я переживаю дуже конкретні та важкі особисті клопоти. Моя наречена[260] (чи Ви знали про її існування?) хоче мене покинути, вона вважає моє повернення до Дрогобича спонукою, щоб порвати зі мною контакти. Я не можу, на жаль, відмовити їй у слушності. Вона вже надто довго на мене чекає і марнує свої дні в самоті та в яловій роботі у Статистичному Управлінні. Через мою відразу до практичних справ я занедбав справу нашого шлюбу, коли для того був належний час, і коли вона мене про це просила. Тепер технічні труднощі ще більші, але маю враження, що якби мені вдалося виконати ті формальності — справа не була би ще загублена.

Тільки, чи Вам цікаві мої приватні справи? Ви прагнули контакту з поетом, а натрапили на особу, захряслу у справах найконкретніше-життєвих. На жаль, я тепер лише приватна особа, яка по-людськи страждає, якій земля втекла з-під ніг і яка не знаходить сенсу у своєму житті. Вона, моя наречена, є моєю долею в житті, завдяки їй я є людиною, а не тільки лемуром і домовиком. Вона мене більше кохає, ніж я її, але я її більше потребую для життя. Вона мене врятувала своїм коханням, уже майже занапащеного й запропащеного задля нелюдських країн, безплідних Гадесів фантазії. Вона мене повернула життю й щоденності. То найближча мені людина на Землі.

Чи знаєте Ви, що ще до нашого з Вами знайомства п. Штурм[261] хотів мене скерувати до Вас саме в цій справі, сподіваючись, що Ви мені щось порадите. Йшлося власне про мій шлюб із Юною. Не знаю, на чому він ґрунтував свої надії. Чи маєте Ви досвід у сфері цивільних шлюбів? Чи були б Ви такі ласкаві, і чи могли б Ви щось для мене зробити? Вибачте мені, що звертаюся до Вас із цим. Я викладу Вам мій випадок — може, Ви знайдете для мене якийсь порятунок. Я був би Вам безмежно вдячний. Тож дозвольте мені представити Вам фактичний стан:

Моя наречена є католичкою (її батьки прийняли хрещення). Є певні причини, через які вона не може відмовитися від католицької конфесії. Натомість я не хочу приймати хрещення. Задля неї я зробив лише ту поступку, що вийшов із юдейської громади[262]. За цих обставин можливий тільки шлюб за німецьким законом, чинним у колишній прусській займанщині, скажімо, в Катовицях. Як мене поінформували, у шлюб можуть вступити тільки ті, хто впродовж 3 місяців прожив на території Сілезького воєв[одства]. Можна обійти цей закон, удавано прописавшись в якомусь сілезькому місті. Чи знаєте Ви бодай щось про такі справи? Чи знайомі з кимось, якимось адвокатом, котрий узявся