Богдан Хмельницький - Тарас Барабаш
На сьогодні ми маємо два типи джерел, що дають можливість відтворити риси зовнішності гетьмана, — це прижиттєві портрети та описи очевидців, що контактували з Хмельницьким.
Зображення Хмельницького, яке лягло в основу майже всіх його наступних портретів, міститься на гравюрі В. Гондіуса від 1651 р. Проте дослідники висловлюють сумнів щодо того, чи бачився Гондіус особисто з Хмельницьким і чи робив свою гравюру безпосередньо з натури. Швидше за все, він скористався малюнком Абрагама ван Вестерфельда, придворного художника литовського гетьмана Яна Радзивілла. Вестерфельд і Гондіус співпрацювали в тому руслі, що перший малював оригінальні портрети (Василя Лупула, Тимоша Хмельницького та ін.), а Гондіус з оригіналів робив гравюри. У серпні—вересні 1651 р. Вестерфельд перебував поблизу Білої Церкви, де відбувались переговори між Я. Казимиром, М. Потоцьким та Б. Хмельницьким. Саме тоді гетьман міг замовити Абрагамові свій портрет. Художник вже мав нагоду зробити свій малюнок (портрет) якщо не з натури, то за пам’яттю.
Портрет має всі атрибути зображень володарів різного рангу середини XVII ст. в Центральній та Східній Європі: булава в правиці як символ гетьманської влади, урочисто-офіційне вбрання — шапка зі страусовими перами, єдвабний жупан, на плечах — кирея з хутряним коміром, запнута коштовною застібкою; шабля при боці; сповнена спокійної гідності постава. Угорі, над лівим плечем Хмельницького, невеличкий герб Війська Запорозького (козак з мушкетом на плечі), але оточений він особистими ініціалами Хмельницького, хоча власний герб він мав інший — «Абданк» або «Сирокомля».
Гравюра В. Гондіуса із зображенням Б. Хмельницького
На цьому портреті-зображенні Хмельницького тонкі брови на втомленому обличчі підкреслюють відкритий і водночас владний погляд темних очей. Високе чоло, трохи задовгий ніс, закручені донизу вуса, міцно стулені тонкі губи, неважке, але круто зрізане підборіддя. Запалі щоки, зморшки на переніссі та лобі. При спогляданні гравюри виникає відчуття, що Хмельницький дивиться спокійно, впевнено, але сумно. Відчувається, що перед нами сильна, але втомлена людина. У цьому образі є щось владне, але немає нічого героїчного і патетичного. Не таким зображено «батька Хмеля» в українських народних думах. Та якщо портрет справді створювався в серпні—вересні 1651 р., то сум і втома на обличчі Хмельницького повністю відповідали його внутрішньому емоційному станові. Поразка під Берестечком, очікування важких перемовин з поляками, ймовірна втрата минулих політичних здобутків явно не надавали оптимізму. Проте зберігалась впевненість, що ще не все втрачено.
Дещо інший Хмельницький зображений у літописі Самійла Величка. Це малюнок тушшю, трохи підфарбований аквареллю. Тут Хмельницький постає в більш молодому віці, ніж на гравюрі Гондіуса. Він стоїть без шапки, у кольчузі, поверх неї накинуто делію, у лівій руці булава. Від постаті гетьмана віє енергією, розумом, гідністю.
Малюнок «Хмельницький з полками». XVIII ст.
Якщо ж вести мову про уявлення, яке склалося в народі про Хмельницького наприкінці XVII ст., то варто розглянути інше відоме зображення того часу — картину «Хмельницький з полками».
Полотно зображує Хмельницького на повний зріст, у знайомій з Гондіусової гравюри шапці з перами, у киреї. Непропорційно велетенська постать гетьмана стоїть ніби на карті створеної ним держави: по берегах Дніпра намальовано двадцять три маленькі булави, що символізують полкові міста (їхні назви надписано поруч з булавами), а двадцять четверта булава — внизу, навхрест із списом на тлі маленького шатра, — означає Січ-матір. Ліва рука Хмельницького вказує на козацьку Україну, створену ним державу. Ліворуч і праворуч від постаті гетьмана зображено три сценки із групками постатей, значно менших за нього.
У лівому куті картини художник розташував овальну рамку з досить довгим написом, у якому можна розібрати лише початок: «Богдан Зиновій Хмельницький...» Оригінал картини 1880 р. перебував в колекції В. Тарновського в Качанівці, а згодом, на жаль, був втрачений. До нашого часу збереглись лише неякісні репродукції.
Портрет Богдана Хмельницького на сучасній купюрі номіналом 5 гривень
Надалі, у XIX—XX ст. ст., було створено ще близько півсотні портретів гетьмана. Усі вони більшою чи меншою мірою були копіями Гондіусового творіння, з індивідуальними авторськими вкрапленнями. Ці портрети зберігаються по різних музеях світу, і тут недоречно описувати кожен із них, оскільки це справа окремого дослідження. Натомість не можна не згадати про найпоширеніше й найвпізнаваніше сьогодні зображення Хмельницького — його портрет на п’ятигривневій купюрі.
Збереглись до нашого часу й свідчення очевидців про зовнішність Хмельницького, із якими можна порівняти картини та гравюри. Венеціанець Альберт Віміна, котрий зустрічався з Хмельницьким у червні 1650 р., зазначав, що гетьман на зріст «швидше високий, ніж середній, широкий у кістках, міцної будови»; Павло Алепський у 1654 р. писав про Хмельницького, що «вигляд його непоказний», і протиставляв йому молдавського воєводу Василя Лупула, який був високим на зріст. Дивно, але ці двоє зовсім по-різному змальовують гетьмана. За результатами розкопок козацького цвинтаря в Чигирині, середній зріст козака в XVII ст. сягав 176 см. Траплялися й вищі — 180—190 см. У ті часи пересічний житель Європи, яку представляв Віміна, був нижчий і мав зріст 150—160 см. Тож не дивно, що Хмельницький міг здатись Віміні високим. А от сирієць Павло Алепський подорожував країнами Передньої Азії, де населення переважно було високим і мало ті ж 170—180 см заввишки. Тому йому гетьман видався «непоказним».
Портрет Богдана Хмельницького. XVIII ст.
Художники, творці опер, кінорежисери пізніших часів кожен по-своєму бачили Богдана, та спільним для всіх було намагання представити його як мужнього козацького володаря.
Будь-який історичний діяч цікавий з погляду сучасності не тільки як державний, політичний чи релігійний персонаж, а як проста людина, зі своїм світоглядом, зацікавленнями,
