Зустрічі й розмови в Ізраїлі. (Чи українці "традиційні антисеміти") - Петро Мірчук

Вияснюю, що українцям не так легко все те мати, як жидам у своїй власній державі. — У вас, кажу — і фонди на це є, і легкий доступ до всіх архівів: американських, німецьких, совєцьких. Скрізь раді для вас зробити фільмові копії всього, що вам потрібно. В додатку, шість мільйонів жидів в Америці можуть легко зложити на таку ціль кілька мільйонів долярів. Українці в незмінно гіршому положенню. Наші архіви в Укарїні дуже дбайливо переглянені московським НКВД і КГБ і прочищені від усього, що свідчило в нашу користь. Гірше того, спец. комісії НКВД і КГБ напродукували багато фальшивих документів проти українців, особливо проти українських націоналістів, і заповнили ними як нібито оригінальними не тільки архіви СССР, але й у Німеччині, Америці й деінде.

— Мені це все ясно, та все таки у вас в Америці і в Західній Німеччині є наукові товариства, академії, архіви, бібліотеки, український університет у Мюнхені і в Римі, то й повинно там бути багато матеріялу документального, щодо українсько-жидівських стосунків.

— Повинно бути, але в додатку до того, що я згадав, долучується нестача фондів. Українці в Америці належать фінансово до середньої і нижчої кляси і тільки небагато-кілька до вищої. А потреби бездонні — будова церков, шкіл, народних домів, табори для молоді, видавництва…

— Я це все розумію. Все ж таки щось маєте. Заповніть українську поличку, а я додам ще дві нові полички на українські матеріяли.

— А в заміну? — питаю. — Чи ви дасте нам щось із вашого архіву?

— Дуже радо. Приїдьте сюди знову не на кілька годин, а на кілька тижнів, перестудіюйте, перегляньте все, що ми тут маємо, виберіть, що вас цікавить, а ми радо зробимо вам фільмову копію з тих документів. Не бійтеся, що я хочу робити гандель і вас натягнути. Оплата за копії буде та сама, що в вас, в Америці. А тоді аналізуйте всі ті документи і пишіть ваше вияснювання. Ми от маємо тут такий документ, що один український "вождь" брав увесь час платню від гестапа. Ви скажете, що то фальсифікат, а ми віримо, що то документ оригінальний. Докажіть, що це фальсифікат. Ви знаєте людей, прізвища, ситуацію. Ви кажете, що були страшенно здивовані що д-р Бейски вважав генерала Власова українським генералом і всіх членів його армії українцями, а д-р Бейски не єдиний що вірив у те і заперечення ми ніде не знаходили. В кожній розповіді жида ви чуєте, що його переслідували, били, розстрілювали і не хто, а українці, українська поліція і скрізь в Україні, і в Авшвіці, і в Майданку, і в Варшаві, і навіть в Румунії та Мадярщині. Чому ви мовчите, де ваші документальні роз'яснення, виявлення наклепів на вас, зроблених перекручень проти вас? От про українську поліцію я вперше від вас чую зовсім щось інше, ніж я читав і наслухався від жидів.

Про українську поліцію, легіони ДУН і про дивізію говорили ми з д-р Краковським довше.

— Ви, — каже д-р Краковські, - рішуче заперечуєте, що українська поліція брала участь у винищуванню жидів. Який ваш доказ?

— Перш за все проаналізуймо логічно правдоподібність чогось такого. Ви, жиди, чванитеся жидівським "кепеле", а ми, українці маємо здоровий "хлопський розум". То заставмо обидва працювати: ви свою кепеле, а я свій хлопський розум. Я згадував про свою участь як свідка на судовім процесі у Філядельфії українця В. Осідача, якого обвинувачували, що він вимордував 14 тисяч жидів у Раві. Доставлений обвинувачувачами документ говорить, що в містечку Рава, яке мало усіх 14 тисяч мешканців кругло третину українців, трохи менше поляків і майже половину жидів — була українська поліція. Вона мала зразу вісім членів, в другій половині 1943 і 1944, коли появилися в околиці большевицькі партизани, число збільшилося до 16. В другій половині 1943р. жидів уже не було. Отже, в час ліквідування жидів вісім українських поліцистів у Раві на 14 тисяч усіх мешканців. Вони працювали, як усі, на три "шихти". Поділіть 8 на три, то вийде, що в часі денних "шихт" працювало три українські поліцисти, а вночі два. Один повинен був бути завжди в "офісі". А завданням української поліції було пильнувати ладу і порядку в місті, пильнувати банк і збіжеві й харчові магазини, перевіряти випадки крадежі, непорозумінь і бійки, писати рапорти. Все це мали в часі одної "шихти" виконувати аж… три українські поліцисти. Скажіть, чи мали вони змогу у той сам час ще й пильнувати при праці 14 тисяч жидів, вишукувати їх по місті, транспортувати їх до конц. табору, розстрілювати? Мій хлопський розум каже, що таке неможливе. А що ваша "кепеле" каже?

— Я також думаю, що той, хто таке каже, мусить бути "мішігене". Тільки ж хто то робив: арештував жидів, пильнував при праці, транспортував до конц. табору, розстрілював?

— Німецьке "Айнзацкомандо", а для допомоги їм у тому всьому були жидівські Юденрати і жидівська поліція. Жидівської поліції було в десятеро більше, як української. Вони магазинів не пильнували, порядку на вулицях не наглядали, а займалися виключно жидами. Вони були при праці "авфзегерами", тобто наглядачами під командою одного або двох німецьких поліцистів, вони мали гумові або дерев'яні палки й били ними жидів не легше, ніж німці, вони поиагали німцям зганяти жидів до гетта і вивозити з гетта, з них виходили спеціяльні "інформатори", які за окрему винагороду вдавали, ніби вони ховаються і підступно вишукували й видавали гестапові тих жидів, що справді десь ховалися. Зложене виключно з жидів "Зондеркомандо" в конц. таборах гнало жидів під командою німців до газових камер і потім переносили трупи загазованих до крематорій для спалення.

За німецьким лікарем д-ром Менгеле, який переводив усякі експерименти в Авшвіці, ви й досі шукаєте по всьому світі. Всі його дванадцять помічників, лікарів були жиди і його секретаркою була молода жидівка.

Д-р Краковські якось задумано слухав мене, задивлений кудись. Мені здавалося, що і йому і багатьом іншим жидам усе це дуже добре відоме, але вони боязливо ховають цю правду. Тепер йому було прикро чути цю правду від мене, не-жида.

— А "Нахтігаль", що нищив жидів у Львові? — спитав він.