Українська література » Публіцистика » Українець, який відмовився бути бідним - Михайло Федотович Слабошпицький

Українець, який відмовився бути бідним - Михайло Федотович Слабошпицький

Читаємо онлайн Українець, який відмовився бути бідним - Михайло Федотович Слабошпицький
відступлюся. Я в такому разі кажу: «Люди добрі, робіть ви по-своєму, а я зроблю по-своєму – вас так Бог навчив, а мене так. Побачимо, чиє вийде краще…

Звичайно, бувало, що я помилявся. І все ж – менше, ніж інші. А в своїх помилках ніколи не звинувачував когось чи якісь обставини. Знаю, що цілковито залежу од себе і за свої помилки мені ж і доведеться розплачуватися.

Та й часу не вистачає всіх вислуховувати, з усіма сперечатися й вилущувати зміст із ними сказаного. Адже нерідко буває, що говорять одне й те ж, але інтерпретація того різна. Одні, приміром, наполягають, ця склянка наполовину повна, інші не погоджуються – ні, вона напівпорожня. Чи ж маю я необхідність сушити собі голову, хто з них має рацію? І чи зміниться щось од того в склянці?

Найкраще, коли про тебе свідчать не слова, а самі справи. Не випадково ж англійці люблять повторювати: «Говорення небагато коштує». В культурі західного світу діло цінується вище за слово. Я з цим згоден. А хто ні – то його особиста справа, і нате, як мовиться, нема ради…


Вдивляючись у це життя, повсюдно виразно бачиш у ньому раціонально виважену позицію Петра Яцика, його вміння постійно прогнозувати розвиток подій. Він володіє хистом осмислити явище і в масштабах глобальних, і в деталях, виявляючи найважливіші для справи компоненти, які, власне, і можуть визначити успіх реалізації ідеї, що мала стратегічно важливе значення не тільки для самого підприємця, а й для буття багатьох інших людей чи навіть для підвищення важливості соціально-економічного статусу всієї української діаспори.

Ось іще один тому промовистий приклад. Газета «Новий шлях» узялася активно аналізувати питання господарської активності українців у Канаді. Звичайно ж, у першу чергу редакція запропонувала висловитися на сторінках газети беззаперечному в цьому плані авторитетові – Петрові Яцику. І він з властивою йому концептуальною послідовністю препарував суть проблеми на всі найголовніші складники.

Перший – загальнішого плану, в якому підкреслюється важливість створення підприємств і зосередження їх в українських руках, що мало б великий вплив не тільки на матеріальне становище, а й на всі грані духовного й культурного життя діаспори:



ПЕТРО ЯЦИК:

«У моєму розумінні відношення духовних цінностей до матеріальних таке, що я завжди бачив суспільство як якусь конкретну конструкцію. Можна розмалювати нутро тієї конструкції найкращими митцями світу, що, очевидно, буде доказом високого культурного рівня власника будинку, як і митця, що розмалював його. Та коли під тими гарно розмальованими стінами немає сильної матеріальної підстави, фундаментів з блоків, цегли, вбудованих солідно в землю, то високомистецькі картини потріскаються, скоро знівечаться не раз, заки митець устигне їх як слід виконати.

Ми бачимо, як часто такі гарні схеми нашого політичного, наукового, мистецького, навіть релігійного життя, взагалі цілої духовної творчості, не дописують тому, що нам бракує матеріальної сили, важливим складником якої є гроші.

Не маючи відповідно великих і міцних виробничих одиниць у своїх руках і під своїм контролем, велике число з нас залишається звичайною, малооплачуваною робочою силою в чужих руках, незважаючи на наші фахові і професійні кваліфікації.

Тому я, знаючи всі ті факти з власного життя і життя свого оточення, знаючи можливості і навіть привілеї, які дає будівельна ділянка, раджу молодим людям спробувати свої сили у ній. Це дуже швидка дорога до того, щоб усамостій-нитися…


Другий складник, у якому відомий практик ставив конкретні питання набуття, а також утримання, -незважаючи на плин часу, який приносить у всі царини життя численні зміни й новації, – високий професіоналізм, що без нього годі й сподіватися на якийсь успіх. Без постійного самовдосконалення безглузді будь-які претензії на здобуття успіху. То – неодмінна аксіома в підприємництві. Не прийнявши її за основу, нічого братися до справи.

Як це завжди характерно для Яцика, він послідовно висвітлює всі моменти обговорюваного питання – від суто емпіричних і аж до психологічних та етичних:


«Сьогодні кожна ділянка життя в свою чергу ділиться на багато вужчих спеціальностей. Завжди також треба передбачати зміни, які тепер приходять так скоро. Тому необхідно постійно себе дошколювати і достосовуватися до змін, які зайшли, і до нових потреб. Скажімо, за двадцять п'ять років творчого життя треба принаймні чотири рази основно перешколюватися.

Ясно, що основне знання ділянки є передумовою успіху. Чим більші знання, тим менша небезпека втрат і невдач. На мою думку все-таки найкраще починати з праці на будові, щоб пізнати все від основ. Рік або два будуть кожному дуже корисні. А при праці, якщо мати відкриті вуха й очі, можна побачити дуже багато на практиці, зокрема організацію і координацію праці. Коли ж уже хтось почне, мусить бути готовий в потребі переходити з однієї ділянки в іншу, в таку, що йому краще відповідає або в даному часі більше сплачувана. Всякі, але основні, а не побіжні, знання таких галузей, як архітектура, інженерія, право, книговедення, є дуже корисні.

Та найважливіше – це вміння керувати людьми, давати їм відповідну працю і координувати її. Це все так званий менеджмент. Воно виростає з природних здібностей, плюс практика і солідна праця, в першу чергу праця над собою.

При цьому всьому треба пам'ятати, що в господарському житті, а особливо в будівництві, величезну ролю відіграють кредити. Кредити, базовані на довірі. А довіра здобувається тільки працею, чесністю, правдомовністю. Крутійство, несловність є запорукою неуспіху й кінцевої невдачі».


Яцик знав, що радив, бо за ним стоїть багатолітня практика, в якій кожен день – то може бути конкретний випадок, конкретне завдання, що потребує нестандартного вирішення. Підсумовуючи уроки практики, він сфокусовує увагу на визначальних домінантах підприємництва у будівництві, зводячи до конкретних формул і рецептів питання професіоналізму.

Так, він згоден з тим, що теорія має надзвичайно важливе значення. Сам активно цікавиться нею, прагне щоразу не втратити нагоди, аби ознайомитися з її найновішими досягненнями.

Відгуки про книгу Українець, який відмовився бути бідним - Михайло Федотович Слабошпицький (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: