Нарис Історії ОУН - Петро Мірчук

26 лютого 1937 року бережанський суд засудив селянку Варвару Перефенко з Залипя, пов. Рогатин на 8 місяців в'язниці під закидом, що вона в сутичці з поліцією під час панахиди за поляглих спільно з іншими побила поліційного аґента, обшукала його кишені, щоб забрати револьвер і закликала людей: „бийте ляха, нехай здохне”.

28 лютого в Самборі заарештовано, закуто в кайдани і відвезено до в'язниці в Городку Льва Шкреметка.

З березня 1937 року, за розліплювання летючок, суд у Тернополі засудив Степана Шахрая зі Ступок на 2 роки ув'язнення.

В Журавні в березні арештовано, під закидом протидержавної діяльности, Степана Федака, який у 1921 році стріляв у Львові до Пілсудського, а після відбуття кари та закінчення студій за кордоном працював в українській кооперації.

Суд у Тернополі засудив М. Івасєчка з Константинівки, за виголошення протипольської промови під час похорону вбитого польськими „стшельцами” Ю. Недошитка, на 8 місяців, а Павла Попова, Михайла Попельняка і Захара Недошитка з Ходачкова Малого за співання революційних пісень під час того похорону – першого на 4 місяці, а двох інших по 3 місяці ув'язнення.

9 березня 1937 року львівський суд присяглих засудив студента права Андріяна Горницького на 3 роки в'язниці за „накликування до злочину”, під час Варшавського процесу Ст. Бaндери і товаришів.

12 квітня окружний суд у Сяноці засудив завідателя парохії о. Василя Гарцулу в Скороднім біля Лютовиськ на 9 місяців в'язниці за те, що він роздавав шкільним дітям дитячий леґальний місячних „Дзвіночок” і мав конфлікт з управителькою школи.

Львівський суд присяглих засудив 14 квітня 1937 року, за приналежність до ОУН, Дмитра Гукала з Кожич, пов. Львів, на 2 і пів року ув'язнення. Обвинувачення закидало, що ревізія знайшла в нього листа до одного селянина, який наказував йому віддати його сина до розпорядимости Екзекутиви ОУН під загрозою кари смерти. Лист закінчувався підписом „Смерть ляхам! – Екзекутива ОУН”. Гукало, 28 літний селянин, заперечив свою приналежність до ОУН, признався, що хоч закінчив дві кляси народньої школи, написав реферат, але ніде не виголошував його. Написав також кілька творів, але рукописи їх будуть зберігатися в безпечному місці „доки не повстане тут Україна”.

28 квітня 1937 року в Луцьку почався судовий процес проти 44 українців і українок, обвинувачених у державній зраді. Обвинувальний акт закидає їм приналежність до „Українського Народнього Козацького Руху”, що його зорганізував кол. підполковник І. Волошин.[299]

10 травня 1937 року суд присяглих у Бережанах судив 15 селян і робітників за те, що вони брали „участь у збіговищі” в Котові бережанського повіту і зневажили та побили солтиса, що хотів розігнати сходини. Перед судом відповідали: 25 річний селянин Теодор Сеньків, робітники: 24 річний Василь Баричка, 24 річний Гринько Корбило, 29 річний Михайло Хичій, 23 річний Іван Хичій, 21 річний Михайло Канюка, 27 річний Михайло Вальків, 27 річний Іван Левицький, 29 річний Василь Лапунька – усі з Потутор; 22 річний Гаврило Засядко, 25 річний Петро Бесага, 25 річний Ярослав Ковальчук, 23 річний Богдан Лапунька, 23 річна Ольга Бесага – усі робітники з Котова та Ольга Мур, заміжня Фолюк у Носівцях біля Завалова. Обидві підсудні підбурювали юрбу словами: „бийте поляків, ляхів і мазурів”.

4 червня 1937 року в Стрию суджено студента Ярослава Гербового з Долини – за приналежність до ОУН і виготовлення реферату про Варшавський процес проти членів ОУН. Суд присяглих звільнив підсудного від вини і кари, але трибунал уневажнив це вирішення. Під час нової судової розправи 30 вересня 1937 року Я. Гербового засуджено на 7 років тюремного ув'язнення. Судова розправа відбувалася при закритих дверях.

29 червня 1937 року суд присяглих у Львові засудив 23 річного Степана Трохимчука з Боб'ятина, пов. Сокаль на 4 роки в'язниці за приналежність до ОУН і влаштування листопадового свята в селі Боб'ятині.

У Коломиї в червні 1937 року суд присяглих засудив абсольвента ґімназії Петра Михайловича, за діяльність у студентській клітині ОУН. на 2 роки тюрми.

У червні 1937 року в Станиславові відбувся процес проти 20 українських студентів, обвинувачених у тому, що вони з доручення ОУН вели в товаристві „Відродження” протиалькогольну й протинікотинну акцію на шкоду польській державі. Були засуджені: Никифорчин – 4 роки, Косарчин – 3 роки, Орляк, Лапчинський і Пилипонько – по 2 і пів року, Ярослав Дзиндра – 2 роки, Цап, Антків, Дусяк, Цар і Осадца – по півтора року, Михайлів – 20 місяців, Кручковський, Бацвин і Скородинська – по 15 місяців, Солодуха, Гоманович і Гапій – по 1 рокові, Крушельницька – 10 місяців, Стасюк – 8 місяців ув'язнення.

1 липня 1937 року в Перемишлі й околиці арештовано студентів: Бориса Вітошинського, Вол. Полянського, Вол. Ґоцького, Р. Домарадського, Петра Ґенґала, Вол. Павлика, С. Павлика, Я. Демчука, Масляника, Вол. Стасіва і В. Барицького, закидаючи їм протидержавну діяльність.

В Луцьку на Волині в серпні-вересні 1937 року відбувся великий політичний процес проти 42 українців, обвинувачених за приналежність до ОУН і протидержавну діяльність. Підсудних засуджено разом на 133 роки тюремного ув'язнення.

Суд присяглих уБережанах засудив 21. 10 за знищення польських державних гербів, Дмитра Василюка з Чагар ова на 2 роки й 3 місяці, а Гната Сабатовича з Журавна, пов. Рогатин, на 1 рік ув'язнення.

В Xирові арештовано 21 вересня І. Цебенка, В. Гулика, І. та М. Мацуських, М. Савчака, а в Посаді Хирівській – Коропая та І. Пертака.

29 вересня 1937 року почався перед львівським судом присяглих процес проти 10 українців з Сокальщини обвинувачених у приналежності до ОУН. Дня 3 жовтня суд засудив: Олену Жарську, 23 річну учительку, за переховування „Бюлетеня КЕ ОУН” і „Юнака” – на б років в'язниці; Василя Ваврука, 28 річного ґімназійного абсольвента з с. Себечова – на 6 років; Івана Кравчука, 29 річного селянина – на 8 років; Степана Ґайошку – 24 річного селянина – на 4 роки; Івана Ґрунтаса, 28 річного купця – на 4 роки; Грицька Бойчука, 21 річного селянина, Гаврила Морхала, 28 річного селянина, Семена Солдака, 24 річного селянина, та Івана Смулку, 31 річного селянина – по 3 роки, 36 річного селянина Костя Луцькова звільнено. Підсудні сиділи 1 рік у слідчому ув'язненні, що зараховано їм у присуд.

У Станиславові 14 жовтня 1937 року арештовано урядовця „Просвіти” Д. Скорика й урядовців „Рідної