Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр. - Поліна Вікторівна Жеребцова

П.

08.10.

Під вікнами божевільна стрілянина! Напилася горілки місцева міліція і знову притягла кулемет. Бігають і стріляють прямо біля нашого будинку.

Кайлі хтось чаклував. Підкинув папірець зі злим замовлянням. Я сказала їй, що замовляння треба спалити, а над нею прочитала молитву.

Ми віддали гроші за квартиру господарям! Ех, роздати б іще всі борги. Моя газета насолила директорові школи. І тепер у Цариці нові розбірки.

10.10.

Ангел Смерті відвідував наш дім. Померло двоє кошенят. Кішка їх не годувала. У неї немає молока. Залишилося в живих одне, найбільше кошеня. Годую його з піпетки картопляним бульйоном.

Лікарняний закрила, зайшовши до безсовісного шкарбуна в білому халаті з мамою. Мама сіла на стілець і не виходила з кабінету, доки він не оформив папірці.

Мою зарплату в «Молодості» за серпень так і не віддали.

У Кайли був бенкет! Нас із мамою пригостили. На вісьмох людей купили одну курку, і всі з’їли по шматочку. Додому, щоправда, ми ледве повернулися, були проблеми з транспортом через стрілянину.

Сьогодні я готувала вареники з картоплею. Пічки немає. Раніше я варила їх у старому електричному самоварі, але світло на квартиру відключили горішні сусіди. Попросила сусідку Хазман, вона зварила вареники в себе на варильній плиті.

P. S. У нашій республіці багато людей практикують чаклунство. Війни надзвичайно цьому посприяли. Громадяни не можуть знайти родичів і звертаються до ворожок та відьом. Читають замовляння. Роблять привороти на кохання і насилають злі чари на ворогів. У багатьох оселях я бачила книжки з чорної магії і так рідко — священні книги.

П.

11.10.

Померло останнє кошеня. Не допомогли ні молоко, ні бульйон. Кайла купила собі нові сережки з аквамарином. Сказала, що завтра Мулла привезе собі молоденьку наречену і буде весілля. Ох, додасться мамі роботи в їхній квартирі!

Я, мама й Азаматик ходимо гуляти до Національної бібліотеки. Бачили Зуру. Ця жінка завжди в доброму настрої і жартує.

В Інгушетії був бій. Військові вбили якихось людей (розповідають, що терористів). Поранили дітей і жінок (передають, що поранені в лікарні).

Усе страшенно заплутане.

13.10.

Похолоднішало. Зривається сніг. Люди в теплих чоботях. Я сиджу на кухні Кайли і, гріючи руки біля її пічки, з жахом думаю, як спатиму у своїй крижаній оселі на відвологлих простирадлах.

У шухляді стола спить кошеня Кузя, яке мама принесла з вулиці. Велика кішка Кайли, Пеструха, думає, що воно — рідний син, і годує його своїм молоком.

Ми вирішили спорядити експедицію в «Молодість» і вимагати мою зарплату. За картами вийшло, що гроші будуть і буде скандал. Карти прибріхують.

Але щось одне обов’язково буде.

Видали мені зарплатню за серпень місяць. «Знайшлась» і персональна надбавка до неї, яку «загубили» на п’ять місяців у свою кишеню! Замість зарплатні 2008 р. мені дали 3700 р. (!). За вересень зарплатню вже всі одержали, але мені бухгалтерка не віддала, пояснивши це тим, що через мій лікарняний їй доведеться «міняти відомості». Цариця з моєю появою дивиться в підлогу.

14.10.

Голуб залетів уранці через вікно, на якому давно порвалася клейонка. У нього частково випало пір’я. Голуб хороший. Але на ньому печать Смерті. Я дала йому води та хліба, поселила в стару картонну коробку і поставила на підвищенні — щоб кішки не вирішили поласувати гостем. Голуб від хліба відмовився, води попив.

15.10.

Бандити вбили чеченську сім’ю: матір і дітей. Думали, вони одержали компенсацію, а вони нічого не одержували!

У нас немає жодного плану. Ми дивилися списки, вивішені біля Банку, — російських прізвищ узагалі немає. Усі, хто в списках, сильно ризикують.

Цікаво, хто додумався вивішувати списки людей, яким належить компенсація за житло, посеред вулиці, зазначивши особисті дані та домашні адреси?

16.10.

Сьогодні в районі Центрального ринку одні чеченці, у яких на камуфляжі було написано «ОМОН», розстріляли інших чеченців із точно таким самим камуфляжем. Як з’ясувалося згодом, причиною конфлікту стала суперечка про те, як правильно молитися! Результат: кілька трупів і один тяжкопоранений. Той, хто почав стрілянину, був сильно п’яний. Після того як він розстріляв своїх колег із військового підрозділу, він став стріляти з автомата по торгівцях і людях, які прийшли купити щось на Центральний ринок!

Зауважу, на моєму годиннику було близько 18.00 (!). У цей час на Центральному ринку багатолюдно. Ми йшли до ринку: я, мама, Кайла й Азамат. Мама розмовляла з Кайлою про те, як варити айвове варення, а я маленького Азамата несла на руках, адже він хвороблива дитина і швидко втомлюється.

Коли сперечальники стали стріляти, ми були у двадцяти кроках від них. Люди в страху побігли, змітаючи все на шляху. Намагаючись урятуватися від куль, вони падали в бруд і калюжі. Кричали. Торгівці кинули свій крам! Ящики з фруктами й овочами поперевертались. Капуста з картоплею покотилися тротуарами!

Мама миттю пригнулась, обхопивши голову руками. Я, притискаючи до себе дитину, метнулася за найближче дерево. Малесенький Азамат не плакав, але схопив мене за шию й подряпав, тому що злякався. Обійняла малого так, щоб кулі не могли торкнутися його: він опинився між мною і деревом. Я встигла помітити, що якийсь старий упав і не може підвестись, а люди — біжать…

Кайла, поки всі бігли й ховалися, кинулась до п’яного «стрільця». Жінка дивовижної краси, з божевільною хоробрістю, підбігла до військового і з силою вибила в нього з рук автомат! Потім вона люто й страшно почала кричати чеченською мовою, згадуючи про совість і Бога! Він озирнувся, побачив застрелених товаришів і схопився за голову. Потім військовий та його друзі позакидали трупи в машину й дали газу.

Мама захоплено дивилась на Кайлу. А Кайла, виблискуючи очима, лаялась:

— Брати вбивають братів! Сперечаються через молитву, а краще б молилися! Ганьба! Ганьба чеченському роду!

Я виповзла з-за дерева з Азаматом на руках. Азамат тремтів, злякавшись пострілів, у нього похололи руки, але він не плакав, стиснувши по-чоловічому свої дитячі губи.

Додому ми їхали під враженням. А коли зайшли, я відчула особливий холод Смерті. Наш гість, голуб, помер у старій картонній коробці. Завтра на світанку я поховаю його.

П.

17.10.

Я вдома в Кайли.

Знаєш, Щоденнику, що таке «марнана»? Марнана чеченською мовою — свекруха. Вона прибула в багатолюдну квартиру, де моя мама доглядає маленького Азамата. По-домашньому її звуть Аліса. Вона гінеколог. Поскаржилася, що останнім часом у республіці чеченки часто роблять аборти — важко забезпечувати великі