Князі Острозькі - Ярослав Ярославович Хаврук

миру. Переговори тривали близько тижня, поки сторони не дійшли згоди. Щодо козаків, то до них князі Острозькі не чинили репресій. Козацьку стихію було повернуто в попереднє русло. Однак ця подія стала знаковою, започаткувавши конфлікт між старою аристократичною Руссю і Руссю новою – козацькою. Чи розумів це В.-К. Острозький? Не беремося судити. Однак немає сумніву, що війна з козаками К. Косинського стала важливою подією для нього і його княжого дому. Свідченням тому є згадувана поема придворного поета Острозьких С. Пекаліда «Про Острозьку війну…», яка вийшла друком у Кракові. Цікаво, що в ній ми не бачимо ненависті до козаків, вони не змальовані в чорних фарбах, радше, подаються як достойні суперники князівського війська.

Невдовзі після війни з К. Косинським В.-К. Острозький зустрівся з проблемою, яка зіпсувала йому останні роки життя. Мається на увазі церковна унія, про яку поведемо мову окремо. Боротьбі з нею князь віддав багато сил. Саме ця боротьба створила Василю-Костянтину імідж ревного захисника православ’я.

Благочестивим православним князем він постав у Острозькому літописцеві, де про його смерть сказано наступне: «Року 1608, місяця лютого, дня 23, в суботу першу в Піст Великий, Василій, князь Острозький, воєвода київський, помер і був похований у Острозі того ж року, травня 17. Був він великим шанувальником віри православної, монастирі побудував, маєтності понадавав, навіть і міським церквам маєтності надав, на шпиталь і на школи надав місто Сураж з селами, був богобійний, нищелюбивий, смиренний, приступливий кожному і найубогішому…»

Очевидно, прах князя поховали в Богоявленському соборі на замковій горі в Острозі. Проте не мине і тридцяти років, як онука Василя-Костянтина, Ганна Алоїза Ходкевич, що стала ревною католичкою, вчинить погром цього храму. Потім його поруйнують козаки під час Хмельниччини. І аж до кінця ХІХ ст. цей величний храм стоятиме пусткою. Десь там лежатиме і поруйнована, забута могила В.-К. Острозького. У цьому можна вбачати зловісну символіку.

Та все ж здобутки Василя-Костянтина, особливо у сфері релігійно-культурній, продовжили своє життя. Про них, власне, і піде далі мова.

Культурні проекти Василя-Костянтина Острозького

Ще за життя про В.-К. Острозького утвердилася думка як про щедрого фундатора й протектора православної церкви, а отже, і як про мецената православної культури. Таким він постає на сторінках анонімного полемічного твору «Перестороги», що з’явився в останні роки життя князя. Пам’ять про його фундаційну діяльність на користь православної церкви зберігалася протягом кількох десятиліть і після його смерті. У «Палінодії» З. Копистенського йдеться про те, що В.-К. Острозький шанував духовенство і «знаменитоє добродійство церквам показав і учинив».

Відстежити всі нюанси фундаторської діяльності В.-К. Острозького на користь православної церкви практично неможливо. Далеко не всі документи, які стосуються цього питання, дійшли до нашого часу. Відомою стала Суразька фундація, здійснена В.-К. Острозьким у 1585 р. До неї ввійшли замок і місто Нове (тобто місто Сураж), села Сураж (Старий), Турове, Оношківці, Ходаки, Зіньки (перші й другі), Ісерна, а також двір і село Тетерівка. Суразька фундація була здійснена як «багатопрофільне» церковне надання. Вона використовувалася для потреб шпиталю в Острозі і для фінансування релігійно-культурної діяльності, зокрема функціонування Острозької академії. Так, «патроном шпиталя і всіх іменій до того шпиталя належачих» був Василь Андрійович Малюшицький, якого деякі дослідники ототожнюють з Василем Суразьким – знаним письменником-полемістом, одним із помітних діячів Острозького культурного центру. «Дозорцею добр Суража і шпиталя острозького» був Сава Фляка (Флячич), який обіймав посаду ректора Острозької академії.

Князь В.-К. Острозький намагався «не світити» Острозьку академію як православний навчальний заклад вищого типу. Заснувавши її у своєму приватному місті, він не звертався до короля за офіційним дозволом, який давав би право на її легальне функціонування. Отримати таке право для православної школи було нереальним. Як і нереально було отримати офіційний дозвіл на фундацію для такої школи. З цією метою В.-К. Острозький «замаскував» фундацію, надавши її на шпиталь. Приблизно так само пізніше чинили засновники братств. Наприклад, при заснуванні Луцького Хрестовоздвиженського братства його ініціатори зверталися до короля Сигізмунда ІІІ Вази з проханням дозволити їм благодійницьку діяльність на користь бідних, відбудувати богадільню, побудувавши при цьому ще церкву й школу. Дійсно, з часом це братство перетворилося на потужну релігійно-культурну інституцію, яка фактично виступила продовжувачем традицій Острозької академії. Суразька ж фундація, надана офіційно на шпиталь, неофіційно надавалася на потреби школи й мала освітній характер. Ганна Алоїза Ходкевич, онука В.-К. Острозького, забрала цю фундацію в православних і в 1640 р. віддала її для єзуїтського колегіуму в Острозі. Зрештою, після ліквідації ордену єзуїтів Суразька фундація перейшла на потреби Вищої Волинської гімназії (Кременецького ліцею), яка стала предтечею Київського університету. Таким чином, В.-К. Острозький хай навіть дуже опосередкованим чином спричинився до появи нині найбільшого університету України.

Щодо Острозької академії, то точна дата її заснування невідома. Вважається, що сталося це в середині 70-х рр. ХVI ст. Часто називається дата 1576 р. Хоча, як зазначалося, академія вперше згадується в заповіті Гальшки Острозької за 1579 рік.

Не виключено, що поява Острозької академії була своєрідною відповіддю з боку Василя-Костянтина як покровителя православної церкви на експансію католиків-єзуїтів.

Зрозуміло, процес становлення академії не був «одномоментним», а план її створення, очевидно, виношувався ще раніше. На жаль, ми мало знаємо про освіту самого В.-К. Острозького. Є відомості про те, що Василь-Костянтин здобував її вдома. Зокрема, згадується, що, коли йому було шістнадцять літ, при ньому перебував бакалавр, який, очевидно, навчав латинської мови.

Ще до заснування академії В.-К. Острозький помітно цікавився релігійним просвітництвом. У середині 60-х рр. ХVІ ст. спілкувався з князем Єжи ІІ П’ястом, який у своїй резиденції м. Бжегу заснував у 1564 р. гімназію, котра стала значною освітньою інституцією на теренах Польщі. Зберігся лист В.-К. Острозького до Єжи ІІ П’яста від 1567 р., у якому Василь-Костянтин просив, аби Єжи передав йому книги релігійного змісту, що могли б використовуватися для богословських студій.

Говорячи про заснування Острозької академії, дослідники, як правило, «не помічають» важливого родинного факту в біографії В.-К. Острозького. Як уже зазначалося, у 1570 р. при пологах померла його дружина Софія, народивши йому сина Олександра. Василь-Костянтин відразу забрав новонародженого до себе в Дубно, де містилася його резиденція, і там опікувався ним.