Князі Острозькі - Ярослав Ярославович Хаврук

Ще одним важливим культурним проектом князя В.-К. Острозького стали підготовка й видання Біблії. Цю книгу справедливо можна вважати видатною пам’яткою української та європейської культури. Будучи надрукованою на початку 80-х рр. ХVІ ст., вона набула значного поширення з-поміж православних слов’ян, а також молдаван та румунів. Це видання шанували й представники неправославних віровизнань, віддаючи належне ерудиції острозьких книжників. Шанобливе ставлення до цієї Біблії як з боку православних, так і з боку представників інших християнських конфесій сприяло тому, що збереглося чимало примірників цього видання – близько 400. Вони зберігаються в музеях, бібліотеках, архівах не лише України, але й Росії, Білорусії, Польщі, Литви, Румунії, Ватикану, Греції, Сербії, Угорщини, Чехії, Естонії, Голландії, Болгарії, Франції, Великої Британії, США, Канади, Австрії, Німеччини, Фінляндії, Узбекистану, Киргизії тощо.

Дослідники сходяться на думці, що активна робота щодо підготовки Острозької Біблії розпочалася в середині 70-х рр. ХVІ ст. Саме в березні 1575 р. управителем Дерманського монастиря В.-К. Острозький призначив Івана Федорова (Федоровича). У 1575 чи 1576 р. виник гурток учених, які працювали над підготовкою до друку Біблії. Паралельно з цим вони викладали в Острозькій академії, готуючи для себе заміну і залучаючи учнів для перекладу й редагування біблійних текстів. Робота над повним корпусом Біблії була складною справою. Необхідно було зібрати різноманітні тексти, відредагувати їх.

Чи не найголовнішою проблемою, яка постала перед редакторами, було питання, який текст взяти за основу для Острозької Біблії. Про це, зокрема, йдеться в першій передмові до цього видання, написаній від імені В.-К. Острозького. Там говориться, що не було знайдено жодної книги Біблії, куди б входили всі книги Старого Заповіту, перекладені старослов’янською мовою. Утім, таку книгу відшукали у великого князя Московського Івана Васильовича (Грозного), яку в нього випросив Михайло Гарабурда, писар Великого князівства Литовського. Очевидно, малася на увазі Геннадієва Біблія, але про неї говорилося так, ніби вона була перекладена ще за часів Володимира Великого. Було знайдено також багато інших біблійних текстів різними мовами й досліджено їх. Проте між ними були значні відмінності, що дуже збентежило князя. Далі В.-К. Острозький говорить про те, що сумнівався, чи зможе довершити працю, яку розпочав. Зрештою, вирішив не припиняти роботу. Він добув біблійні тексти з римських країв, канадійських островів, грецьких, сербських та болгарських монастирів, а також з Константинополя. Порівнявши тексти, князь вирішив зупинитися на грецькому перекладі Сімдесяти двох, оскільки той найкраще узгоджувався з єврейським та слов’янськими текстами.

Аналіз тексту Острозької Біблії значною мірою підтверджує свідчення передмови Василя-Костянтина до цієї книги. Використовуючи вже наявні старослов’янські переклади, укладачі Біблії звіряли їх із Септуагінтою – так цього вимагала традиція східних церков. Вибраний текст був близький як до слов’янського, так і до єврейського тексту.

Отже, простежувалося бажання подати такий текст, який би максимально був наближений до обох традицій. З певністю можна твердити, що Василь-Костянтин та острозькі книжники послуговувалися такими фундаментальними виданнями Септуагінти, як Альдінська Біблія та Комплютенська Поліглота. Вони могли мати й рукописний грецький текст, придбаний у Константинополі. Окрім того, використовувалися ними й Вульгата (старозавітний текст у перекладі латинською мовою), тексти різних слов’янських та неслов’янських перекладів, можливо, також і староєврейський текст.

Щодо Нового Заповіту, то острозькі редактори використали загальновживаний грецький текст. І хоча трапляються відхилення від нього, однак у переважній більшості можна знайти грецькі рукописи, які мають подібне прочитання.

Аналізуючи текст Острозької Біблії, слід мати на увазі, що в той час не існувало наукових критичних видань біблійних книг. Власне, вивчення біблійних текстів, їх порівняння лише робили перші кроки. Сьогодні в науковому світі вважається недоречним творити біблійний текст, де змішані грецька й єврейська традиції. Однак у ХVІ ст. таких застережень не існувало. Острозькі вчені й власне Василь-Костянтин діяли згідно з традиціями свого часу. Вони підготували переклад високої якості, який у своїй основі не лише не поступався кращим тодішнім перекладам, а й перевищував їх. Їхню працю можна окреслити як спробу вивести з оригінальних текстів виправлений переклад Святого Письма старослов’янською мовою. Подібну роботу в той час робила лише римо-католицька церква, яка підготувала Сиксто-Клементинське видання Вульгати. Але це видання вийшло в 1590—1592 рр., через десять років після появи Острозької Біблії.

Про те, хто здійснював укладання й редагування Острозької Біблії, на жаль, ми не маємо достатньої інформації. Висловлювані з цього приводу міркування переважно мають гіпотетичний характер. Ймовірно, ця робота здійснювалася під керівництвом Г. Смотрицького. Саме він виступає автором прозової та віршованої передмов до Острозької Біблії. Також можна припустити, що Г. Смотрицький є автором вірша-присвяти на герб князів Острозьких, яким і відкривається Біблія. Низка дослідників вважає, що він є автором передмови, написаної від імені В.-К. Острозького.

Важливу роль в укладенні Острозької Біблії відіграв Іван Федоров. Він є автором післямови до цього видання, де говорить, що надрукував книги Старого й Нового Заповіту. Із післямови випливало, що друкар не просто виконував технічну роботу, друкуючи Біблію, а й переймався тим, щоб не було помилок у книзі. Отже, міг виконувати якусь редакторську працю. Щоправда, нам важко встановити, до чого вона зводилася.

Видання цієї книги стало результатом колективної праці своєрідного «друкарського цеху». Іван Федоров писав, що працював разом з помічниками й однодумцями.

Збереглося два типи примірників Острозької Біблії з різними колофонами (вихідними даними на останній сторінці). На одних стоїть дата 12 липня 1580 року, на інших – 12 серпня 1581 року. Трапляються також примірники з обома колофонами.

Незважаючи на те, що Острозька Біблія до друку готувалася різними фахівцями (знавцями сакральних мов та біблійних текстів, ученими-філологами, майстрами друкарської справи), головну роль у її появі все-таки відіграв В.-К. Острозький. Саме він зумів зібрати вчених редакторів, запросив до себе друкаря Івана Федорова. За його завданням збиралися біблійні тексти з різних країн. Зрештою, він виділив великі кошти для роботи над Біблією і для її друкування. Мотиви видання Острозької Біблії (принаймні частково) були пояснені в передмові, написаній від його імені. Князь говорив, що наважився на видання Святого Письма, сподіваючись на милосердя Боже, знаючи, як нелегко людям спастися. Для В.-К. Острозького видання Біблії передусім було богоугодною справою.

Водночас князь звертає увагу на справи земні, власне, на міжконфесійну боротьбу,