Гуцули у Визвольній боротьбі - Михайло Іванович Горбовій

>68 1912 0 0 0 0 1 1 31 Разом 53 66 28 25 53 225 823

Січові вісти. — Львів, 1913. -Ч. 1.-С. 8–9

І. Семака. Гуцульскі Стрільці
Там на сівер сині гори, Сині гори, Гуцул-Край. Всі як Дунай, всі як море, Всі як мая-Бога рай!

[Осип-Юрій] Федькович

Гуцули се Українці, що жиють від давен-давна в горах Буковини та Галичини. Колись то в давнійших часах Гуцул був справдішним королем в замешканих ним горах Карпатах. Наша Гуцульщина пишалась майном-бо-гацтвом. З часом она через несовістних визискувачів майже цілком збідніла, і лиш десь-котрийсь задержав маєток своїх батьків.

Гуцульскі гаразди знаходять ся справді в лихварских руках, однак похвальні прикмети душі зумів наш Гуцул зберегти з діда-прадіда, а то любов до рідних гір, до краю Буковини та лицарску хоробрість і вірність для Цісаря і Австриї. Через сі чесноти відограли наші Гуцули в теперішній війні визначну ролю.

Поклик і присяга Цісарска фана — дружина кохана. [Осип-Юрій] Федькович

На поклик посла Василька, що тішить ся серед Гуцулів особливо великою симпатиєю і довірєм, сотки а сотки Гуцулів зголосили ся в листопаді 1914 в ряди борців-добровольців. Значить ся лиш такі, що не належали до війска. Переважно вже люди старші або цілком молоді леґіні.

Боронити треба було рідні гори перед росийским наїздом та український нарід перед ворогом. Треба було ділом доказати свою любов до Цісаря і держави. Під сим гаслом зібрали ся Гуцули-добровольці дня 20 листопада 1914 в числі около 1500 по части в Селятині, по части в Путилові.

До Селятина прибув тоді і посол-батько Василько. По сьвяточнім полевім богослуженю горячо промовив посол Василько і в своїй бесіді завзивав лицарів-Гуцулів до оборони свого народа, краю і держави! По сій промові завзяті Гуцули зложили війскову присягу, а зложили єї радо і весело, бо в них цісарска фана — дружина кохана.

Гуцульский кулак вигонить Москалів з гір і з Буковини

Тоді оборону Буковини провадив визначний комендант жандармериї полковник Фішер, який значно причинив ся до зорганізованя Гуцульського легіону та здобув собі славу в обороні рідного краю. На його приказ жандармерия занималась війсковими вправами наших Гуцулів, які тревали лиш кілька днів. Більше не було потрібно, бо кождий Гуцул вже з природи стрілець і перед його мисливським оком не в силі охоронити ся воріг-напасник.

Вже 29 листопада 1914 рушили походом зорганізовані одушевлені Гуцули (всіх разом 1156 мужа) у бій проти лютого ворога-Москаля.

Від 29 листопада 1914 до 1 січня 1915 боронили Гуцули всі переходи-просмики над рікою Серетом проти безмірної переваги росийскої успішно і нанесли Москалям через відважні особливо нічні напади дуже много страт.

Від 1 січня до 6 лютого 1915 брав Гуцульский легіон живу і успішну участь в битвах коло Молдави, Пожорити та Местиканешт.

Від 6 до 19 лютого 1915 причинили ся Гуцули до успішного наступу проти Москалів, котрих наше війско тоді виперло було з Местиканешт аж понад Прут. Та найбільшої слави здобули собі Гуцули коло Местиканешт і Кирлибаби. Воювали в перших окопах, сповняли найкрасше вивідчу службу і причинили ся в головній мірі до того, що Москалів тоді вигнано з наших гір та й із рідної Буковини.

В марті 1915, коли наше війско прогнало було Москалів з північної Буковини, бачимо, як Гуцули здобувають штурмом наші села. Так здобули Гуцули перші Рогізну, Сада гуру, Буду, Чорнавку і пігнали за ворогом аж у Бесарабію.

Найкрасше пописали ся Гуцульскі Стрільці коло Топорівців. Тоді Москалі доконче хотіли перебити ся через нашу лінію, але завдяки Гуцулам розбито Москалів і полонено тоді около 1400 ворога. Коло Кулинківців, вже на росийскім боці, тримали хоробрі Гуцули наші позициі через три дни проти великої сили росийскої, аж доки не