Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський - Бруно Шульц

Бруно Шульц

P.S. Чи Вам коли траплялися мої офорти?[111]

Вирази поваги та вдячності для пана Яворського[112].

Дрогобич, 15 III 1934

Флоріянська, 10

26

Дорогий Пане Колего!

Природно, що я пам'ятаю Вас, і Ваше обличчя жваво постало тепер у мене перед очима! Не раз я думав про Вас і запитував себе, що з Вами могло статися. Тільки лиш прізвище відірвалося за той час від Вашої фізіономії, і коли воно повернулося через багато років саме — я не впізнав його і не зміг нікуди примістити. Тепер я собі дуже добре пригадую, що Ви мені не раз асистували. Пам'ятаю якісь прогулянки та розмови. Ви були похмурої вдачі, радше мовчазним і замкнутим. Чи Ви таким і зосталися? А може, то лишень форма Ваших брів і очей зумовлювала ту своєрідну слов'янську, лагідну похмурість.

Дуже Вам велике спасибі за поміч моїй пам'яті, за той уривок моєї біографії, який Ви мені повернули. Дякую також красно за подаровані начерки. Вони будуть для мене милою пам'яткою. Мій портретик я відразу впізнав, колега, зображений у профіль, із орлиним носом і слідами зголеного заросту — то кол. Циґе з Лодзі. Я також пригадав собі асистента Садловського.

Я дуже тішуся Солов'їним садом[113] із дуже красивими Вашими дереворитами. Якби ми десь зустрілися — навчіть мене техніки деревориту. Я все ще не можу віддячитися Вам моєю книжкою[114], бо в мене не залишилося жодного примірника. Я написав до «Roju»[115] прохання переказати пару примірників, але вони ще досі не прислали. Я надішлю Вам також деякі мої офорти[116], як тільки матиму час зробити відбитки. Я не відписав Вам негайно, бо був зайнятий підготовкою до відкритого уроку з ручної праці (столярство), який відбувся вчора в присутності інспектора та фахового інструктора[117] — на щастя, я добре зарадив собі з тим випробуванням. Мені те все жахливо набридло, і я хотів би якось від того звільнитися. Наступного року додасться ще обробка металу.

Як видно з фотографії, Ви походите з поміщицької родини, і може, ще почасти інтересами та класовою приналежністю закорінені в середовищі землевласників. Відпустку Ви завжди проводите на селі, на власній чи родичів землі[118] — дуже це гарно.

Де я проведу відпустку — ще не знаю. Одразу після свят кілька днів проведу у Варшаві. Мене можна знайти в інтернаті для держав. вчителів по Маршалковській 4, — на випадок, якби й Ви опинилися у Варшаві. Мені б дуже хотілося з Вами побачитися. На мій погляд, Ви розвинулися в несподіваному для мене напрямку. Я ніколи не сподівався від Вас літературних схильностей. Добре було б улітку десь зустрітися. Ми — сподіваюся — залишимося в контакті та домовимося ще про це. Дуже мене втішив увесь той епізод, коли Ви знайшлися через стільки років, і я ще раз сердечно дякую за всі подарунки та сувеніри. Ваші особисті та сімейні фотографії я Вам повертаю, а начерки — користаючи з Вашої ласки — залишу собі.

Чи може то бути уривок прози, який я міг би послати до «Kameny», чи мусить бути щось цілого? Припускаю, що може бути й уривок. Невдовзі надішлю.

Сердечно Вас обіймаю та вітаю.

Ваш

Бруно Шульц

Дрогобич, 24 III 1934

Флоріянська, 10

27

Шановний і дорогий Пане Колего!

Сьогодні, поспішаючи перед від'їздом до Варшави, [пишу] тільки пару слів подяки за довгого листа, якого отримав. На жаль, моя програма перебування у Варшаві така насичена, що я не матиму часу заїхати до Холма, попри велику охоту це вчинити.

Я не знайшов також часу на даний момент, [щоб] переписати на чистовик якийсь уривок із моїх рукописів. Я зроблю це, коли повернуся.

Надсилаю Вам одну маленьку графічну роботу як запоруку майбутніх пересилок[119]. Дуже сердечно обіймаю і залишаюся

щиро відданий

Бруно Шульц

2 IV 1934

28

Дорогий Пане Колего!

Не ображайтеся на мене, що я пізно та мало відписую. Я також зворушений і втішений нашою дивною зустріччю. Напружено й тужливо я читав Вашу сповідь. Якщо я не віддячуюся Вам такою ж ряснотою одкровень — то це діється через дивне загальмування, якого я зазнаю віднедавна, брак радості, депресію, для котрої я не знаходжу достатньо підстав. Я, мабуть, нервово хворий. Я мусив би мати тепер багато приводів для задоволення, міг би дозволити собі дещицю радості, а замість цього відчуваю неясний страх, занепокоєння, жалюгідність життя. Я занедбую важливе листування, в якому дуже зацікавлений, не пишу нічого, навіть переписування будь-чого завдає мені нездоланної огиди. А оце щойно зійшла на світ така неймовірна та блискуча весна з усіма подмухами, зблисками, передчуттями — для мене ж тільки для того, щоб дати мені зрозуміти, що я вже [опинився] на іншому боці всіх весен.

Не ображайтеся на мене, що я й далі зволікаю із пересиланням уривка для «Kameny». Залишилося небагато — слід би вибрати, викінчити, опрацювати й переписати. Це станеться — найближчим часом. До Міцкевичевого числа нічого не можу дати. Міцкевича знаю ще зі школи. Також і графічних робіт до цього числа, ні до жодного іншого зробити не зможу. Метод, яким я послуговуюся, є копітким. Це не офорт, а т. зв. cliché verre — скляна пластина. Малюється голкою на шарі чорного желатину, який вкриває скло, отриманий таким чином негативний, просвітлюваний малюнок виконує роль негатива світлини, тобто його треба скопіювати у фотогр. рамці на світлочутливому папері, проявити, закріпити і промити — процедура, як для фотовідбитків — кошти чималі — праця також. Маю пропозицію «Roju» на кільканадцять тек — не виконаю її, хоча можна було б заробити кількасот злотих. Ця техніка не придатна для масового виробництва.

Ваше нетерпіння й тугу за ширшими обріями я добре розумію. Я переживав і переживаю те саме. Те, що Ви відшукалися, стало для мене дивною та гарною подією. Ми вже, мабуть, назавжди залишимося в контакті, але не чекайте від мене листів, настільки багатих за змістом, як пишете Ви, — з причин, зазначених вище. Нехай це Вас не знеохочує, прошу Вас писати й далі, Ваші листи я читаю з великим задоволенням.

А поки що вітаю Вас сердечно.

Ваш щиро відданий

Бруно Шульц

24 IV 1934

29

Дорогий Пане та Колего!

Ваша тривала мовчанка обтяжувала моє сумління щоразу, коли я згадував про Вас. У мене було неясне відчуття, що в останньому листі я був не таким люб'язним, як мав би бути після Ваших