Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський - Бруно Шульц

15

Дорога Зосю![80]

Мені соромно, що я до вас так давно не писав, і я вдячний Тобі, що Ти про мене згадала. Я часто про вас думав, про Тадзя і про Тебе, але якось не міг зважитися написати. Питання про мою відпустку досі витає якимись кураторіями та міністерствами, [а] я міркую про те, щоб, не чекаючи відпустки, кинути всю ту школу.

Мушу поділитися з Тобою новиною, що Юна (нещодавно я розжалував її назад до звичайної Юзі) віднедавна перебуває у Варшаві. Вона шукала Вас у старому помешканні, відтак побувала в редакції та залишила там [візитну] картку, але, мабуть, Тадзьо її не отримав.

Повідомляю Тобі її адресу: Юзефина Шелінська, Кошикова, 45, помешкання 15. III п. ([на полях листа:] Телефон 8 27 69 від 4-ї вдома), і дуже Тебе прошу, щоб Ти про неї трохи подбала. Вона д. пригнічена. Сподіваюся, що ще до Нового року ми побачимося у Варшаві.

Найсердечніше вітаю Тебе і цілую руки.

Твій

Бруно

16

Дорогий Тадзю!

Я часто тужно думаю про Тебе. Чи не дивно, що ми нічого один одному не пишемо, що чуємо про себе опосередковано та обхідними шляхами?

Мені б уже хотілося взяти Твою книгу до рук[81]. Де Ти її видаватимеш? Ту книгу слід видати шляхетно й вишукано, добрий папір, гарний шрифт.

Мій твір посувається дуже поволі[82]. У мене були не кращі часи. На канікулах я не міг нічого писати. Тепер, коли б міг писати — школа.

Збираюся тепер, коли приїду до Варшави, вже там залишитися бодай на кілька місяців. Побачу, чи зможу там вижити фінансово, і яка атмосфера для моєї праці. Прошу Тебе також, дорогий Тадзю, подбати про Юну. Ти, схоже, не отримав її [візитної] картки.

Чи Ти, окрім книжки, писав щось іще? Сюди нічого не доходить — навіть «Skamander» годі роздобути.

Тішуся, що ми невдовзі наговоримося й натішимося своїм товариством донесхочу. Бувай здоров, обіймаю Тебе.

Твій

Бруно

18 XI 1935

17

Дорогий Тадзю![83]

Не раз я думав про Тебе в ті дні й вирішив написати — якось мені важко було на це здобутися. Тому також серд.[ечно] Тобі дякую, що Ти виявився ліпшим за мене і написав першим. Дуже, дуже тішуся, що виходить Твоя книжка[84]. З нетерпінням чекаю на уривок. Чи Ти видаєш її в «Roju»[85]? Мені б уже дуже хотілося мати її перед собою в повному обсязі.

Уривочки мої, які Ти читав, — вони написані від руки, — колись, я тепер відшукав як такі собі «параліпомени»[86]. Твої похвали необґрунтовані. То радше слабкі речі. Уривок із Ґомбра[87] не здався мені яскравим. Допіру після Твоєї зауваги, я переконався, що він і справді виразніший, ніж, ск. Незайманість[88], але, може, то наслідок більшої відваги та усвідомлення власних намірів?

Я написав тільки більшу новелу близько 60 стор. друку[89]. Маю намір надрукувати її в якомусь журналі, а відтак видати разом з іншими новелами в окремому томі. Я нею не задоволений. Я вже давно тужу за якимось новим стилем. Кілька новел не можу закінчити.

Юна постійно мешкає у Варшаві. Вона боїться Вам надокучати. Може, вона сподівалася, що Ви якось до неї зателефонуєте. Збираюся невдовзі приїхати. Чи Віткевич уже приїхав?

Обіймаю Тебе сердечно, і до побачення невдовзі!

Твій

Бруно

18

Дорога Зосю!

Спасибі Тобі сердечне за вітання та за пам'ять. Коли мене немає — Ти зовсім не цікавишся Юною. Але я не гніваюся, — Ти, мабуть, дуже заклопотана своїми власними справами. Тепер Вам там, либонь, чудово живеться. Юна хоче виїхати на літо до якоїсь Лешної Подкови[90]. Цілую Твої руки.

Бруно

Дрог.[обич], 11 V 1936

19

Дорогий Тадзю!

Сумно мені, що ми так рідко й мало зустрічаємося, і чуємо один про одного за посередництва третіх осіб. Не подумай, наче щось внутрішньо віддалило мене від Тебе, — хоча, на жаль, факти — наші нечасті зустрічі — могли би про це свідчити. Я думаю про Тебе завжди з великою чулістю й іноді почуваюся, наче в одному з тих снів, коли нам сниться, що той, хто вже справді давно й безповоротно виїхав, — повернувся та перебуває в нашому місті, а ми через дивну млявість, незбагненну неуважність досі його ще не відвідали, хоча то хтось близький і дорогий.

Не знаю, чи Юна передала Тобі мою статтю про Ґривалда[91], яку я написав місяць тому. Я надіслав копію Чарському[92], проте він якось досі її не опублікував. Боюся, що Тобі вона не сподобається. Цю книжку надзвичайно важко зреферувати дискурсивним стилем, адекватно передати її поняттєвими засобами.

Що поробляєш? Чи багато працюєш? Що поробляє Ничек? Коли ви поберетеся? Сердечно її привітай від мене.

У мене тут дуже сумно й самотньо. Я б хотів перебратися бодай до Львова, коли вже до Варшави якось важко.

Певний час тому ви зустрічалися з Юною, як вона мені писала, але потім ті зустрічі, дуже милі для Юни, якось припинилися — напевно, з її вини. Вона сповнена іпохондрії та неслушних страхів. Що поробляєте на Свята? Дуже сердечно вас обіймаю та вітаю.

Бруно Шульц

Дрогобич, 29 XI [1936]

20

Дорогий Тадзю! 2 тижні тому я перебував у Варшаві й хотів із Тобою побачитися, на жаль, моє перебування супроводжували дуже неприємні обставини: Юна була важко хвора, а незабаром і я захворів, і пролежав 10 днів у ліжку. Лежачи в чужому помешканні та хворіючи грипом, я не хотів Тебе запрошувати. Мене відвідав тільки Вітольд[93], котрий дав мені почитати свій новий роман[94]. Він майже готовий і чудовий. Моя річ усе ще в пелюшках. Видаю в «Roju» том давніших новел[95]. Набралося того 270 сторінок, а разом із 33 ілюстраціями буде близько 300 стор. Дуже турбуюся про ілюстрації, чи мені того «Rój» не зіпсує. У мене не було відчуття, що я вловив і вичерпав у моїй рецензії суть Твого роману. Ґривалда дуже важко реферувати й характеризувати. Форма справді дуже добра. Ти заслуговував на «нагороду молодих»[96]. Проте там, схоже, визначальними є закулісні мотиви. Я забрав Юну до Львова, де вона далі лікується. Маю 4-тижневу відпустку. Про що Ти тепер пишеш? Чи буде то щось подібне до Гривалда? Налковська[97] сказала, що Ти мусиш знайти якусь більш драматичну тему — тоді Ти напишеш досконалу річ! Спасибі за пам'ять. Ничкові дякую