Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський - Бруно Шульц
Тепер я клопотатиму про кількатижневу відпустку за станом здоров'я[134], позаяк виснажений хворобою.
Вуйтова[135] я знаю давно, але не сподіваюся від нього жодної допомоги. Що б він міг для мене зробити, навіть якби захотів? Шкодую, що я не пристав на пропозицію, висловлену мені у Варшаві, зайнятися журналістською працею в одній зі щоденних газет.
Упродовж усіх канікул я нічого не написав — що за марнування часу. А думав, що подамся на конкурс на [кращий] роман «Il. Kurjera Codz.»[136].
Поки що отих кілька звісток про мене. Спасибі за пам'ять, обіймаю сердечно.
Ваш
Бруно Шульц
Дрогобич, 28 VIII 1934
32
Дорогий Колего!
Вибачте за олівець, але в моїй «студії» тимчасово забракло чорнила, внаслідок чого все врядування в цивільній канцелярії переведене на олівцеву дієту[137].
Дуже Вас прошу: не думайте ніколи, коли мої відповіді спізнюються, про якусь нехіть чи розчарування. Ми вже, мабуть, назавжди залишимося при тому теплому й затишному обміні листами. Уявіть собі, я бачив у Лещиця у Дрогобичі одну Вашу гуаш, такий сад чи альтанку із ясним далеким краєвидом, що просвічував крізь близькі дерева, кількома людьми й собакою.
Мені заімпонувала техніка, важка й акуратна, яскравість і чистота барв. Гадаю, Ви мусите отримувати задоволення від тих робіт, тієї тихої майстерності. Мені вони подобаються більше, ніж дереворити. Лещиць казав мені, що продав кілька образків і що міг би продати усі, якби вони були трохи дешевші, бо ці речі подобаються людям. Він, либонь, хотів би мати з Вас більший зиск, хоча то симпатичний чоловік. Я відчуваю докори сумління, коли порівнюю Вашу працьовитість із моїми лінощами. Стільки роботи у школі, і ще такий надмір енергії та підприємливості! Яким чином я перейшов до ручної праці? Дуже просто: автоматично. Той процес повільної переміни малювальників у роботяг можна спостерегти в усіх державних гімназіях, де малювання як факультативний предмет слугує тільки для латання ставки. В тутешній гімназії за штучної і силуваної експансії того предмета тепер ми маємо 12 годин малювання. А до ставки потрібні 27 годин!
Я тепер на лікарняному. Боюся порахувати, скільки мені ще залишилися днів до кінця цієї відпустки[138].
Спасибі вам велике за «Kamenę». Я відчуваю докори сумління, що приймаю її так, наче щось належне, не вносячи передплати. Це неетично.
Незабаром я перешлю Вам невеличкий уривок прози. Ах, як було б добре отримати річну відпустку! Якби я її отримав, то, напевно, Вас відвідав би у Холмі. Я вже так давно не бачив «людей». Бо те, що тут трапляється, можна лише з певним наближенням, неначе в іронічно-переносному сенсі, назвати людьми. Життя могло би минатися гарно. Хочу на тій оптимістичній ноті закінчити, тим більше, що мушу йти до школи, щоб довідатися, як там стоїть справа з відпусткою.
Сердечно Вас обіймаю та вітаю.
Бруно Шульц
Дрогобич, 14 IX 1934
33
Дорогий Колего!
Велике спасибі за листа. Відпишу окремо. Поки що надсилаю уривок прози[139] для «Kameny». Бачив усі Ваші образи у Лещиця, був 10 днів у Трускавці. Про образи та решту напишу. Обіймаю Вас палко.
Бруно Шульц
30 IX 1934
34
Дорогий Колего!
Сподіваюся, що Ви отримали мого р е к о м е н д а ц і й н о г о л и с т а, який містить уривок для «Kameny»[140]. Дуже мені цікаво, чи Вам і п. Яворському уривок сподобався, і чи буде він опублікований. Мені здається, що він занадто довгий, і що слід його дати у 2-х числах.
Не гнівайтеся, що я Вам так довго не відписував. Я хотів уже відписати разом із обіцяним уривком, а тим часом мене запросили до Трускавця (пізніше з'ясувалося, що я мушу сам заплатити за перебування), де я провів 9 днів і де не міг узятися до писання. Була чудова погода, і той відпочинок пішов мені на користь. Мій лікарняний скінчився, і почалася робота в школі. Тим не менше, я звернувся із клопотанням до міністерства про річну відпустку з метою написати роман і чекаю на відповідь[141]. Із кураторії [клопотання] вийшло з позитивним висновком. Якщо мені відмовлять, то це буде справді розпачливо, адже я так відвик за час канікул від школи й дітлахів, що не можу цілком собі з ними зарадити, і вони нестерпно бешкетують. Окрім того, не знаю, як воно буде із обробкою металу, на якій я не знаюся. Це гарні речі — кращі, ніж із дерева, але слід би десь повчитися елементів обробки.
У Трускавці я бачив Ваші роботи в Лещиця. Дуже, дуже вони мені сподобалися. Ті зелені маси парків, урочища зелені, освітлені прогалинами неба, той intérieur, такий насичений і гармонійний у кольорах. Я завжди міркував собі, що темпера — то шляхетніша техніка, ніж олія. Ця техніка менш реалістична, холодніша та більш вишукана. Але й труднощі також незрівнянно більші: неможливість змішувати й зливати тони, потреба в площинному потрактуванні та роз'яснення після висихання. Зате ці кольори мають щось оксамитово-гобеленового. Чи робите Ви також фігурні речі? Ви досягли істинної майстерності в тій техніці.
За листа Вашого сердечно дякую. Добре та підбадьорливо мати приятелів — за духом. За запрошення щиро дякую. Скористаюся, коли отримаю відпустку.
Мене нещодавно відвідав п. Курилюк, редактор львівських «Sygnałów»[142], і конче просив якийсь уривок. Я дав йому стару річ, написану ще в 1928 році, котру знайшов у паперах. Вони тим дуже втішилися, і вже, схоже, надрукували[143].
Мені дуже цікаво, як Ви оціните мій уривок для «Kameny». Задум трохи ризикований, і не знаю, чи вдалося мені передати ту квінтесенцію осені, якою мав би бути цей «метеорологічний трактат».
В очікуванні листа від Вас, сердечно тисну руку.
Бруно Шульц
Дрогобич, 6 X 1934
35
Дорогий Колего!
Зі зворушенням читав я Вашого доброго та шляхетного листа. Бог Вас благословить за таке велике визнання і кредит, і приязнь — аби лиш я міг на це заслужити. Я далебі не ціную аж так високо мою писанину, і коли порівнюю її з осягненнями, які трапляються в польській поезії, ота моя здається мені часто
