Український патріот з династії Габсбургів - Юрій Іларіонович Терещенко

Не раз ти почуєш її… Самітним в чужині блукаю  думи голублю свої. Минає в житті лиха доля І кожний покине ярмо; Всміхнеться нещасному воля Цілуючи смертю його… До Збруї!

(Присвячую У.С.С. ам)

До збруї! До збруї стрільці! Зірвіться, ламайте кайдани! З’єднаються з вами покійні брати, І згояться народні рани… До збруї! До збруї стрільці! Товаришів рідних згадайте, Що мріють про волю в холодній землі Всі сили до бою з’єднайте! До збруї! До збруї стрільці! Велика Вкраїна повстане І в купелі крови воскреснуть мерці І радість до краю загляне. До збруї! До збруї стрільці! І рідну країну спасайте! Повстаньте як вірні козацькі сини, Героями в хату вертайте! З нарисів Василя Вишиваного — Вільгельма Габсбурга Моя верба [70]

В Краснім Лузі, гірським селі на Покуттю, часто я бував. Зеленіють луки там вздовж Черемоша. А над ним стоїть стара верба, моя верба. Черемош там чисті води несе. Старі гілля моєї верби купаються в них. Вітер колише їх. Чорногора далеко дрімає. Шпилі її у небо несуться. Ліси та Пашні стеляться вгору. Темні садочки вповивають білу хату мого приятеля.

Гарний, чудовий ранок! Зелені гилля моєї верби оповідають мені гірську байку… Шепочуть принаду:

— Ходи! Ходи сюди, в горах знайдеш ти життя, спокій! Воля панує у нас. Легіньом вільним ти станеш. Гір таємниці впізнаєш. Знайдеш товаришів красних. Як друга, як брата, як легіня вільного проводять тя в гори. Всі чуда розкриють тобі і тебе зрозуміють…

Вітерець шелестить в зелених листях, гойдає, колисує, голубить і милує їх:

… — Ходи любий! Ти будеш нашим! Будеш гуляти, будеш співати. Научишся жити. А коли умреш, викопаємо тобі гень на Чорній горі високовисоко могилу! Щоб волю ти чув і вічно над світом себе почував. Щоб вітер шумів над тобою! І скала хрестом тобі буде. Полонинські квіти тобі зацвітуть. А на скелі напишем: Спочивав тут наш гірський син!..

Збудився від сну. Чув, як вітер грає в вербі:

— Гуїв… гуїв… гуїву…

Верба стара, здавалось, промовляла до мене, шепотіла мені свої ласки, співала гірську пісню, розповідала стару казку… З того дня став я сином гір. Там моя рідна земля. Там жити хочу і вмерти…

Тужу й нудьгую за рідними горами…

Василь

У.С.С.

(ЦДІАЛУ. — Ф. 360. — Оп. 1. — Спр. 596.-Арк. 20–21. Оригінал).

Фотододаток

Ерцгерцог Карл-Стефан Габсбург с дружиною та дітьми, 1896 р.:

1. Карл-Стефан-Євгеній-Віктор-Фелікс-Марія Габсбург-Лотрінген (5.09.1860-7.04.1933); 2. Марія-Терезія Габсбург, герцогиня Тосканська (18.09.1862-10.05.1933); 3. Елеонора (28.11.1886-26.05.1974); 4. Рената-Марія (2.01.1888-16.05.1935); 5. Карл-Альбрехт (18.12.1888-17.03.1951); 6. Матільда-Марія-Христина (11.10.1891-6.02.1966); 7. Лео-Карл (5.07.1893-28.04.1939); 8. Вільгельм (10.02.1895-18.08.1948)

Вільгельм Габсбург (у центрі) у родовому маєтку Живці

Вільгельм Габсбург в юнацькі роки

Палац Габсбургів-Лотрінгенів у Живці поблизу Кракова наприкінці XIX ст.

Галерея палацу

Кабінет Карла-Стефана Габсбурга

Їдальня

Сучасний вигляд палацу Габсбургів у Живці

Австрійський імператор Франц-Йосиф І Габсбург

Родина Карла-Стефана Габсбурга (батька Василя Вишиваного) під час весілля його доньки ерцгерцогині Елеонори з лейтенантом Альфонсом фон Кльосом, 1913 р.:

1. Ерцгерцогиня Долорес, 2. Графиня Габріела Мільчет, 3. Князь Ієронім Радзивілл, 4. Княгиня Рената Радзивілл, 5. Ерцгерцог Лео, 6. Князь Ольгерд Чарторийський, 7. Ерцгерцогиня Матільда, 8. Ерцгерцог Карл-Стефан, 9. Пані Елеонора фон Кльос (ерцгерцогиня Елеонора), 10.Лейтенант Альфонс фон Кльос, 11. Ерцгерцогиня Марія-Терезія (мати Василя Вишиваного), 12. Ерцгерцог Вільгельм (Василь Вишиваний), 13. Ерцгерцог Карл-Альбрехт, 14. Ерцгерцог Леопольд-Сальватор

Престолонаслідник Франц-Фердинанд Габсбург, 1913 р.

Престолонаслідник Карл Габсбург з дружиною Зітою

Імператор Франц-Йосиф та ерцгерцог Карл у родинному колі

Вільгельм Габсбург у гуцульському костюмі

Петро Шекерик-Доників. Жаб’є, 1914 р.

Поштові листівки з світлини ерцгерцога Вільгельма Габсбурга (Василя Вишиваного), 1914–1915 рр.