Український патріот з династії Габсбургів - Юрій Іларіонович Терещенко

Вітер в листках шевеліє І хмари кудись-то летять. Квіти пахущі збудились І личко вмивають своє; Сяєвом щастя займились, Бо сонце їм радість дає. Птахи збудились, співають І вітер шепоче гей в сні: «Дні насолоди минають, Минають і мрії твої!» Осінь в горах Осінній вітер в просторах сіє І жаль по горах ростилає. Буковий ліс заржавів, червоніє, І журиться, зітхає і конає… Легінь стоїть задумався і мріє. І меркнуть перед ним осінні чари; А вітер плаче і по дебрах мліє По небосхилі тужать сірі хмари… І сум холодний з хмар на гори кане А син Карпат склонився і ридає… Бо жаль йому, що вся краса зів’яне, Що все, чим жив, минається, вмирає. Надія

(Посвята Гуцулам)

О хмари, що в сторони рідні йдете, Гуцулів від мене вітайте — О птиці, що в гори на південь пливете З вітанням од їх повертайте. В неволі самотній я тужу й сумую, Далеко народ мій і гори — І, здатний на ласку судьби, тут нудьгую, Мій Боже, дай знести це горе. Я сильно надіюсь, що прийде хвилина, Весь світ запалає огнями — І воля народів, щаслива година Братерство воскресне між нами. Весело гей! Покинув я село, дівчата, Пішов до рідних верховин. Зі мною вівці і ягнята І воля полонин. Весело, гей! тут добра паша І в раю тих полонин Цвіте як май свобода наша І втіха для маржин… Весело, гей! я світ вітаю, Як володар той нарід свій. І кличу звінко, голосно, бо знаю, Що гірський світ — він мій! Зима Похмурий день, холодний вітер віє, Потік невільником — під льодом плаче. По горах сніг кругом біліє, В селі ворона сумно краче. І все утомлене дрімає — І всюди білий, вічний сон. І стогне ліс, потік ридає — І чути кракання ворон. І в мене в серці теж зима, І чути злобне: кра… Хвилі… В житті є дивні хвилі… Колишуть нас, мов филі, на морі… І радість в серце гляне, Всміхнеться, та зів’яне і змеркнуть зорі… В житті є дивні чари. Майнуть мов небом хмари — ті білі хмари Любов не раз засяє Про чар тих хвиль згадає, про дивні дари… І мрії за тобою Полинуть самотою — як білі хмари… Білі хмари, Дивні чари! З вами, з вами линуть в далі, Всі мої надії. Вірлиний крик Гуде Гуцульщина, співає Природа вся цвіте, А Черемош аж грає… Маржина вся пасе. І смутку хоч тобі на лік: Здається божий рай. Шумить тобі сосна й потік: Щасливий край! щасливий край! І цвів би на Покуттю досі Чудовий, ясний май, Якби у смертному покосі Не повалився гай. Днесь голод, смерть, кати В Гуцульщині гуляють; І змучені брати Заковані вмирають.