Українська література » Пригодницькі книги » У чорних лицарів - Юрій Петрович Дольд-Михайлик

У чорних лицарів - Юрій Петрович Дольд-Михайлик

Читаємо онлайн У чорних лицарів - Юрій Петрович Дольд-Михайлик
таку приємність?

- Дуже скоро. Невдовзі після того, як я піду. Сьогодні ж запросите її до ресторану. Загалом усіляко афішуйте ваше залицяння. Зрозуміло?

- Доведеться.

Ледь хитнувши головою, Фред Шульц вийшов.

Артур Шредер акуратно перелічив одержаний аванс і сховав його до шухляди стола. Хвилину він сидів мовчки, ніби збираючись з думками, потім схопився з стільця і підбіг до трюмо. Тепер він нахилився до нього так близько, що мало не торкався носом скла.

- Нічого, нічого схожого, якби не ця клята пройдисвітка Лебек! - вигукнув він розпачливо, та відразу ж прикрив рота рукою.

У двері хтось тихенько, але наполегливо стукав.

Швидко перетнувши кімнату, Артур Шредер сам прочинив двері. Підсвідоме він ще чекав на якусь нову неприємність. Але цього разу доля була для нього більш ласкава: на порозі стояла чорнява, гарненька дівчина.

- З ким маю приємність?

- Нонна Поко. А в майбутньому Нонна Шредер. Вам не здається, що нареченим слід уже давно познайомитися?

Ще отетерілий від усього пережитого, Шредер мовчки відійшов убік.

Легко ступаючи, посміхаючись, Нонна увійшла в кімнату...

...А в цей саме час у машині, що тільки від'їхала від готелю, між двома її пасажирами відбувалася розмова:

- Він відразу погодився?

- Шредер боягуз і жаднюга, гер Нунке. Погодився і взяв гроші. Ось і розписка на завдаток.

- Ви молодчина, Фред!

- Я теж дуже задоволений. Це допоможе здійснити весь мій план.

- Дай боже! - щиро сказав Нунке.

Коли б Нунке точно' знав, у чому полягав план Гонча-ренка-Шульца, він не молив би бога про його здійснення...

Розділ восьмий
ОСТРІВЕЦЬ СЕРЕД ТРЯСОВИНИ

Прямуючи до вілли Агнеси Менендос, Григорій Гончаренко щоразу запитував себе, а чи не зраджує він пам'яті Моніки?

Вони такі різні, такі не схожі одна на одну, а по суті - Григорій відчував це всім єством - відігравали в його житті дуже подібну роль, самі про це не здогадуючись.

Колись, зустрічаючись з Монікою в далекій тепер Франції, Григорій ніби очищався від бруду, нанесеного взаєминами з Заугелем, Кубісом і такими ж, як вони, мерзотниками.

У Франції йому було значно легше! Він ніби знайшов цілюще джерело, яке відновлювало його сили і збуджувало наснагу. Та й взагалі там все було інакше. Він жив окремо від своїх так званих однополчан, отже, випадали години, коли можна було відгородитись од них міцними стінами своєї кімнати, лишитись наодинці.

Там же у нього були такі друзі, як щирий і відвертий Карл Лютц чи безмежно відданий Курт, справжній, надійний помічник. Була, нарешті, мадам Тарваль, яка ставилася до нього з материнською турботливістю... У Франції Григорій відчував у себе за спиною загони макі, що діяли близько в горах і до яких можна було податися, коли б виникла смертельна небезпека.

А головне, була Моніка. Неповторна і незабутня!

Тут, в Іспанії, у нього нікого немає. Жодної душі! Живе він у боксі при школі і мусить мовчки коритися суворому розпорядку, встановленому Нунке: навіть двері тримати незамкненими, щоб черговий міг зайти до кімнати першої-ліпшої хвилини, і вони заходять. Заглядають у шухляди, перевіряють, чи не вимкнено підслуховувач, встановлений з відома, але, ясна річ, без дозволу пожильця.

Нунке запровадив своєрідну практику для учнів класу "А": стежити за своїми викладачами і вихователями. Попереджені викладачі повинні були приховувати всі свої дії, проте вони не знали, хто саме контролює кожен їхній крок, і це нервувало. Кожного понеділка Фредові, як і всім іншим викладачам, черговий приносив зведення, складені практикантами за тиждень: в них зазначалося, хто й що у такі-то години робив, куди ходив, з ким розмовляв тощо. Коли Фред уперше сам виїхав до Фігераса, кожен його крок був занотований, кожна хвилина перебування в місті врахована. Практикант навіть абсолютно точно зазначив, скільки гер Шульц дав чайових офіціантові в ресторані і скільки чистильникові черевиків на вулиці. Такі зведення підлягали потім розборові на лекціях і зараховувались учням як залік. Лише під час розбору ставало відомим прізвище практиканта, що подав зведення.

У всій школі не було жодної людини, з якою Фреду хотілося б просто посидіти й поговорити. Він знав, що ні від кого не почує свіжої, оригінальної думки про щось нове в науці, відкриття в галузі астрономії або фізики, про якусь цікаву книжку. Бо все трактуватиметься лише з погляду придатності того чи того явища до потреб розвідки.

Та що там думати про цікаву бесіду, коли навіть після ручкання з Нунке, Вороном і особливо з Шлітсеном виникає просто непереможна потреба негайно помити руки.

І лише вілла Агнеси Менендос - єдине місце, куди можна втекти і знайти хоч якусь розраду.

Правда, і з Агнесою не можна бути цілком відвертим і почувати себе невимушене. Адже Агнеса теж ворог, хай не через лихе серце, а лише через свою недосвідченість, легковірність, екзальтованість.

Бідну жінку вирвали із звичайного середовища, обплутали тенетами брехливих ідей, ошукали, ізолювали від світу. Вона не любить Росію, бо вважає її безбожною, а всіх росіян немилосердними і лихими, її переконали, що то прихильники червоних забили її чоловіка і спричинилися до каліцтва доньки, і вона їх ненавидить усім серцем, бо вони для неї теж уособлюють немилосердя.

- А її серце так прагне саме милосердя і добра. Втіленням милосердя і добра для Агнеси є Христос і мадонна, і вона щиро вірить, що, несучи боже слово в усі куточки світу, можна витерти сльози, зменшити скорботу, спинити потоки крові.

Наївна душа! Кожного року, в день народження

Відгуки про книгу У чорних лицарів - Юрій Петрович Дольд-Михайлик (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: