Галка - Павло Федорович Автомонов

Лісисто-болотяна місцевість східної Латвії підказала фельдмаршалу Моделю приготувати перед арміями генералів Єременка і Баграмяна на південному крилі групи «Норд» не лише «Пантеру», а й рубіж «Рейтер» по лінії Опочка — Себіж — Дрісса. Але й цього, вважав Модель, замало. З великою поквапливістю готувалася глибокоешелонована оборона по річках Синя і Зілупе, названа «Синім» рубежем, по лінії озер Лудза — Пілда — Лагда — Сівера («Зелений» рубіж), нарешті «Коричневий» рубіж, що перетинав озера Цірма — Резна — Ізвалта. Це проти військ 2-го Прибалтійського фронту. А проти 3-го Прибалтійського, яким командував генерал Масленников, уже в червні німці виганяли тисячі людей на спорудження лінії «Марієнбург», що пролягла від Псковського озера, через ризьке шосе до Гулбене. Тоді ж фельдмаршал Модель видав наказ про утворення оборонних рубежів «Валга», «Сігулда» і «Цесіс» на шляху росіян до Риги.

Гауптштурмфюрер Вундерліх не відривав очей від розісланої на столі карти. Він певен, що агент-лісник зустрічав у своєму масиві, поблизу ризького шосе не німців, а російських розвідників, які стежать за рухом військ і збирають відомості про нові оборонні рубежі «Валга», «Сігулда» і «Цесіс», що стали поперек горла росіянам. Про це засвідчила після «Пантери» і лінія «Марієнбург», де зупинилися війська 3-го Прибалтійського фронту генерала Масленникова на кілька тижнів. Зламають ці війська ще зуби і на рубежах «Валга», «Сігулда», «Цесіс». Неабиякою перешкодою військам Ленінградського фронту маршала Говорова став тридцятикілометровий рубіж «Танненберг» в Естонії, яким Модель перекрив шлях на Таллін.

Гауптштурмфюрер Вундерліх підвівся і побачив скалку від дзеркала. Узяв люстерко і віддалив, щоб побачити хоча б своє кругле підборіддя і неодмінно залізний хрест на грудях, вручений особисто фельдмаршалом Моделем за службу на лінії «Пантера». Це був хрест за розгром групи розвідників-парашутистів штабу Ленінградського фронту, за те, що Кротов, а потім його «лісові коти» вбили трьох парашутистів.

Гауптштурмфюрер поглянув на годинник. Скоро мав приїхати Кротов. Досить йому відсиджуватися у госпіталі із залізним хрестом на грудях. Не стільки тої рани від куль парашутистів, скільки байдикування. Після одужання Кротова залишили завгоспом у госпіталі. Та, на думку Вундерліха, власовець надто рано знайшов собі тепле місце. Треба покінчити з розвідгрупою, що діє тут, і яку він не добив під Плескау в лютому місяці.

За відчиненим вікном загурчав автомобіль. Машину посилав Вундерліх за Кротовим. Вийшов з авто і сам Кротов, стрункий, у німецькій уніформі, із залізним хрестом на грудях і трикутником, нашитим на рукаві, з літерами РОА. Кротов зняв пілотку і звичним рухом правої руки покуйовдив хвилясте волосся, затримавши у них на кілька секунд п'ятірню. Потім покрокував до ґанку.

— Радий бачити тебе, Кротов! — замість привітання, як до друга звернувся гауптштурмфюрер Вундерліх. — Як рука?

— Гер гауптштурмфюрер! Вітаю вас із вищим чином!

— Спасибі. А ти вдоволений службою у госпіталі? І дівчата є там у тебе?..

— Трапляються, гер гауптштурмфюрер! У школу пропагандистів мене не посилають, тому і влаштувався старшиною госпіталю. Я навіть дещо писав у «Русское слово». Теж невидаль! Що я, дурніший за тих, які там друкуються? — вигукнув з гонором.

— Розгромимо групу парашутистів, і поїдеш у Добендорф героєм.

— Я вже чув про це! — мов рівний з рівним, говорив Кротов, добре знаючи, нащо його привіз у цю комендатуру Вундерліх.

— Не ображайся. Буде порядок! — підморгнув Вундерліх. — Я приїхав сюди за дорученням фельдмаршала Моделя. Є можливість схопити радиста і тих, хто з ним! — потер руки гауптштурмфюрер. — Нагороди забезпечені, бо група ця дуже псує настрій фельдмаршалу!

— Невже ті недобитки тут? — здивувався Кротов. — Не криюся: дісталося і нашій команді тоді, коли я пристрелив недобитого комісара, коли ми поклали на смерть ще одного парашутиста. Але ж од інших летіло тільки пір'я: так їх били! — стиснув кулаки, що аж рана дала про себе знати різким болем.

— Тут! — підсунув Вундерліх папери, які нещодавно читав. — Навчився ж трохи по-німецькому? А це — переклад.

— Краще розкажіть мені у кількох словах російською мовою, гер гауптштурмфюрер! — попросив Кротов, перегортаючи аркуші, на яких були виписки з повідомлень.

Тим часом Вундерліх кивнув своєму шоферові, і той приніс пляшку бренді, ковбасу, хліб і баночку португальських сардин. Ще шофер поставив дві чарки.

— У лютому ви пропонували послати корів у табір біженців, де були партизани, щоб наблизитися до їхньої землянки, — став викладати свій план гауптштурмфюрер Вундерліх. — Зараз весь ліс наповнений біженцями і худобою…

— Я вас зрозумів, гер гауптштурмфюрер! Корови і вівці — теж невидаль у лісі! — зареготав Кротов і хитрувато підморгнув. — Так подумають парашутисти! А ми в одежі пастухів. Під бурками, пальтами автомати. Корови і вівці — маска! Хе-хе! Вовк в овечій шкурі! Вовк надів червону шапочку! Ха-ха. Я — за!

— Вип'ємо, Кротов! Я повірив у вас із першої зустрічі під Синявиним. Тільки 6 нам знищити ваших знайомих. Наказ такий, навіть просьба фельдмаршала Моделя. Ці недобитки, як ви сказали, зробили все, щоб наші війська тут зазнали найвідчутнішої поразки. Та не так просто воювати з групою військ «Норд». На нашому рахунку — Нідерланди, Бельгія, Люксембург, Франція, Греція, Албанія, Сербія і блокада Ленінграда. Ми останні з німецьких військ, що покидають землі Латвії й Естонії. Ми ще своє покажемо, коли фюрер дасть нам нову грізну зброю. Скажу тобі, Кротов, її готують наші інженери на півночі Європи. Ми тут, у Латвії, виявимося найпередовішим загоном армії фюрера, який розпочне новий наступ на Схід, на більшовицьку Москву, на Ленінград, на Київ, — із захопленням говорив Вундерліх.

Вони перехилили по чарці. Мамонько-Кротов ще був під враженням почутого. Про «нову зброю», яку мав дати фюрер своїм військам, читав мало не в кожній газеті, особливо коли радянські фронти у Білорусії розпочали широкий наступ. А хто може