Галка - Павло Федорович Автомонов

— Касирша на Фінляндському вокзалі, — мрійно прошепотів Леонід. — Саня. Така… — показав рукою. — Мого росту, личко гарненьке.

— Чорнява? Очі такі великі? — запитав Кудрявий.

— Ну-ну… А що? — спитав спантеличеним голосом Леонід.

— Я її знаю.

— Як?..

— І я теж… Ще коли їхав в Васею-саратовцем поїздок до фінського кордону і брав квиток у касі твоєї Сані…

— От пронири всі ви тут! — ревнивим голосом зауважив Леонід.

— Поїзд ходив у Ленінград тільки з одного вокзалу. На весь Ленінград одна залізнична колія. Це ти, Льоню, пролаза, що підхопив дівчину на такому людному місці! — розсудив Короп.

— І зараз вона там?.. — з усмішечкою на устах запитав Орел. — Слухай, Галко? Повернемося — завітаємо на Фінляндський вокзал? Ніби і не знайомі нашому Льоні.

— Бачив я таких красенів! — відповів з образою у голосі Леонід.

Кудрявий, помітивши, що жарти новак у нашій групі не сприймає, притулив палець до губ, повернувшись до Орла.

Раз по раз мене непокоїла думка про своїх за лінією фронту. Що міг подумати Іван Сергійович, коли ранком ми не вийшли в ефір? Та про яку роботу на зв'язок може йти мова у такій ситуації? Нехай уже нам пробачать у штабі. Не примха ж це, а спроба заплутати сліди нашого десанту.

А як буде потім?..

І знову вигуки їздових, голоси лісорубів, поодинокі постріли. Десь далеко гавкали собаки.

Та всьому настає край. Коли сонце доторкувалося до лінії горизонту, а в синьому небі заголубів місяць, став дужчати мороз. Сутеніло. Це і був так довго, з душевними муками жданий сигнал «ес-ка» першому дню нашого перебування у тилу фашистських армій «Норд», на захід від лінії «Пантера».

— Спасибі, палдес тобі, латиська земле, аа гостинність! — раптом урочистим голосом вимовив Кудрявий і рішуче підвівся. — А тепер, браття-кролики, по азимуту через одну рокадну дорогу, через другу, що доведеться їх перетнути, до шосе Рига — Псков. Там місце нашої роботи.

— Вперед, біси-анцихристи! А я думав, що ви замість сосни пилятимете мене за парашут і автомат, що завис на найвищому дереві Латвії!.. — щиро говорив Орел, обіймаючи хлопців.

— Нічого! Держави у війну щезали, а пропав автомат — не біда… — сказав я.

Нас п'ятеро з мішками за спиною, з торбинками, з боєприпасами при боці, з пакетами згорнених парашутів покинули сховище, що було так схоже віддалік на закам'янілого спрута, клешні якого стирчали в усі боки.

Серія — Блискавка.

2.04.44. 10.00

В штаб 18-ї армії групи «Норд», генералу Ферчу.

Вчора вночі росіяни висадили десант у районі Алуксне -6 км. на північ від моста. На жаль, кількості десанту не пощастило з'ясувати. Про приземлення засвідчив парашут, що завис на високій сосні, і прив'язаний до строп автомат марки ППС».

«Блискавка.

2.04.44. 22.00

Штаб 18-ї армії групи «Норд», генералу Ферчу.

На місці приземлення в районі Алуксне ніяких вантажів не виявлено. Доводиться констатувати, що парашутистів могло бути від кількох до двадцяти чоловік. Про десант було повідомлено в усі комендатури, стани айзсаргів, у загони СД.

Весь день другого квітня в радіусі двадцяти п'яти кілометрів в усі напрямки (більше парашутисти не могли пройти за останніх чотири години ночі) тривали пошуки десанту. До пошуків залучені всі лісники, команди межа кеті і підрозділи частин, які дислокуються у даному районі. Всі дороги і багато просік перекрито нашими постами і засадами.

На жаль, ніяких підозрілих слідів на снігу не помічено. Залишається гадати, що парашутисти сховалися на одному в хуторів. Будемо прочісувати хутори».

«Терміново.

3.04.44.. 22.00

Штаб 18-ї армії групи «Норд», начальнику штабу генералу Ферчу.

Прочесано хутори довкола приземлення. Ніяких позитивних результатів. Обстежили місце навколо сосни. Цьому заважають сотні слідів від ніг лісорубів, втерті саньми дороги. Але слід від російських чобіт, на підошвах яких шипи зовсім інші, ніж у німецьких солдатських чоботях, знайдено. Однак слід загубився.

Дехто з СД уже схильний думати, що приземлився лише один чоловік, парашут якого завис на сосні, і що цей один має Відповідні папери для легального перебування. Версія: коли б парашутистів було хоча б п'ятеро, вони б спиляли сосну і взяли з собою парашут: нащо залишати такий речовий доказ, як парашут? Пошуки тривають…»

«22.04.44

Командуючому охоронними військами групи армій «Норд» генералу Боту.

У відповідь на ваш запит радіовузол штабу групи «Норд» сповіщає, що протягом останніх двох тижнів в ефірі з'явилися позивні малопотужного передавача — типу російських рацій «Север», якими озброєні групи агентурної розвідки штабів радянських фронтів. Позивний рації OPA.

Повідомляємо також, що в січні — березні цього року наші пеленги полювали за позивним OPL, чути якого, на