Майстер реліквій - Крістофер Баклі

Караффа піднявся, стукаючи лезом кинджала по долоні.

— Дюрер… Я чув про Дюрера. То ви найвизначніший з германських художників? Дивно, невже це так важливо — бути видатним германським художником.

— Так, — сказав Дюрер. — Бо це така ж рідкість, як італієць, який додержує слова.

З відчиненого вікна донісся гуркіт коліс по бруківці. Караффа підійшов подивитися. Ще гучніше. Ще більше коліс і цокання кінських копит.

— Його високість від'їжджає.

Караффа повернувся до помічника, який тримав плащаницю:

— Передай його милості. Він прагне отримати її якнайшвидше. Скажи, що я незабаром приєднаюсь до нього на шляху до Екса. Тільки потурбуюсь про деякі дрібниці.

Помічник уклонився і сховав плащаницю.

— Візьми з собою Роззано і Гріфані, — сказав Караффа. — Фалько!

— Так, синьйоре?

— Те, що у тебе зараз у руках, цінніше за твоє життя. І ти його втратиш, якщо не доставиш цю річ герцогу Урбіно.

Фалько вклонився і вийшов, забравши з собою двох людей. П'ятеро супутників Караффи лишилися у покої.

— Тепер, — сказав Караффа, — зробимо і свою живу картину. Як ми назвемо її?

Він присів навпроти Конрада, посміхнувся і одним рухом перерізав йому горло.

Почулося булькання. Голова Конрада повисла.

— Назвемо її «Ландскнехт із перерізаним горлом».

Караффа встав і витер кинджал.

— Продовжимо за рангом, від нижчого до вищого. Отже, тепер… Хм…

Караффа направив кинджал на Дісмаса, тоді на Дюрера, тоді знову на Дісмаса.

— Добрий злодій? Чи видатний германський художник?

Він присів поруч з Дісмасом і промовив глузливим тоном, що скидався на химерне вибачення:

— Гадаю, тепер ваша черга, майстре Дісмас. Звісно, видатний художник стоїть на щабель вище за злодія.

Раптом заговорив Дюрер:

— Ви передали своєму хазяїну підробку.

— Що ви маєте на увазі?

— Плащаницю. Це копія. Я її зробив.

Караффа здивувався.

— Не можна брехати, особливо перед зустріччю з Богом.

— А я і не брешу. Це свята правда.

Караффа застиг, його обличчя спохмурніло.

— Що ви верзете?

— Саме для цього я тут, — вів далі Дюрер. — Дісмасу був потрібен хтось здатний зробити копію плащаниці. Щоб підмінити нею справжню. Але нам так і не вдалося це зробити. Ту, що ви дали слузі, створив я.

Караффа витріщився. Потім затряс головою.

— Я не вірю жодному слову!

— Добре. Тоді лишайтеся і завтра опівдні побачите з цього вікна справжню Святу Плащаницю з Шамбері.

Караффа мимоволі кинув оком на вікно.

Дісмас сказав:

— Як ви гадаєте, що скаже ваш господар, Караффа, коли дізнається, що ви його обдурили?

Караффа присів і приставив лезо до Дісмасового горла.

Дісмас продовжував:

— Ваш володар уже наполовину збожеволів через сифіліс. Він вважає, що плащаниця зцілить його. Коли ж він почує, що справжня плащаниця висить на балконі… а ще почує про зцілення на площі, як він відреагує?

— Що за зцілення? — прогарчав Караффа.

— О, ще й які! Я власними вухами чув, як герцог Карл і його мажордом це обговорювали. Коли виставляють плащаницю, завжди відбуваються дивовижні зцілення. Дуже корисно для подальшого бізнесу. Чим це обернеться, коли Лоренцо почує про це і зрозуміє, що ви його надурили? Коли він усвідомить, що плащаниця, яку він притуляв до свого враженого хворобою тіла у надії чудесного зцілення — підробка? І що його виставив дурнем власний управитель?

Караффа притис лезо до горла Дісмаса. Потім підвівся, знову підійшов до відчиненого вікна і визирнув. Балкон каплиці був навпроти, на відстані менше, ніж сто футів.

— Припустимо, ви кажете правду. І вони вивісять плащаницю з балкона. Припустимо, відбудуться зцілення і мій господар дізнається про них. Яке це має значення? Мені досить сказати йому, що Карл був настільки пригнічений порожнечею у релікварії та втратою дорогоцінної святині, що вивісив копію, щоб уникнути розголосу і приниження. Хто з натовпу здатний відрізнити справжню плащаницю від копії?

— Ваш господар повірить, що підробка зцілює хворих людей?

— Ще одне слово, рейзелауфере, і я виріжу тобі язик.

«Рейзелауфер, — подумав Дісмас. — Він знає про мене все. Але звідки?»

— Послухайте мене, Караффа, заради вашого ж блага. Що подумає герцог Урбіно, коли почує, що якісь паломники-сифілітики зцілилися від плащаниці з Шамбері? А він почує. Така новина дійде до нього швидше за кінного гінця.

Караффа встромив кинджал у його щоку.

Рот Дісмаса наповнився кров'ю.

Караффа повернувся до вікна і знову витріщився в нього. Потім промовив, наче до себе:

— Ідеальна точка огляду…

Дісмас виплюнув кров, зціпивши зуби від болю.

— Так, — продовжував Караффа собі під ніс. — Просто ідеально.

Його погляд перемістився з балкона на площу внизу.

— Надто багато паломників.

Він утягнув носом повітря.

— Їм потрібні не зцілення, їм треба помитися.

Караффа повернувся і оглянув покій.

— Це апартаменти архідиякона. Майстер Ростан казав мені, що їх тимчасово конфіскували для несподіваних гостей.

Він подивився на тіла Наткера і Конрада.

— Однак, який безлад! Це скоріш нагадує скотобійню, аніж резиденцію архідиякона. Хоча, коли ми закінчимо, безлад буде ще більший.

Він хмикнув.

— Дивний збіг: архідиякон помре від арбалетної стріли, випущеної з його власного вікна. Справжня гармонія!

Караффа віддав кілька наказів старшому зі своїх людей. Сільвіо і Пелуччо мають принести сюди свої арбалети, тоді як Андіно, Сінцо і Пауло повинні зайнятися виготовленням вибухівки. Знадобиться щонайменше дюжина зарядів.

Чоловік вийшов.

— Що ви збираєтеся робити, Караффе? — спитав Дісмас.

— Готуватися. Бо я вам повірив, майстре Дісмас.

Караффа висунувся з другого вікна, щоб подивитися з іншого боку на балкон навпроти.

— Під час показу архідиякон і двоє єпископів тримають її за краї, звішуючи з балкона. Звідси Сільвіо і Пелуччо легко поцілять. Вони збивають сокола на льоту на висоті двохсот футів. Я бачив це на власні очі. Архідиякон, зазвичай, посередині. Тож, Сільвіо вб'є архідиякона, Пелуччо — священика. Другий священик, гадаю, швидко втече з плащаницею. Тож, плащаниця тільки майне. Цього часу недостатньо, щоб відбулись чудесні зцілення. Тоді Андіно і ті двоє почнуть кидати вибухівку у натовп паломників. Бах! Бах! Бах! Зчиниться хаос. Це буде виглядати як частина плану викрадачів — надати можливість поплічникам, які мали піймати плащаницю, що впаде згори, втекти з нею. Але, на жаль, вона не впаде. Як вам мій план, рейзелауфере? Все найкраще ще попереду!

— Убивство священиків і паломників. Вам буде про що поговорити із сатаною.

Караффа розсміявся.

— І це каже той, хто збирався вкрасти погребальну плащаницю Спасителя! Що ж до сатани, то я з ним уже давно заприятелював. Убивати паломників, звісно, недобре. Але це необхідність. Та це вбивство не є метою. Вибухівка на площі — лише привід. Більш потужний вибух відбудеться тут,