Пригоди Гекльберрі Фінна - Марк Твен

Я вийшов у сад і перебрався через високий дерев’яний паркан. На землі було десь на дюйм снігу, який щойно випав, і я побачив на ньому сліди: хтось ішов від каменярні, потоптався трохи біля паркану, а потім пішов далі. Дивно було, що він не зайшов у сад, простоявши стільки часу біля паркану. Я не міг збагнути, у чому справа. Дивно якось… Я хотів був піти по слідах, але перед тим нахилився, щоб роздивитися їх. Спочатку я нічого особливого не бачив, а тоді помітив: на лівому каблуці було набито хрест із великих цвяхів, щоб відвертати нечисту силу. Я стрімголов скотився з гори, час від часу озираючись, але нікого не було видно. Помчав я до судді Тетчера. Він сказав:

— Ну, хлопче, ти щось зовсім захекався. Ти прийшов за відсотками?

— Ні, сер, — кажу я. — А хіба для мене щось є?

— Так, вчора ввечері я отримав за півроку більш як сто п’ятдесят доларів. Цілий капітал, як на тебе. Краще я покладу їх до решти шести тисяч, бо ти їх пустиш на вітер, якщо забереш.

— Ні, сер, — кажу, — я не хочу їх витрачати. Мені вони зовсім не потрібні — ні шість тисяч, ні сто п’ятдесят доларів. Я хочу, щоб ви їх взяли собі — всі ці гроші.

Він, видно, неабияк здивувався і ніяк не міг второпати, в чому справа, бо перепитав:

— Як? Що ти цим хочеш сказати?

— Будь ласка, не розпитуйте мене ні про що. Візьміть краще мої гроші… Ви ж візьмете?

Він каже:

— Навіть не знаю, що тобі відповісти… А що сталось?

— Будь ласка, візьміть їх, — наполягаю я, — і не розпитуйте мене. Тоді мені не доведеться брехати.

Суддя замислився, а потім каже:

— О-о! Здається, розумію. Ти хочеш продати мені свій капітал, а не просто подарувати. Це правильно.

Потім написав щось на папірці, пробіг очима і каже:

— Ось бачиш, тут сказано: «За винагороду». Це означає, що я придбав у тебе твій капітал і заплатив за це. Ось тобі долар. Тепер підпишись.

Я підписався і пішов геть.

Джим, негр міс Вотсон, мав велику волосяну кулю завбільшки з кулак; він витяг її із бичачого сичуга і тепер на ній ворожив. Джим говорив, що в тій кулі сидить дух і що цей дух усе знає. От я й пішов ввечері до Джима і розповів йому, що мій батько знову тут, — я бачив його сліди на снігу. Мені треба було знати, що він збирається робити і чи залишиться тут. Джим вийняв кулю, щось прошепотів над нею, а потім підкинув; куля впала на підлогу, як камінь, і відкотилася на дюйм. Джим спробував ще раз і ще — виходило все так само. Тоді він став навколішки, приклав вухо до кулі й прислухався, але пуття з того не вийшло. Джим сказав, що так буває: іноді без грошей куля нізащо не хоче говорити. В мене завалялася стара фальшива монета вартістю в чверть долара. Вона нікуди не годилася, бо мідь просвічувала крізь срібло; але навіть і без цього її не можна було збути з рук — така вона стала слизька, наче аж масна на дотик. Словом, одразу було видно, в чому справа. (Я вирішив, що ліпше буде не говорити про долар, який мені дав суддя.) Я відразу попередив, що монета погана, але, може, куля її візьме, чи ж їй не все одно? Джим понюхав монету, покусав, потер і пообіцяв зробити так, що куля сприйме її за справжню. Для цього потрібно розрізати сиру картоплину навпіл, покласти в неї монету на всю ніч, і зранку мідь уже не буде видно й на дотик монета не буде слизькою, так що навіть у місті її хто завгодно прийме, не те що волосяна куля. А я ж і раніше знав, що картопля допомагає у таких випадках, тільки забув про це.

Джим поклав монету під кулю, ліг і знову прислухався. Цього разу все було добре. Джим сказав, що тепер куля мені всю долю напророчить, якщо я захочу. «Давай», — кажу. Ось куля і почала нашіптувати Джиму, а він переказував мені. Він сказав:

— Ваш тато сам іще не знає, що йому робити. То думає, що піде, потім починає думати, що залишиться. Краще буде ні про що не турбуватися, нехай старий сам вирішить, як вчинити. Біля нього два ангели. Один весь білий, так і світиться, а другий — весь чорний. Білий його все навчає добру, а прилетить чорний — і всю справу зіпсує. Поки що не можна сказати, який з них переможе. У вас у житті буде багато лиха, але й радощів теж чимало. Іноді й стусанів скуштуєте, і хворіти будете, але все минеться. В житті вам зустрінуться дві жінки. Одна блондинка, а друга брюнетка. Одна багата, а друга бідна. Ви спочатку одружитесь на бідній, а потім на багатій. Тримайтесь якнайдалі від води, аби щось не сталося, бо вам на роду написано, що ви скінчите життя на шибениці. Коли ввечері я запалив свічку й зайшов до себе в кімнату, виявилося, що там власною персоною сидить мій татуньо!

Розділ V

Я зачинив за собою двері. Потім повернувся, дивлюся — ось він, таточко! Я його завжди боявся — дуже вже він мене лупцював. Мені здалося, ніби я й тепер злякався, але потім зрозумів, що помилився. Тобто спочатку, звісно, від несподіванки трохи не вмер, мені аж подих перехопило — так він несподівано з’явився, але я одразу ж оговтався і зрозумів, що зовсім не боюсь, навіть говорити про це не варто.

Років батькові було близько п’ятдесяти, та й на вигляд стільки. Волосся у нього довге, нечесане і брудне, висить патлами, і тільки очі світяться крізь нього, немов крізь кущі. Волосся чорне, жодної сивої волосини, і довгі закудлані баки теж чорні. На обличчі, хоч його майже не видно за волоссям, ані кровинки — воно зовсім бліде; але не таке бліде, як в інших людей, а таке, що глянути страшно і гидко, — як розпороте риб’яче черево. А одяг — суцільне дрантя, нема на що дивитись. Одну ногу він заклав на коліно; чобіт на цій нозі