Тінь гори - Грегорі Девід Робертс

— Сила — це ти сам,— пошепки підсумувала для нього Карла,— якщо ти є достатньо смиренним для неї.

— Майстре-джі, ви базуєте забагато сказаного на можливості вибору,— заявив Амбіційний.— Але багато з того, що ми обираємо, тривіальне.

— Не існує тривіального вибору,— запевнив Ідрис.— Саме тому так багато могутніх людей намагається вплинути на наш вибір. Якби це були тривіальні речі, то вони б не переймалися таким.

— Ви розумієте, що саме я маю на увазі, майстре-джі,— наполягав Амбіційний, трохи дратуючись.— Щодня ми обираємо тисячі тривіальних речей. Вибір не може бути настільки важливим фактором, як ви наполягаєте, коли так багато речей мають зовсім дріб’язкову важливість, а рішення приймаються без духовного обмірковування.

— Я повторюю,— терпляче посміхнувся Ідрис,— не існує тривіального вибору. Кожен вибір має значення, і не важливо, наскільки він несвідомий. Вибір, який ми робимо, щоразу руйнує суміщення, яким ми спрямовуємо людське життя на ту чи іншу реальність і на те чи інше сприйняття, і це рішення може мати дріб’язковий чи значний, але все одно вічний ефект на часову шкалу.

— Ви називаєте це владою? — вимагав Амбіційний.

— Це енергія,— виправив Ідрис.— Духовна енергія спроможна змінити Час, а це вже чимало. Мільярди років Час був володарем усіх живих організмів, доки перед ним не постала Воля, щоб привітатись.

Дайте Подумати скликав мудреців для обміну думками. Він насолоджувався собою, навіть за рахунок своїх колег, а може, особливо за їхній рахунок. Неможливо було сказати: ці збори були заплановані, щоб поганьбити Ідриса чи його друзів-мудреців.

Вінсон глянув на Карлу і вже мало не розтулив рота...

— Прикрий свою кармічну дупу,— пояснила Карла,— усе, що ти робиш, впливає на часову шкалу, чуваче.

Я швиденько її цьомкнув. Я знав, що це було святе зібрання святих мислителів, але сподівався, вони мені пробачать.

— Це друге найкраще на світі побачення,— мовила вона, коли мудреці випростались, і троє інтелектуальних кутових відхилилися від Сварливого — наймолодшого мудреця, у якого багато свіжої енергії, щоб кинути комусь виклик.

— Ми заходимо на манівці,— почав Сварливий.— Я осягнув вашу техніку, майстре-джі. Ви ухиляєтеся від запитань за допомогою семантичних трюків. Дозвольте звернутися до сакральних текстів і настанов. Якщо людська душа — це вираження нашої людяності, як ви продовжуєте наполягати, то чи так необхідно виконувати свій життєвий обов’язок, як навчають нас сакральні тексти?

— Справді,— додав Амбіційний, сподіваючись зловити Ідриса в кастову пастку.— Чи можемо ми уникнути колеса карми і покладених Божественним обов’язків?

— Якщо існує Божественне Джерело всього, то наш раціональний і логічний обов’язок буде перед ним,— відповів Ідрис.— У нас є ще один додатковий обов’язок перед людством, до якого ми належимо, і перед планетою, на якій ми живемо. Усе інше — це особисті преференції.

— То ми не народжуємося з кармічним обов’язком? — наполягав Амбіційний.

— Людство народжене з кармічним обов’язком. Люди народжені з особистим кармічним завданням і грають свою індивідуальну роль у загальному кармінному обов’язку,— сказав Ідрис.

Мудреці перезирнулися, можливо, присоромившись, бо намагалися заманити Ідриса в сипучі піски релігії, доки він продовжував підносити себе на гілці віри.

— А чи розмовляє з вами особистий Бог? — запитав Дайте Подумати, закручуючи свою довгу сиву бороду вузлуватими пальцями, синіми зсередини від років перебирання червоних бурштинових медитаційних намистин, циклами по сто вісім штук.

— Таке чудове запитання,— м’яко розсміявся Ідрис.— Я так розумно, що ви маєте на увазі Бога, який турбується персонально про мене і з яким можна особисто спілкуватися, доки той сам Бог, який намріяв всесвіт у реальність, зайнятий сполученням з кожною схожою свідомістю, коли та виникає. Я правильно розумію?

— Саме так,— підтвердив старший гуру.

Ідрис розсміявся сам до себе.

— Що саме він хоче знати? — не розібрав Вінсон.

— Чи підкріплює Бог слова діями? — мерщій прошепотіла Карла, підбадьорливо посміхаючись Вінсону.

— Дійшло,— радісно прошепотів у відповідь Вінсон.— Тобто, чи Бог відповідає на телефон?

— Я бачу Божественне щохвилини свого життя,— відповів Ідрис.— І отримую постійні підтвердження. Та це, звісно ж, незвичайна мова. Це духовна мова збігів і зв’язку. Гадаю, ви знаєте, великий мудрецю, що саме я маю на увазі?

— Так, Ідрисе,— хихикнув той.— Розумію. Ви можете навести приклад?

— Кожна мирна зустріч з природою,— розповів Ідрис,— це звична розмова з Божественним, і саме тому бажано жити якнайближче до природи.

— Чудовий приклад, великий мудрецю,— відповів Дайте Подумати.

— Розвивати своє серце, щоб запалити очі нового друга світлом любові,— це і є розмовою з Божественним,— мовив Ідрис.— Чесна медитація — це та сама розмова.

— Раніше ви були неточним, Ідрисе,— сказав він.— Розкажіть нам стисло, в чому полягає значення і мета життя.

— Як я вже казав, у вашому виклику є два запитання,— нагадав Ідрис.— І лише одне з них має право на існування.

— Ми вже цього торкалися, і я й досі не розумію,— насупився Сварливий.

— Без повністю свідомої Волі, яка цікавитиметься значенням усього,— спокійно пояснив Ідрис,— це запитання не лише безглузде, а й неможливе.

— Але певне, майстре-джі, ця людська Воля, яку ви так відстоюєте, не може бути усім змістом? — добряче насупився Підозріливий.

— Я повторюю: запитання «У чому полягає сенс Життя?» є неприйнятним. Сенс — це властивість, яка виникає, коли існує цілком свідома Воля, щоб руйнувати суміщений стан можливостей завдяки прийняттю добровільних рішень і постановці добровільних запитань.

Запала пауза, і я радів, бо знав, що якби Вінсон порушив її напругу тієї миті, Карла після дебатів могла його пристрелити.

— Ставити запитання і є сенсом,— прошепотів йому я.

— Дякую,— нахилилася до мене Карла.

— Сенс — це атрибут Волі,— провадив Ідрис.— Вагоме запитання — це «В чому полягає мета Життя?».

— Дуже добре,— почав посміюватися Дайте Подумати,— у чому полягає мета життя?

— Мета життя — виражати низку позитивних характеристик з метою максимально можливого ускладнення, з чистими намірами поєднуючись з іншими людьми і з нашою планетою, а ще з Божественним Джерелом усього.

— Як ви визначаєте ці позитивні характеристики, майстре-джі? — поцікавився Підозріливий.— У яких сакральних текстах ми можемо їх знайти?

— Низку позитивних характеристик можна знайти будь-де, у будь-якому місці, де люди гуманно ставляться одне до одного. Це життя, свідомість, свобода, любов, правосуддя, справедливість, чесність, милосердя, спорідненість, мужність, шляхетність, співчуття, прощення, співпереживання й багато інших прекрасних речей. Вони