Атлантида - Девід Гіббінс
— Класичним прикладом є обсидіан, — додав Джек. — Гладкий вулканічний камінь, знайдений в Егейському морі лише на острові Мелос. Обсидіанові інструменти зі стоянок мисливців і збирачів плодів на материковій Греції піддали гідратаційному датуванню й дістали результат: 12 тисяч років до нашої ери. Це завершення льодовикового періоду. Маємо найдавніший доказ існування морської торгівлі у стародавньому світі.
— Досі гідратаційне датування золота було можливе лише за використання високоточного обладнання, — сказав Костас. — ММФ зацікавився подібними дослідженнями тому, що ми досить часто знаходимо золото.
— То яку дату вони дістали? — спитала Катя.
— Три смуги символів було викарбувано в середині другого століття до нашої ери. Це приблизно 1600 рік плюс-мінус сто років.
— Це добре узгоджується з датою загибелі нашого корабля, — зауважила жінка.
— Навряд чи ця дата могла б бути набагато ранішою, — сказав Джек. — Внутрішня смуга — це мікенське письмо, яке тоді щойно виникло.
— Але це лише датування символів: адже йдеться про час, коли вони були викарбувані на поверхні металу. Час виливання самого металу теж можна встановити. — Костас говорив із погано прихованим хвилюванням. — Сам диск давніший. Набагато давніший! А той центральний символ був на ньому від самого початку. Є якісь припущення? — Костас кілька секунд помовчав. — Диск було створено приблизно в шеститисячному році до нашої ери!
Стояв чудовий літній ранок, прозорий аж до самого обрію. Гелікоптер летів над північно-західним краєм Туреччини до Дарданелльської протоки, вузького каналу, що відокремлює Європу від Азії. На сході протока переходить у Мармурове море, яке потім знову звужується в Босфор, протоку, що веде до Чорного моря.
Джек дещо змінив курс, заданий автопілотові, й подивився праворуч. З пункту, в якому вони зараз перебували, було добре видно Галіполі, мис, схожий на велетенський палець, що вганявся далеко в Егейське море. Цей мис являє собою північний берег Дарданеллів. Поблизу — узвишшя Гісарлик, те саме місце, на якому була розташована легендарна Троя. У цьому місці завжди вирували історичні події: тут самі умови ландшафту сприяли переміщенню величезних мас людей із півдня на північ та зі сходу на захід, починаючи з епохи перших людиноподібних і закінчуючи часом поширення ісламу. Тут упродовж історії відбулося безліч кровопролитних конфліктів, від облоги Трої до різанини в Галіполі, що сталася три тисячоліття потому, під час Першої світової війни.
Для Джека й Костаса ця земля була не якоюсь примарною територією, а добре знаною робочою ділянкою, з якою пов’язано чимало досягнень. Саме тут під час служби на військовій базі НАТО в Ізмірі вони проводили свої перші спільні розкопки. Якийсь фермер натрапив неподалік від старовинної Трої на почорнілі шматки деревини та фрагменти бронзового обладнання. Розкопки показали, що на тому місці за часів бронзового віку пролягала берегова лінія. На березі, вкритому висохлою сіллю, було знайдено залишки багатьох галер, спалених під час військових дій приблизно в 1150 році до нашої ери.
Це було сенсаційне відкриття, перші в історії знахідки, пов’язані безпосередньо з Троянською війною. Вони змусили деяких учених серйозніше поставитися до легенд, відкинутих раніше як недостовірні. А для Джека ця подія стала визначальною: напівзабута пристрасть до археології та нерозв’язаних таємниць минулого спалахнула в його душі з новою силою.
— Гаразд, спробуймо вишикувати все це в досконалу систему.
Костас намагався визначити єдине підґрунтя для неймовірних відкриттів останніх днів.
— Спершу в Єгипті було знайдено папірус, який доводить, що Платон не вигадав історію Атлантиди. Приблизно у 580 році до нашої ери грекові на ім’я Солон її продиктував єгипетський жрець. Ця історія сягала такої давнини, що кількома тисячами років передувала епосі фараонів.
— Папірус довів, що в історії Платона чимало плутанини, — нагадав Джек.
— Розповідь так і не потрапила до широкого загалу, оскільки її було викрадено й загублено. Вцілів лише шматочок тексту, в якому йшлося про загибель мінойців у середині другого тисячоліття до нашої ери та згадувалося те, що Солон міг називати Атлантидою. У нього порушилась пам’ять, і плутанина в думках спричинилася до того, що потім учені почали ототожнювати історію Атлантиди з виверженням Тіри і знищенням палаців на Криті.
— Це єдине тлумачення, схоже на правду, — сказав Джек.
— Тепер ми знаємо, що Атлантида була не континентом і не островом, а чимось на кшталт фортеці. Вона стояла на узбережжі поблизу широкої долини, за якою здіймалися високі гори. Чомусь фортецю було увінчано символом бика. У кількох днях подорожування від неї був розташований поріг, а між порогом та Єгиптом лежало море з групою островів. Десь між п’ятим і шостим тисячоліттями до нашої ери Атлантида зникла під хвилями.
— А ще маємо головоломку з дисками, — промовила Катя.
— Папірус і диски пов’язані між собою цим символом. І там, і там він абсолютно однаковий — літера «Н» із чотирма рисочками з двох боків.
— Гадаю, можна з упевненістю назвати його символом Атлантиди, — запропонувала Катя.
— Він єдиний не має жодного відношення до мікенського та мінойського лінійного письма, — сказав Джек. — Можливо, цей знак ототожнювали з назвою Атлантиди, щось на зразок бика мінойського Кносу чи сови класичного періоду Афін.
— Мене збиває з пантелику одна річ, — заявив Костас. — Навіщо ці диски і керамічні, і золотий, — взагалі були створені? Моріс Гібермаєр говорив, що священне знання передавалося з вуст у вуста, від одного верховного жерця до іншого. Метою цього було зберегти цілісність і таємність знань. То навіщо треба було створювати дешифратор у формі дисків?
— Маю щодо цього певну теорію, — промовив Джек.
На панелі приладів спалахнув червоний вогник. Джек миттєво вимкнув автопілот, перейшов до ручного управління і підключив два додаткові баки з паливом, необхідні для довгих перельотів. Знов увімкнувши автопілот, він уставив компакт-диск у бортовий комп’ютер та опустив зі стелі кабіни мініатюрний екран. З’явилося зображення яскравого каравану баркасів, що залишали місто. Його мешканці спостерігали за цим із ретельно вимальованих будинків на березі.
— Це знімок відомої фрески, знайденої у шістдесятих роках у так званому Адміральському будинку, що розташовувався в Акротірі на острові Тіра. Здебільшого її тлумачать як зображення якоїсь церемонії: можливо, то була ініціація одного з новообраних верховних жерців.
Він натиснув на клавішу, і картинка заступилася зробленою з повітря фотографією: це було зображення залишків стін і балюстрад, що виступали з-під поверхні гори.
— Минулорічний землетрус, що пошкодив Парфенон, також спричинив опущення частини узбережної скелі на другому за розмірами острові
