Атлантида - Девід Гіббінс

Джек увімкнув режим телеконференції, й вони знов опинилися віч-на-віч із Діленом і Гібермаєром, які перебували у двохстах милях від них, в Александрії.

— Це символи з фестських дисків, — сказав Джек.

— Саме так. — Ділен клацнув клавішею, і на екрані вкотре з’явилося зображення двох дисків, цього разу в нижньому лівому кутку.

— Найбільше спантеличувало вчених те, що диски майже ідентичні, за винятком однієї дуже важливої деталі. — Професор почав пересувати екраном курсор. — На одному боці, який я називаю аверсом, обидва диски мають по сто двадцять три символи. Обидва набори символів розбиті на групи. Кількість груп — тридцять одна. Кожна з них налічує від двох до семи знаків. Разом на обох дисках наявні сорок п’ять окремих символів. Частота їхнього нанесення також тотожна. Наприклад, зачіска «ірокез» зустрічається тринадцять разів, людина в русі — шість разів тощо. На реверсі майже те саме, якщо не враховувати, що тут тридцять слів і сто вісімнадцять символів.

— Але порядок символів і групування відрізняються, — зауважив Джек.

— Саме так. Подивіться на перший диск. Людина, що йде, та дерево — тричі. Сонячний диск плюс голова із зачіскою «ірокез» — вісім разів. І двічі абсолютна послідовність зі стріли, жезла, весла, човна, волячої шкіри та людської голови. На другому диску жодна з цих груп не зустрічається.

— Темний ліс… — пробурмотів Костас.

— Гадаю, диски зберігалися разом, створюючи пару, один із них був зрозумілим, а інший безглуздим. Той, хто це вигадав, напевно хотів сказати, що має значення лише тип, кількість і частота використання символів, а не їхні асоціації. Це був ребус, спосіб відвернути увагу від групування символів, відволікти зацікавлених осіб від пошуків відповідей у такій послідовності.

— Але цей сенс напевно існує! — нетерпляче перервав Ділена Костас і клацнув «мишею», щоб висвітлити поєднання символів на першому диску. — Човен поряд із веслом. Людина, що йде кудись. Чоловік із зачіскою «ірокез» завжди дивиться в одному напрямку. Сніп кукурудзи. Круглий символ, — за припущенням, сонце, — наявний приблизно в половині груп. Це, так би мовити, подорож, може, не справжня, але подорож крізь час, зображення зміни пір року.

Ділен усміхнувся:

— Саме так уважають учені, впевнені, що перший диск містить якесь повідомлення, отже, являє собою не просто прикрасу. І послідовність знаків на ньому, схоже, має суттєвіше значення, ніж на другому дискові.

— Але…

— Але це теж, можливо, є елементом ребуса. Той, хто зробив перший диск, може, навмисне розташував поряд символи із близьким значенням, такі як човен і весло, бо сподівався, що люди намагатимуться розшифрувати повідомлення лише в такий спосіб.

— Але весло та човен — це майже невід’ємні речі, — заперечив Костас.

— Лише у значенні піктограми, тобто коли під веслом мається на увазі весло, а під човном — човен. Весло та човен, зображені разом, можуть означати пересування водою, морські перевезення, рух, нарешті.

— Піктограми були найдавнішою формою письма, — додав Гібермаєр. — Але навіть найперші єгипетські ієрогліфи не всі були піктограмами.

— Символ також може бути фонограмою, тобто об’єкт символізує звук, а не річ або дію, — продовжував розповідь Ділен. — Скажімо, ми могли б використовувати весло на позначення літери «в» чи складу «ве».

Костас повільно, наче неохоче, кивнув.

— Тож ви вважаєте, що символи на дисках можуть бути чимось на кшталт алфавіту? — спитав він.

— Так, але не у повному розумінні цього слова. Найпершим варіантом нашої абетки був північний семітський пращур фінікійського алфавіту другого тисячоліття до нашої ери. Особливістю цієї системи знаків було вживання окремого символа для всіх головних голосних і приголосних звуків. Попередні системи в цілому ґрунтувалися на складах. Саме так ми тлумачимо мінойську та мікенську системи письма, або, як їх ще називають, лінійне А та лінійне Б.

Ділен натиснув на клавішу, і на екрані знову з’явилися золоті диски.

— Отже, ми повертаємося до ваших знахідок із затонулого корабля, — сказав він.

Він збільшив масштаб зображення, великим планом показавши загадковий символ, глибоко викарбуваний в центрі диска. Потім з’явилася інша картинка — чорна плита неправильної форми, вкрита трьома окремими смугами дрібних символів.

— Камінь із Розетти? — здивовано промовив Гібермаєр.

— Як вам відомо, єгипетський експедиційний корпус Наполеона містив у своєму складі також кількох учених і художників. Це було найсенсаційніше їхнє відкриття, здійснене неподалік від Саїса на рукаві Нілу під назвою Розетта. — Ділен послідовно виділяв кожен фрагмент тексту, починаючи з першого. — Єгипетські ієрогліфи. Єгипетське демотичне письмо. Давньогрецьке письмо. Двадцять років потому філолог Шампольйон зрозумів, що це три переклади того самого тексту, тримовний указ, виданий Птоломеєм П’ятим у 196 році до нашої ери, коли в Єгипті панували греки. Шампольйон скористався зі свого володіння давньогрецькою, щоб перекласти два інші тексти. Камінь із Розетти був тим ключем, за допомогою якого вченим удалося розшифрувати ієрогліфи.

Ділен натиснув на клавішу, й зображення каменя знову заступилося картинкою золотих дисків.

— Наразі не звертаймо уваги на те, що в центрі, а зосередьмося на символах, зображених по краю. — Він послідовно висвітлив три смути, починаючи із зовнішньої. — Мікенське письмо. Мінойське письмо. Фестські символи.

Джек подумки вже дійшов того самого висновку, але підтвердження його здогаду змусило серце шалено закалатати.

— Отже, джентльмени, ми маємо свій власний камінь із Розетти.

Ділен розповів, що мікенці, які захопили Крит після виверження Тіри, не мали власного письма, а запозичили символи від мінойських мореплавців, що торгували з материковою Грецією. Невдовзі після Другої світової війни мікенське письмо було блискуче розшифроване: в ньому впізнали ранню версію давньогрецького письма. Але мова мінойців до початку нинішнього року, коли знайшли найбільше в історії сховище їхніх табличок у Кносі, залишалася загадкою. На щастя, деякі з табличок виявилися двомовними: той самий текст був написаний як мінойською лінійною А, так і мікенською лінійною Б. Тепер золотий диск надавав чудову можливість розшифрувати символи фестських дисків.

— У Кносі не знаходили фестських символів, тому двомовних текстів не існує, — вів далі Ділен. — Я припускав, що цієї мови так і не вдасться зрозуміти, адже вона суттєво відрізнялася як від мінойської, так і від мікенської грецької.

Присутні мовчки слухали, як Ділен паралельно аналізував мінойський і мікенський тексти на золотому диску; демонструючи їхню схожість, він наводив приклади інших знахідок епохи критського бронзового віку. Він розташував усі символи рядками та стовпцями, порівнюючи їх.

— Я розпочав із першого фестського диска, знайденого сто років тому, — сказав Ділен. — Я гадав,