Копальні царя Соломона. Прекрасна Маргарет - Генрі Райдер Хаґґард
— Ви і є та жінка, з якою я підтримую зв’язок через своїх друзів? Доведіть це, повторіть зміст моїх послань.
Інеса послухалась і розповіла йому все.
— Це правильно, — мовив Кастелл, — але як я можу переконатися, що вам можна довіряти? Наскільки я знаю, ви коханка маркіза Морелла чи були нею. Він міг з успіхом використати вас як шпигунку, щоб згубити нас усіх.
— Чи не занадто пізно ставити такі запитання, сеньйоре? Якщо я й не заслуговую довіри, то все одно ви і ваші друзі цілком у моїх руках.
— Не зовсім, моя дорога, не зовсім, — втрутився Ізраель. — Якщо ми матимемо бодай найменший привід сумніватися у вас, то є чимало великих чинів, один з яких у крайньому разі може правити вам за труну, хоча й шкода буде псувати гарне вино.
Інеса засміялася:
— Не витрачайте на мене своє вино і свій час. Морелла покинув мене, і я ненавиджу цю людину. Я хочу врятуватися і вкрасти в нього здобич. Окрім того, мені треба гроші. І ви повинні дати мені їх, інакше я не поворухну пальцем. Втім, ви можете пообіцяти мені, я знаю, ви дотримаєте свого слова. Я не візьму з вас жодної копійки, поки не зроблю те, що потрібно.
— А скільки мараведі ви заправите з нас тоді?
Інеса назвала суму, через яку обоє старих широко вилупили очі.
— Якщо я залишуся жива, то я хочу жити в розкошах.
— Звичайно, — пробурмотів Кастелл, — ми розуміємо. А тепер скажіть, що ви пропонуєте зробити за ці гроші.
— Я пропоную вивести вас, вашу дочку, донну Маргарет, і її нареченого, сеньйора Брума, за стіни Гранади, а маркізові Морелла дати можливість одружитися з іншою жінкою.
— З якою жінкою? З вами? — зацікавився Кастелл, звернувши увагу саме на це.
— Ні, сеньйоре, ні за які гроші я не зроблю цього. З вашою родичкою, красунею Бетті.
— Яким чином ви це зробите? — здивовано вигукнув Кастелл.
— Кузини дуже схожі, сеньйоре, хоча кревність досить далека. Зараз я вам усе розповім. — І Інеса виклала свій план.
— Сміливий план, — зауважив Кастелл, коли Інеса закінчила, — але коли він навіть удасться, чи буде цей шлюб, законний?
— Я гадаю, що так, — відповіла Інеса, — якщо священика попередять, — а його можна підкупити, — та й наречена теж. Це навіть не має великого значення, бо лише один Рим може оголосити цей шлюб недійсним, а доти наша доля буде вирішена.
— Рим чи смерть, — прошепотів Кастелл.
Інеса прочитала в його очах те, чого боялася.
— Ваша Бетті вирішила випробувати свою долю, — неквапом вела далі Інеса, — адже багатьом до неї це вдавалося із значно меншими підставами. Вона жінка міцна, з сильним характером. Морелла змусив її закохатися й обіцяв оженитися на ній. Потім він використав її, щоб викрасти вашу дочку, тому Бетті зрозуміла, що вона була лише приманкою, на яку він намагався впіймати лебедя. Вона хоче помститись йому — адже через неї Маргарет спіткали всі ці неприємності. Якщо Бетті пощастить виграти, вона стане дружиною іспанського гранда, маркізою; якщо ж вона програє, ну що ж, вона грала заради високої ставки, і в неї залишиться помста. Нарешті, вона сама хоче випробувати долю. А найголовніше — ви всі зможете виїхати.
Кастелл з сумнівом поглянув на Ізраеля, котрий, погладжуючи бороду, сказав:
— Нехай ця жінка здійснює свій план. У всякому разі, вона розумна і все, що пропонує, варто вислухати, хоча я боюсь, що це нам коштуватиме дуже дорого.
— Я можу заплатити, — .перервав його Кастелл і жестом попросив Інесу продовжувати.
Але їй майже нічого було додати, вона тільки хотіла попередити, щоб вони мали напоготові гарних коней. Треба також надіслати гінця в Севілью і переказати капітанові “Маргарет”, що корабель має бути готовий вийти в море, як тільки вони потраплять на нього.
Вони про все домовилися, і, коли Інеса з Ізраелем виходили, вона несла з собою торбинку з золотом.
Того ж вечора вона розшукала отця Енріке в залі палацу Морелла, який використовувався як молитовня. Інеса сказала, що вона хоче поговорити з ним і сповідатися. Адже вони були давніми друзями чи, швидше, давніми ворогами.
Сталося так, що вона застала служителя церкви в досить поганому настрої. Виявилося, що Морелла був надзвичайно незадоволений отцем Енріке. Маркізові донесли, що його коштовності, сховані в ящику на “Сан-Антоніо”, потрапили до рук священика. Морелла почав вимагати від отця Енріке повернути коштовності, більше того, маркіз поклявся стягти зі священика все, що жителі Мотріля вкрали з корабля. А справжня причина полягала в тому, що маркіз не міг простити отцю Енріке, що з його вини Пітер Брум врятувався й дістався до Гранади.
— Отже, святий отче, — почала Інеса, вислухавши скарги священика, — ви вважали себе багатим і знову виявилися бідняком?
— Еге ж, дочко. Так буває з тими, хто покладає свої надії на принців. Я служив маркізові багато років, боюсь навіть, що на шкоду своїй душі. Я все сподівався, що він, маючи таку повагу церкви, висуне мене на якесь гарне місце. А замість цього що він робить? Він хоче відняти в мене декілька дрібничок. Якби я їх не знайшов, то вони все одно пропали б у морі чи хтось украв. А він ще заявляє, що я маю повернути решту майна, про яке я поняття не маю.
— Про яке місце ви мрієте, святий отче? Я гадаю, у вас є щось на прикметі.
— Дочко моя, я одержав листа від друга із Севільї. Він пише, що, коли в мене знайдеться сто золотих дублонів, аби заплатити за місце, то він може влаштувати мене на посаду секретаря святої інквізиції. Адже я служив