Оповідання про славне Військо Запорозьке низове - Адріан Феофанович Кащенко

назва кошового отамана. ЗАКОНИ НА КУБАНІ

У травні року 1797 перська війна скінчилася, і чорноморці з полковником Чернишовим пішли на Кубань. Стерявши у поході половину товариства і натерпівшись всякого лиха, чорноморці повернулись у Катеринодар у кількості всього 504 козаки, друга частина козаків загинула під час війни. Козаки мали себе покривдженими своєю старшиною і хотіли поскаржитися Котляревському, але той був на Тамані. Тоді козаки зараз же після зустрічі їх та молебня, коли їм наказано було розходитись по куренях, заявили старшому після Котляревського полковникові Кордовському, що не підуть по куренях, поки не задовольнять їх за кривди, зроблені їм під час походу. Вони стали Кошем на майдані і сказали, що дожидатимуть, поки повернеться отаман.

Карта земель Чорноморського війська

У старі часи на Запорожжі козаки зараз відтягли б довбиша, вдарили б у котли, зібрали б раду, поскаржилися б на старшину товариству, погомоніли б — от би й одлягло козакам од серця. Тепер же, хоч цариця Катерина й подарувала Війську Чорноморському котли, навіть срібні, та старшина далеко ті котли заховала, щоб козаки не тільки не почули вже їхнього дзвону, а навіть і їх самих не побачили. Та й товариства у Катеринодарі було обмаль — усі сиділи по станицях або чатували по кордонах — аж курені бур’яном поросли.

Міркували, міркували покривджені та й подали у військову канцелярію писану скаргу на ім’я «Чорноморського військового общества», себто звернулися зі своєю скаргою до всії козацької громади. У тій скарзі вони жалілися на кривду, яку робила козакам військова старшина, а саме:

1) Як ішли козаки походом у Астрахань, то Головатий наймав чумаків, щоб везти козацьке збіжжя, та не заплатив за хури з військової казни, а вивернув з козацького жалування по 50 коп. з козака.

2) В Астрахані посилали козаків на роботи, а гроші за ті роботи, козаки чули, старшина забрала собі.

3) У Баку козаків примушували складати у бунти лантухи з усяким припасом, даючи одпочинку тільки по дві години на день. За ту роботу було призначено по 5 коп. за четверть, але козаки не дістали й шага.

4) Під час війни ще багато козаки мусили робити всякої роботи, та нічого за те їм не дісталося, а чули вони, що старшина затаїла 10 000 карбованців, виданих за ті роботи од казни.

5) У Баку козацька старшина продала 64 четверті військового борошна за 660 карбованців, а гроші затаїла.

6) На переселення козаків з Дністра було видано од казни ЗО 000 карбованців, козаки ж не дістали нічого.

7) Горілку, що видавалася з казни для хворих козаків, старшина козацька продавала на свою користь.

Пізніше до тих пунктів обвинувачення старшини козаки додали ще чимало оповідань про попередні неправдиві вчинки старшини, зро-

Чорноморці через кільканадцять років ^е. п'д ч^с ТУРЄЦЬК01

після переходу на Кубань війни і після неї, й кінчали

свої скарги на тому, що козача старшина розібрала собі у власність найліпші на Чорномор’ї землі й рибні лимани та плеса.

Нема чого й казати, що таких вчинків з боку старшини не могло б бути, коли б у Чорноморському війську, як колись у Запорозькому, щороку збиралися б ради, на котрих всякий старшина повинен був би одповідати перед товариством за свої вчинки.

Старий військовий собор у Катеринодарі

Діставши звістку про незадоволення козаків, Котляревський, пригадавши, мабуть, що бувало неправдивій старшині запорозькій у Січі, не насмів і очей показати у Катеринодар, а лехкодухо втік у кріпость Усь-Лабу просити російського війська, щоб вгамувати, як він говорив, бунт козаків.

Тим часом чутка про те, що у Катеринодарі козаки почали шукати правди, розійшлася й по станицях, і незадоволені козаки почали й звідтіля сходитися у Катеринодар. Найбільший вплив на незадоволених козаків робив нестарий ще козак завзятої вдачі Дикун. За наказом Котляревського Дикуна було арештовано, але товариші його одбили й визволили і, зібравшись на раду, рішили скинути всю старшину, котра од них ховається, а обрати нову.

Прибувши випадково на Кубань, генерал Пузиревський на прохання Котляревського вислухав козаків і, довідавшись, що вони хочуть обирати нову старшину, сказав, що цього не можна робити, бо Котляревський призначений військовим отаманом од царя. Тоді козаки Дикун, Шмалько, Собакар, Половий та інші сказали, що згоджуються коритись Котляревському, але всю останню старшину зараз же поскидають. І таки й вчинили так на своїй раді — обрали нову старшину, а між нею Дикуна — військовим осавулом, Шмаль-ка — пушкарем, а Собакаря — полковником на соляний двір.

Тоді Пузиревський пішов на хитрощі. Він порадив козакам написати скаргу цареві й послати її з депутацією у столицю, а поки депутація повернеться з Петербурга, лишити на уряді стару старшину. Щирі серцем козаки згодилися й на це і, не сподіваючись провокації, обрали депутатами всіх тих, хто найбільше обстоював їхні права: Дикуна, Ш малька, Собакаря, Полового і ще до десяти душ. Всіх тих депутатів, як тільки вони прибули у Петербург, було арештова-но; у Катеринодарі ж тим часом почали арештовувати останніх непокірливих. Позаяк острогів у той час не було, то арештованих спускали у глибокі ями, з котрих неможливо було вилізти. З одної ями, котра була близько од берега Кубані, козаки підкопались до річки і

ЗО чоловік з них втекло на Дунай однести своїм товаришам звістку, що загинула вже зрештою на Кубані запорозька воля. З інших арештованих, котрих було біля двох сотень, 50 душ померли до скінчення суду через неможливі умови життя у неволі. Багатьох же, кого хотіли арештувати, зовсім не розшукали — треба гадати, що хоч і далеко був Дунай, а чорноморці знаходили до нього стежку: просто сідали на човники і, покладаючись на козацького заступника св. Миколу, перепливали Чорне море до Дунаю. Довго мучились по тюрмах Дикун, Шмалько, Собакар та Половий, поки нарешті повезли їх назад у Катеринодар, де мало відбутися катування їх. Тільки Дикун та Шмалько не дожили до катування — Дикун помер по дорозі до Ка-теринодара, а Шмалько помер у тюрмі, як уже привезли його у Катеринодар; Собакаря ж та Полового у Катеринодарі перед військом було катовано батогами, а далі їх потаврували, обірвали їм ніздрі і заслали